Актуально:      Фронтовий щоденник     
Степан Бандера

День вирішальний для української Нації. З'явилася на світ людина, якій вдалося зробити для українського національного поступу більше, ніж всім наступникам, разом узятим. Провідник. Особистий героїзм, високий рівень інтелекту, власна величезна робота, пасіонарність. Вороги та заздрісники перетворили його на злочинця та фашиста (людину, яка відсиділа у німецькому концтаборі!!!), спаплюжили чесне ім'я. Але правда завжди перемагає, що ми спостерігаємо у останні роки. Навряд чи він міг уявити, що колись його День народження стане майже державним святом. Святом тих, хто беззаперечно любить Україну та вірить у її майбутнє.


Бій на горі Діл. Як це було 30 листопада 1943 року

Бій на горі Діл Бойові дії Української Повстанської Армії ще недостатньо досліджені. Про жорстокий бій УПА з німцями на горі Діл між селами Сприня – Недільна – Сторона 30 листопада 1943 року кількома рядками написано в книзі Петра Мірчука «Українська Повстанська Армія». На сторінці 39 там сказане таке: «Черговий удар німців був спрямований на Самбірщину. В перших днях грудня німці силою двох полків заатакували невеликий повстанський відділ коло села Недільна. Та й цим разом ворогові не пощастило. У важкому цілоденному бою 30 листопада, при власних втратах 34 вбитими, криваво зламано ворожий наступ. У майже безнадійному положенні повстанців, одна чота сміливим маневром прорвалася непомітно на ворожі зади і несподіваним ударом завдала ворогові рішальний удар. На полі нараховано понад 160 вбитих німців».

Ось розповідь про цей бій колишнього повстанця Євстахія Кульчицького-Живайла. Він народився 1920 року в селі Кульчиці в селянській сім’ї. Чудом уцілів, перебув сталінські концтабори. Мешкав у Самборі. Помер 30 лютого 1994 року. Його свідчення чи не єдине про цей вишкільний повстанський табір і має документальну вартість.

Читати далі


У чому різниця між старим та новим економічним націоналізмом? Чому він потребує широкої участі держави та в чому саме її роль? Про все це розповідає директор Інституту ім. Олександра Поля та Агентства розвитку Дніпра Володимир Панченко

капелан УДА о. Сергій Прудко

Нехай ваше слово буде мечем, а меч – словом»
проф. Іван Ільїн

Взимку 2015 р.Б. я приїхав у навчальний центр «Десна». Перше, на що просив звернути увагу курсантів комбат - потреба духовності, потреба жити вірою й любов’ю кожному, хто хоче воювати разом з українськими націоналістами, котрі під червоно-чорним прапором протистоять російському окупаційному режиму та віддають своє життя в руки Бога, щоб здобути Українську Самостійну Соборну Державу. Духовне відродження є вкрай актуальним для тих, хто своєю першою абсолютною вартістю проголошує вірність Богові й Україні.

Читати далі


22 червня – День скорботи і пам’яті жертв війни в Україні

75 років тому, між двома найкривавішими імперськими державами світу: коричневою чумою Європи керованою націонал-соціалістами Німеччини і виродком людства Гітлером та червоною чумою Європи та Азії – керованою комуністами Росії і ще одним виродком Сталіним розпочалася найбільш крива світова бойня – останній етап Другої світової війни розпочатої у 1939 році.

Війна, що забрала десятки мільйони життів, скривдила сотні мільйонів людських доль, змінила геополітичну ситуацію в світі. Війна, що проходила на всій території України, двічі фронтовим катком з Заходу на Схід і в зворотному напрямку пройшлася по її землях. Війна, де втрати українців були найбільшими з поміж усіх воюючих націй і народів.

Нині, на частині території України знову йде неоголошена але, керована Росією, війна: окуповано Крим, східні регіони Донецької ту Луганської областей, ведуться бойові дії на майже 500 кілометровому відтинку, гинуть військові, добровольці, мирне населення. За рівнем жорстокості та дикунства, підлості та лицемірства, застосуванням нових технологій пропаганди та інформаційного «баранізування» мас, зі сторони споконвічного ворога України, вона перевершує Другу світову.

Читати далі


Григорій Мацейко.

82 роки тому, 15 червня 1934 р. на вулиці Фоксаль у Варшаві член Організації Українських Націоналістів (ОУН) Григорій Мацейко випустив кілька куль у міністра внутрішніх справ Польщі, ката українського народу Броніслава Вільгельма Пєрацького. Міністр, за своєю багаторічною традицією, приїхав пообідати до «Товариського клубу», що на вулиці Фоксаль, 3. Спочатку Г.Мацейко спробував підірвати невелику міну, виготовлену в підпільній лабораторії, але вона не спрацювала. Тоді атентатник, вихопивши пістолет, підбіг до міністра ззаду і вистрелив...

Після поразки визвольних змагань 1917-1921 рр. частина українських самостійницьких сил не склала зброю, а продовжувала чинну боротьбу. Але на території Великої України, зайнятій більшовицькою Росією, повстанський рух відносно швидко вичерпався. Селяни, «куплені» НЕПом, зайнялись господарчими справами, не підозрюючи, що на них чекає у 1930-1933 роках. А інтелігенція, спокушена підступною «українізацією», пішла на службу більшовицькому режиму, сподіваючись збудувати українську радянську державу.

Читати далі


«У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю»
Євген Коновалець


Народився Євген Коновалець 14 червня 1891 р. в учительській родині в селі Зашків, поблизу Львова. Після навчання у народній школі та в гімназії, яку закінчив 1909 року, студіював у Львівському університеті (правничий факультет), готувався до юридичної праці. Вивчаючи юридичні дисципліни, пройшов ще й повний курс історії України під керівництвом професора Михайла Грушевського.


У 1914 році Євген Коновалець був мобілізований до австрійської армії, а в наступному році, після бою на Маківці, потрапив до російського полону. Звільнившись у результаті Березневої революції, восени 1917 року, бажаючи віддати свій труд новоутвореній українській державності, молодий офіцер подався до Києва, де приступив до організування українських Збройних Сил, спочатку куреня Січових Стрільців, а згодом і Корпусу. Моральна сила, високий авторитет, сталева воля Євгена Коновальця виростали з його сильного характеру, націоналістичного світогляду, політичної дії воїна-революціонера.

Читати далі


Вишивка – оберіг для українського вояцтва

Вишита сорочка була, є і буде символом та оберегом українського вояцтва. Її носили воїни-анти, руські дружинники, українські козаки, гайдамаки, Українські Січові Стрільці, вояки Армії УНР, Української Галицької Армії, повстанці Холодного яру, члени ОУН і вояки УПА. Про це пам'ятають нині й бійці, захисники Батьківщини на передовій, які стали на захист України від російської аґресії.

Козаки, коли йшли у смертельний бій за Україну, одягали чисту вишиту сорочку, яку вишивала їм матір або наречена. Вони були освячені молитвою і сльозами рідних, ставали щитом, оберегом від ворожої зброї. Вишиванка – наша слава і гордість.

З давніх-давен українську вишиванку шанували та одягали навіть іноземці. Зокрема австрійський архикнязь, полковник Леґіону Українських Січових Стрільців Вільгельм Ґабсбурґ (Василь Вишиваний), який з гордістю носив під уніформою вишивану сорочку, подарованому йому вояком Приймаком з Тернопільщини.

Читати далі


До Дня Матері

Мати. Мама. Матуся. Скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово. Воно нагадує нам про найближчу, найдобрішу, найкрасивішу і наймилішу людину в світі – Маму.

Її очі супроводжують дітей у далеких життєвих мандрах, материнська ласка гріє нас усе життя. Її створив Бог на цій грішній землі для краси і щастя, щоб вона дарувала життя і була продовжувачем роду людського. У травні, коли прокидається від сну природа, коли у блакиті дзвенить пташиний спів, коли травою і квітами маїться земля, теплий весняний вітер приносить до нас Свято Матері.

У багатьох країнах світу щороку в другу неділю травня – після Великодніх Свят, у час розквіту весни й наближення сонячного літа, на знак поваги і любові до жінок – відзначають День Матері. Адже травень – це місяць Пречистої Діви Марії, яка благословила у Хресну путь Свого єдиного Сина – Спасителя людства.

Уперше День Матері організувала американка з Філадельфії Анна Джарвіч у 1910 році. Відтоді поступово друга неділя травня стала святом матерів для переважної більшості країн світу.

Читати далі


Василь Іванишин

24 березня ветерани Всеукраїнської Організації “Тризуб” ім. С.Бандери, дієві націоналісти інших організацій традиційно відмічають день народження Провідника і засновника Організації полковника Василя Іванишина. Сьогодні йому би виповнилося 72 роки. На жаль Провідника уже немає з нами, але він і надалі в строю. Його заповіти, настанови продовжують втілювати у життя його побратими, соратники по боротьбі за УССД.

Нині на фронті і в тилу йде запекла боротьба проти московських агресорів та режиму внутрішньої окупації. Очолює цю боротьбу його найталановитіший учень та послідовник, нинішній Провідник ВО “Тризуб” ім. С.Бандери, очільник Національного Руху ДІЯ полковник Дмитро Ярош („Яструб”).

Широкому загалу Василь Іванишин відомий як талановитий літератор-публіцист, ідеолог, політолог, доцент Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І.Франка, громадський діяч, президент видавничої фірми „Відродження”, автор резонансних і потрібних Україні книжок, що завжди з’являлися у моменти найбільшої необхідності.

Читати далі


Життевий шлях Романа Шухевича

Роман Шухевич народився 30 червня 1907 року у відомій в Галичині родині. Прадід Романа Йосип Шухевич перекладав з латини на українську твори Вергілія, з німецької - Шульце, Гердера та Шіллера, з англійської - Вальтера Скота. Дід майбутнього головнокомандувача УПА був науковцем, відомим дослідником Гуцульщини. Родина подбала, аби малий Роман отримав гідну освіту, яка включала не лише академічні науки, але й музику. Роман Шухевич заочно навчався в музичному інституті імені Лисенка за класом фортепіано.

У студентські роки у Львові Роман грав у студентському квартеті "Ревелєрси Євгена" ("Львівські ревелєрси"). Одним з солістів квартету був рідний брат Романа Юрій, пізніше, у 1941-му, закатований більшовиками. Брати навіть виступали спільно у Львівському оперному театрі.

Читати далі


Блог Алли Мегель

"Сектор Правди". Хто ми і які наші цілі

"Сектор Правди" - це волонтерська команда журналістів-документалістів, яка розпочала свою роботу в 2015 році, на фронті, як інформаційний підрозділ Добровольчого Українського Корпусу (пізніше УДА).

Вся робота, пророблена нами за цей час, зібрана на даному сайті, каналі Youtube, соціальних мережах та річних звітах: 2016, 2017, 2018

Головний проект, над яким ми працюємо - це проект зі збереження української національної пам'яті "Жива УПА". Вже знято перший та другий фільми циклу.

Найціннішим ресурсом для «Сектора Правди» є час, тому ми намагаємося використовувати наявні обмежені ресурси із максимальною ефективністю. Найобмеженішим нашим ресурсом і найбільшим викликом на даний момент є фінанси.

В той час як на фронті проходять бойові дії, на інформаційному фронті точиться не менш запекла боротьба. За роки війни ми навчилися протидіяти та запобігати ворожим інформаційним атакам, але найважливіша битва ще попереду. Це битва не проти когось, а ЗА розум та серця наших співвітчизників.

Роль та місце національної ідеї у постіндустріальному цифровому суспільстві, у світі біткоїнів, блокчейну, безпілотних авто та нейронного мережива на перший погляд здається невизначеною.

Вражаючі технічні прориви вимагають відкритого суспільства. Неможливо створити передову технологію, не маючи доступу до глобальної бази знань та вже існуючих технік. Неможливо підштовхнути людство до нових горизонтів без широкої комунікації на всіх етапах процесу. Неможливо виточити нейронну сітку на токарному станку.

Ми живемо в той час, коли знання, отримані 10 років тому, вже є застарілими, а традиційно важливі вміння та навички перестають щось важити. Ми переживаємо трансформацію людського світогляду, безупинно стикаємося із новими смислами, ламаємо бар’єри або спостерігаємо, як хтось ламає те, що ще вчора здавалося непорушним.

П’ять років тому неможливо було уявити навіть теоретичну розмову про те, що безробіття – це нормальній стан суспільства. Сьогодні ж ведеться глобальна дискусія із цього питання із залученням відомих бізнесменів , журналістів, вчених.

Питається: як у такому світі можуть існувати націоналісти? Яке їх місце серед робототехніки, кіберспорту, великих даних та кріо-кулінарії? Чи, може, наше майбутнє – це ліберальна безідеологічність на базі необмеженого споживання?

У світі майбутнього, крім чисто візуальних та біологічних, між людьми ставатиме все менше розбіжностей. Стиратимуться рамки соціальних груп, професій. У цьому контексті усвідомлення своєї національної ідентичності є важливим фактором формування соціокультурних спільнот. Нація має залишитися тим чинником, який нас поєднує.

На сайті науково-ідеологічного центру ім. Донцова дуже влучно сказано про трансформацію суті економічного націоналізму. Вважаю, що цей підхід можна застосувати і до інших сфер. Націоналізм в сучасних умовах не може мати форму виключно протекціонізму, він має балансувати між протекціонізмом та експансією.

Говорячи про інформаційну сферу ми говоримо в першу чергу про експансію, про створення цифрової нації, генерацію таких масивів інформації, які не дадуть загубити нашу ДНК у віртуальному просторі. Не дадуть витіснити її з інформаційного поля або знищити зумисно.

Здається, що мова йде про високі матерії? Їх дуже просто опустити на землю. «Сектор Правди» наголошував і буде наголошувати на тому, що українцям потрібно якнайбільше ВЛАСНОГО ЯКІСНОГО контенту та потужні ЗМІ. Тільки так ми можемо формувати власний потік інформації та захищати його від ворожих дій.

Беручи до уваги існуючі тенденції, вважаю, що дуже скоро ми зіткнемося із ситуацією, коли назва політичної сили, яка формально знаходиться при владі, не матиме значення. Значення матимуть структури, здатні працювати на рівні окремих громад та організовувати їх на спільні дії.

Головна редакторка порталу "Сектор правди", режисерка проекту "Жива УПА" Марія "Яремчук"


Новини

  • Бій підрозділу УПА з німцями. Реконструкція

    УПА розпочала боротьбу проти німецьких окупантів із жовтня 1942 року, з моменту створення, а першим великим боєм вважається напад на німецьку жандармерію у м. Володимирець. З тих пір УПА проведено більше 2,5 тисяч антинацистських акцій, 22 напади на окружні і районні центри, ліквідовано за різними оцінками 12-18 тисяч нацистів.

    У боротьбі з Німеччиною Українська Повстанська Армія пройшла бойову школу і постала як міцна непереборна сила, готова прийняти свій наступний виклик і дати бій іншому окупанту - радянському.

    Нова відеоробота від "Сектора Правди"

    Режисерки: Алла Мегель, Марія Яремчук

    Камера, монтаж: Василь Лисиця

    Бійці УПА: ВІК "Повстанець"

    Фестиваль історичної реконструкції Перемога UA

  • Post-Вибори

    Свідомо не займалася на своїй сторінці передвиборчою агітацією, оскільки, проходження у другий тур кандидата від націоналістів було утопією, а решта мене не цікавила. Сьогоднішній результат – річ цілком очікувана, хоч і вкрай неприємна.

    Але зараз про інше. У серпні 2015 року «Сектор Правди» випустив статтю, котра називалася «Його світлість Ясновельможний Пан Гетьман Всієї України Порошенко?» (посилання нижче). Ми тоді, прослухавши промову Президента, присвячену річниці Незалежності України, звернули увагу, що влада, яка раніше зневажала націоналістів, раптом починає цитувати ідеологів. У тій самій статті ми зробили прогноз, що Президент розпочинає стратегічну гру на націоналістичному полі, вносячи при цьому розкол у правий рух, оскільки більшість сил до такого розкладу не готова.

    Дуже не люблю давати вірні негативні прогнози, але вийшло саме так: Петро Порошенко покидає посаду як найбільш проукраїнський президент в історії сучасної України (афігєть, якщо чесно), а кандидат від об’єднаних!!!! націоналістів бере на виборах аж 1,8% голосів. А у другому турі виборець, для якого збереження держави важливіше за матеріальні вигоди, плюється, свариться зі знайомими, криє матом опонентів, і, відводячи очі, кидає в урну бюлетень із відміткою біля літери П.

    Тоді, в 2015 році, був ще один прогноз, позитивний (із позитивними прогнозами в мене гірше). Він звучав так: якщо почати працювати прямо зараз, то президентські вибори в 2019 році заслужено і очікувано виграє кандидат-націоналіст. І такий кандидат у нас на той момент був!

    А потім було альтернативне новорічне привітання – із 2016 роком. І девіз Віримо! Діємо! Переможемо! І довгі-довгі дискусії з приводу того, що інформаційна робота має бути послідовною і системною. Багато чого було і не відбулося. Зате тепер я знаю, що «Сектор Правди» надихнув штаби обох лідируючих кандидатів у президенти, а пропоновані нами стратегії були дієвими і могли б спрацювати.

    Останні вибори (1 тур) показали, що кандидат-націоналіст міг гарантовано отримати 17% голосів (15% від Порошенка і 2% Кошулинського), а, враховуючи різношерстність та протестність зеленого електорату, ще мінімум відсотків 10 з того табору. А це впевнена перемога у першому турі і міцна позиція у другому.

    І не треба говорити про те, що нація не готова. Нація давно готова, не готові деякі лідери націоналістів.

  • Жива УПА частина 3: "Я не з неба". Трейлер

    "Я не з неба" - третя частина документально-ігрового циклу "Жива УПА" від "Сектора Правди". Цього разу ми розповідаємо історію єдиного живого командира УПА, Мирослава Симчича, як завжди, ні слова не змінивши, лише доповнюємо цифрами, документами, фактами. Фільм вийде за декілька місяців, але сьогодні ми готові презентувати трейлер до нашої нової роботи.

    Образ Мирослава Симчича втілює боєць добровольчого підрозділу друг "Вогонь".

    Музика: "Зродились ми великої години"

    Аранжування: Григорій Лук'яненко, "Рутенія"

  • "Сектор Правди" у 2018 році

    Звітувати саме 31 грудня для «Сектора Правди» річ традиційна. Зазвичай в останні дні року навантаження таке, що сісти, подумати і якось систематизувати пророблену за рік роботу можна лише у цей вранішній час, коли призначати ділові зустрічі вже пізно, а різати Олів’є ще рано. Звітність – це взагалі наш фірмовий маркер. За роки існування проекту ми навчили звітуватися багатьох, що дуже тішить.

    2018 завершиться завтра. Це четвертий рік існування «Сектора Правди». Не побоюся назвати його знаковим. Сьогодні вже можна зізнатися, що на початку року ми перебували у кризі: від команди лишилося двоє, зйомки не просувались, по всім ініціативам прилітали лише відмови. Питання полягало не лише в нестачі коштів для продовження роботи. Ми так часто останнім часом чули «у вас нічого не вийде, це все нікому не потрібно», що підсвідомо почали вірити в те, що проект, дійсно, «не відбувся».

    Взяти себе в руки допомогла успішно проведена кампанія з фінансування «Повстанського танго» на «Спільнокошті». В нас повірили і нас підтримали люди, котрим наша робота виявилася потрібною. А вже на прем’єру фільму восени зібралася повна зала глядачів, і, традиційно, ніхто не хотів розходитися після показу. Значить, наша робота, дійсно, потрібна.

    Буває так, що ти сам обираєш свій шлях, а буває, що шлях обирає тебе. І вже не має значення, наскільки він важкий чи тернистий. Цього року нам довелося повернутися до навчання і глибше опановувати кінопрофесії. Довелося обрости залізною бронею, щоб витримувати чергові відмови та хамство на кшталт «знову ви тут зі своєю УПА, набридли вже ці патріоти». Довелося по-новому розставити пріоритети в роботі і переглянути перелік задач.

    Ми перестали перейматися невдачами і сконцентрувалися на здобутках. Ми перестали боятися поразок, бо перемоги та поразки – це умовність. Натомість, має значення лише рух вперед до поставлених цілей.

    Нам не потрібен нічий дозвіл чи схвалення, щоб знімати своє кіно та вести інші проекти. Нам потрібні лише ви, наші друзі, глядачі та шанувальники, ваші очі, ваші думки.

    Дякуємо, що були з нами в році, що минає. Зустрінемося наступного року!

    Сектор Правди звіт за 2018 рік
  • Вшанування найстаршого воїна-добровольця відбулося в НМІУ

    Увічнення пам’яті про звитягу добровольців захисників української держави, що стали живим щитом зі зброєю на шляху окупанта, - одна з основних цілей «Сектора правди». Тому ми щиро долучились до церемонії занесення у Книгу рекордів України імені найстаршого в Україні добровольця - бійця 5-го Окремого Батальйону Української добровольчої армії, 77-річного Бориса Антоновича Мельника (позивний - друг Тихон).

    Борис Мельник на війну пішов після того, як його двоє синів зі зброєю в руках вийшли з Іловайського котла. З вересня 2014 р. та по теперішній час воює у складі 5-го Окремого Батальйону Української добровольчої армії, тобто вже 5-й рік на війні. Троє дітей нашого побратима теж пройшли горнило боїв з окупантами на Донбасі.

    Детальніше...