Актуально:      Фронтовий щоденник     

7 вагомих причин вести бізнес українською мовою

7 вагомих причин вести бізнес українською мовою

“Хто не бореться - той непереможний” (Лао-Цзи)

Ви хочете силою здобути якісь блага? Тоді вам діватись нікуди, потрібно боротись: знаходити ворога, змагатись з ним у вправності і перемагати його. Однак, бізнес, пов’язаний з людьми, їх потребами, смаками та забаганками, - то не поле бою, а скоріше будівельний майданчик, де перш за все вам потрібно навчитись якісно будувати стосунки зі споживачами. Ваша задача, як казав один літній мудрий маркетолог, - влюбити в себе клієнта і поженитись на ньому.

Що для цього потрібно:

  • вміти шукати: визначати цільову аудиторію для свого товару чи пропозиції,

  • вивчати попит на ринку вашого продукту не тільки на товар, а й на пов’язаний з ним сервіс,

  • уміти не тільки привабити клієнта, але й утримати його.

Читати далі


Захсенхаузен - місце ув'язнення Степана Бандери. Фото

Захсенхаузен - місце ув'язнення Степана Бандери. Фото

У далекому 2008, будучи по справах у Берліні, я відмовилася від шопінгу з колегами задля поїздки ... до концтабору. У передмісті Берліну розташований концентраційний табір Захсенхаузен, важливий для українців, предусім, через те, що у ньому із 1942 до 1944 утримували Провідника Степана Бандеру.

Це були мої перші відвідини колишнього концтабору, потім був ще Освенцим, у планах інші. Але, незважаючи на те, що пройшов час, моторошні відчуття від згадки про ту поїздку не відпускають. Концентраційний табір, навіть, якщо там зараз всього-навсього музей, це місце, яке забирає частину душі, адже кожен сантиметр там розповідає про людські страждання.

Ми сьогодні згадуємо Провідника, цитуємо його праці. Я ж хочу, просто, показати кілька зроблених на старий мобільник фото із концтабору, де він перебував.

Читати далі


"Присіли на хвилинку" - вчений і бізнесмен Володимир Ситай

Присіли на хвилинку - Володимир Сітай

Кандидат технічних наук В.О. Ситай на конкретних прикладах розповідає про громадську роботу ГО "СПАС АТ" на Дніпропетровщині.

Ч.1

Аналітика і суспільство. Як обкрадається Україна і що з цим робити.

Ч.2

Читати далі


Україна vs Польща. Запеклі друзі?

Україна-Польща

За коментарем про причини загострення українсько-польських стосунків "Сектор Правди" звернувся до Голови інституту національної пам'яті Володимира В'ятровича.

Читати далі


Володимир В'ятрович: декомунізація, архів національної пам'яті, Друга Світова та моральні авторитети

Володимир В'ятрович - голова інституту національної пам'яті

Збираючи матеріали для нового номера "Сектора ДІЇ", наша команда завітала до Голови Українського інституту національної пам'яті - Володимира В'ятровича. Відверто зізнаємося, години на інтерв'ю не вистачило. Національна пам'ять нашої держави складається із такої великої кількості гострих питань, а реальні проблеми (фінансові, бюрократичні, організаційні) настільки гальмують їх вирішення, що, мабуть, на розмову не вистачило би і цілого дня.

Пропонуємо відео з цього інтерв'ю.

Читати далі


Митець, Воїн, Націоналіст

Сергій Пущенко

Серед численних ідейних засад українського націоналізму та національних імперативів буття української нації є беззаперечне ствердження про неперервну тяглість багатогранної національно-визвольної боротьби. Українська Нація ні на мить не переставала боротися за утвердження в життя своїх найвищих ідеалів, серед яких абсолютним виявом вільної людини є Свобода.

Століттями покоління «мертвих, живих і ненарожденних» (Т.Шевченко) українців боролися за свою державність і суверенітет. Цей змаг не припинявся ні на мить, інакше ми перестали би бути українцями, асимілювавшись серед народів-завойовників. Але історичний момент постання нації - коли «перша крапля української червоної крові, у боротьбі за свободу, просочує українську чорну землю» - є єдиним і неповторним. «У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю», – стверджував Євген Коновалець. Від епохальної миті-моменту, коли народ постав нацією – духовною, світоглядно та ідейно однорідною субстанцією людської спільноти - він крокує у вічність, стає непроминальним і незнищенним. Тисячоліттями з лиця землі зникали, асимільовувалися племена, етноси і слабкі народи. Нації – ніколи!

Боротьба кожної нації за її свободу, державність і суверенітет, за своє місце під сонцем на планеті Земля ведеться в усіх її площинах – свідомій та інтуїтивно-підсвідомій, організованій та стихійній, в усіх життєтворчих напрямках – як мирних так і збройних: духовному, інтелектуальному, військовому, політичному, релігійному, дипломатичному, економічному, мистецькому тощо, ведеться усіма її верствами – політиками, військовими, науковцями, підприємцями, духовенством, інтеліґенцію, робітництвом, селянством, студентством…

Читати далі


Відродити українську Україну – це змінити стиль власного життя

НПУ Драгоманова

Колись давно, році так у 1989-му довелось мені бути присутньою на мітингу у Запоріжжі. То були часи раннього постсовка, і мітинг викликав велике зацікавлення, на ньому почувались так, як у теленовинах із США, чи Заходу, який щойно перестав «загнивати».

Мітинг був скликаний на захист української мови від утисків. І ми з колегою – тоді завучем школи, у якій я працювала вчителем української мови і літератури (і, до речі, на власній шкурі і нервах відчула ті самі утиски, проти яких виступали на мітингу) – пішли на цю дифіляду і попросились там виступити.

Нам було що сказати. Ми не особливо тоді занурювались у історію українських визвольних рухів, але гени українські були в нас домінантними. Молодь на чолі з мудрою викладачкою історії, що була у нас одним із найстарших завучів, заснувала у своїй рідній 59-й з поглибленим вивченням англійської щось на кшталт «Просвіти»: діти і вчителі співали в українському хорі і грали  разом  на одній сцені вистави українських драматургів. Ті, хто був звільнений від вивчення української мови (було таке право у батьків, і у мене на уроках на початку вчителювання сиділо до десятка звільнених від рідної мови), такі от діти до хору і театру не допускались. У нас, мабуть, була єдина школа в Запоріжжі, де учні зі сльозами просили повернути їм право вчити українську. Саме про це ми й хотіли розповісти на мітингу: як складно, нервозатратно, але неухильно і навіть азартно ми повертали дітям їх рідну мову.

Читати далі



Псих волонтерства (ненауковий монолог)

Псих волонтерства, коментар психолога

Волонтери - люди психовані. Правда-правда! Це я вам не як психолог, а як з майданно-воєнним стажем волонтер кажу. Так вже якось виходить у нашій країні, що конструктивні, сміливі, нестандартні рішення є можливість приймати тільки з психу. Психонули - вийшли на Майдан! Психонули - поїхали на фронт добровольцями. Психонули - і вже третій рік забезпечуємо фронт усім необхідним плюс канапки і концерт. Психи! Україна тільки на психах і тримається.

Передок не дивується, коли волонтери перевіряють по підрозділах наявність привезеної техніки і вимагають звіт за проср... пошкоджені і загублені дорогоцінні штукенції. І їм звітують. Психи - що з них взяти!.. Їм сьогодні не відзвітуйся - так завтра ж не приїдуть. І тоді плакали тепловізори, відеокамери, БПЛА, солярка, олів'є, труси, ремонти і концерт. Вони не плюнуть, не кинуть. Просто на черговій розвилці звернуть в інший бік: що у цьому куточку фронту убуде - то в іншому прибуде. У психів рознарядки немає. Вони самі собі - плани, рознарядка, бухгалтерія ets.

Читати далі


Як читати новини, щоб зберегти здоровий глузд

Займаючись пошуком інформації, найчастіше ми зустрічаємо такий тип повідомлення як новина. Давайте розберемося, що таке новини і з чим їх їдять (в смислі як їх правильно читати, щоб не стати жертвою дезінформації).

Новина - це оперативне інформаційне повідомлення, яке містить важливу та актуальну інформацію, що стосується певної сфери життя суспільства чи окремих його груп. Це окремий інформаційний жанр, що характеризується стислим викладом ключової інформації щодо певної події, яка сталася нещодавно.

Новина цікавить людей саме зараз і стосується того, що стало щойно відомим. Інформація у ній має бути абсолютно точною, сумнівні деталі підтверджуватися незалежними джерелами.

Це в певній мірі теорія. На практиці ж тексти новин пишуть журналісти (із розвитком соціальних мереж до них ще додаються блогери - люди, які ведуть у соцмережах своєрідний щоденник з особистим баченням подій).

Читати далі