Актуально:      Інцидент у Кам'янському       Фронтовий щоденник      "Сектор Дії"      

Псих волонтерства (ненауковий монолог)

Псих волонтерства, коментар психолога

Волонтери - люди психовані. Правда-правда! Це я вам не як психолог, а як з майданно-воєнним стажем волонтер кажу. Так вже якось виходить у нашій країні, що конструктивні, сміливі, нестандартні рішення є можливість приймати тільки з психу. Психонули - вийшли на Майдан! Психонули - поїхали на фронт добровольцями. Психонули - і вже третій рік забезпечуємо фронт усім необхідним плюс канапки і концерт. Психи! Україна тільки на психах і тримається.

Передок не дивується, коли волонтери перевіряють по підрозділах наявність привезеної техніки і вимагають звіт за проср... пошкоджені і загублені дорогоцінні штукенції. І їм звітують. Психи - що з них взяти!.. Їм сьогодні не відзвітуйся - так завтра ж не приїдуть. І тоді плакали тепловізори, відеокамери, БПЛА, солярка, олів'є, труси, ремонти і концерт. Вони не плюнуть, не кинуть. Просто на черговій розвилці звернуть в інший бік: що у цьому куточку фронту убуде - то в іншому прибуде. У психів рознарядки немає. Вони самі собі - плани, рознарядка, бухгалтерія ets.

Читати далі


Як читати новини, щоб зберегти здоровий глузд

Займаючись пошуком інформації, найчастіше ми зустрічаємо такий тип повідомлення як новина. Давайте розберемося, що таке новини і з чим їх їдять (в смислі як їх правильно читати, щоб не стати жертвою дезінформації).

Новина - це оперативне інформаційне повідомлення, яке містить важливу та актуальну інформацію, що стосується певної сфери життя суспільства чи окремих його груп. Це окремий інформаційний жанр, що характеризується стислим викладом ключової інформації щодо певної події, яка сталася нещодавно.

Новина цікавить людей саме зараз і стосується того, що стало щойно відомим. Інформація у ній має бути абсолютно точною, сумнівні деталі підтверджуватися незалежними джерелами.

Це в певній мірі теорія. На практиці ж тексти новин пишуть журналісти (із розвитком соціальних мереж до них ще додаються блогери - люди, які ведуть у соцмережах своєрідний щоденник з особистим баченням подій).

Читати далі


"Сектор Правди". Хто ми і які наші цілі (виступ, який не відбувся)

Після виходу зі складу ДУКу в грудні 2015 року медіа-команда "Сектор Правди", колишній ДУК-інфо продовжила своє функціонування.

За вказаний час нам вдалося зберегти створені інформаційні ресурси та збільшити їх кількість. Незважаючи на обмежені засоби, ми безперервно та систематично забезпечуємо висвітлення діяльності Національного Руху «ДІЯ» та реалізацію інших проектів. Не буду спинятися на деталях, всі вони є у нашій річній звітності.

Першим правилом нашої роботи є СИСТЕМНІСТЬ. І я б хотіла наголосити на важливості системності, оскільки вона породжує масштабованість, а, значить, зменшує витрати.

Другим правилом нашої роботи є ТЕХНОЛОГІЧНІСТЬ. Оскільки доступ до традиційних ЗМІ, які належать олігархам, в нас, очевидно, обмежений, то основна сфера, де ми працюємо – Інтернет. Ми не стоїмо на місці, а уважно вивчаємо та по можливості застосовуємо всі доступні програмні та технічні засоби. Так, наприклад, всі бажаючі вже кілька місяців щодня отримують випуски новин нашого власного авторства у мессенджері Телеграм.

Третім правилом нашої роботи є ПРОАКТИВНІСТЬ. Ми не лише висвітлюємо події, а і ведемо власні проекти, створюємо контент. Дуже приємно бачити, що наш досвід успішно запозичують для своєї роботи інші групи. «Сектор Правди» пишається тим, що задає стандарти роботи. Планку ж вимог до себе ми тримаємо дуже високо. Так, буквально, кілька днів тому було завершено зйомки півгодинного документального фільму із циклу «Жива УПА».

Читати далі


З Козачого острова на Хортицю!

З Козачого острова на Хортицю!

8 червня 2017 у парку “Козачий острів” у місті Кропивницькому зібралися представники різних політичних партій та громадських організацій різних патріотичних середовищ, в тому числі ветерани націоналістичних рухів під егідою ВП ГО “ДІЯ” для узгодження подальших спільних дій та недопущення реваншу сил колишніх регіоналів. Козачий острів став символічним місцем з 2014 року, з початку російсько-української війни. Саме звідси на війну пішла переважна більшість місцевих добровольців, які гідно представляють нашу область в зоні АТО і донині. Основне питання зборів – об`єднання та усунення внутрішніх міжусобиць. Розмова була тяжка, було багато суперечок і претензій одне до одного, проте, все ж, більше було конструктиву. Крім вирішення суто внутрішніх проблем, товариство вирішило делегувати 25 представників від Кіровоградської області на зібрання всеукраїнського масштабу на острові Хортиця (м. Запоріжжя) 11 червня 2017 року. Об`єднавшись та зарядившись енергією місцевого Козачого острова, аналога Січі, патріоти з Кропивницького рушили на Запорізьку – до міста Запоріжжя.

Читати далі


Дмитро Ярош. Про команду, вибори, місце Сили та безвіз

Розмова з Провідником НР ДІЯ, Командиром УДА Дмитром Ярошем відбулась у місці, яке друг Яструб жартома запропонував вважати криївкою. Відеокамери зафіксували лише руки Дмитра Анатолійовича та його голос. "Сектор правди" та керівник інформаційного відділу Марія Терція, яка власне й розмовляла з Провідником, розшифрували бесіду і записали її.

- Сьогодні відбувся збір Комітетів Національної Дії та Державницької Ініціативи Яроша. З якого приводу збирались?

- Захід ще триває. Ну, великим збором я б це не назвав. Це, швидш за все, - форум для того, щоб обмінятися думками, намалювати почергові кроки «що» і «як» нам робити. Ми не створюємо зараз якогось руху, бо вважаємо, що замало об’єднань. Всі зберігають свою окремішність. Державницька Ініціатива Яроша однак, наскільки я знаю, поповнюється дієвими людьми. До нас ідуть люди з інших середовищ.

Рік роботи показав, що є конкретні люди, котрі добре працюють на благо української справи. Відповідно ми їх залучаємо до діяльності. Це - Тарас Стецьків, можливо його оберуть в Координаційну раду Державницької ініціативи Яроша. Геннадій Друзенко - Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Пирогова - також виявив бажання.

Є конкретні плоди роботи хлопців в тилу. Нам вдалося добитись визнання добровольців в областях. Це - дуже важливо! Ветерани хоч отримають соціальні пакети на місцях, компенсацію оплати комунальних послуг, землю виділяють, як і бійцям ЗСУ. Наскільки воно буде дієвим і потужним, ми побачимо через деякий час, - у нас рік ще є.

Ми працюємо над програмовими речами: випрацювана концепція воюючої держави, економічні якісь теоретичні напрацювання є. Ми їх розгорнемо, зробимо їх більш потужними за цей рік. Ну, а далі, можливо, будемо "гратися в політику", можливо, і в партійний бік.

- Що Ви думаєте про участь у виборах різних рівнів? Чи розглядається це питання?

- Я однозначно "За!" участь у виборах, якщо ми будемо мати тих людей, котрих можна буде представити суспільству і за них потім не буде соромно перед виборцями. Це - одне із завдань цих людей, котрі тут зібралися: підготувати списки, проаналізувати ці списки, подивитися, хто чого вартий. Не якихось там "парашутистів" пропонувати людям, а пропонувати того, хто має вже об’єктивні характеристики, шлях боротьби за українські ідеали, хто буде нести відповідальність за те, що він говорить і за те, що він робить. Це дуже і дуже важливо!

Я думаю, що ми будемо брати участь у всіх виборах, включно з президентськими. Не буду приховувати, йдеться про те, щоб і я брав участь у цих президентських виборах. Я готовий внутрішньо це робити. Але, при тому всьому, я ставлю перед людьми дві умови: перше – це команда, з якою буде не соромно піти. Бо один, сам по собі, Президент абсолютно нічого не змінить. Я пам’ятаю, як Порошенко прийшов до влади, маючи 10 чоловік в Адміністрації Президента. Нам треба команда, яка могла взяти на себе певні зобов’язання, і їх обов’язково виконати.

- Стосовно команди. У своєму останньому інтерв’ю Ви говорили про те, що ми мусимо залучати широке коло людей, в тому числі і ліберальні сили...

- Я б сказав, - демократичні, ліберальні - то якось занадто...

- Чи значить це, що Дмитро Анатолійович Ярош перестав бути націоналістом?

- Ні. Я ж постійно підкреслюю, що я – націоналіст. Тому й говорю, що державу не можуть збудувати тільки націоналісти. Націоналістам належить до 10% електоральної підтримки. Якщо добре попрацювати, буде 15%. Але, при тому всьому, ми даємо собі звіт, що суспільство - сегментоване: є консерватори, є демократи, є ліберали і т.д. Цей Рух, якщо він переросте у якусь політичну площину, мав би бути, як я казав і рік тому, і два роки тому, – правоцентристським. Від того, що я говорив на Майдані, після Майдану, під час війни, я не відійшов ні на йоту ні в чому.

УДА нам вдалось створити, добре воювати, завоювати повагу і авторитет, як на фронті, так і в тилу. Політичні процеси - вони складніші за військові, безумовно. Тому тут є пробуксовка певна, є хвороби росту і т.д. Але ми не відходимо, і я конкретно не відходжу ні від чого того, що говорив Про що писав у 2009 році - якщо взяти мої статті - про те я говорю і сьогодні: треба максимально задіювати людей з різними ідейними поглядами, базами, але, при тому всьому, - для яких держава і нація є визначальними речами.

-Ми знаходимося на о.Хортиця, місці Сили для багатьох українців. А для Вас яке місце сили є у нашій державі?

- Мабуть, так склалося в моєму житті, що це все ж таки Холодний Яр. З часів Української студентської спілки, яка потім на Майдані голодування робила, Холодний Яр став для мене дуже символічним місцем. Але і на Хортиці з 1989-го - практично кожного року. Завжди буваю на північній частині. І лише недавно відкрив для себе оці місця. Хортицю теж вважаю місцем Сили безумовно.

Бачте Україна сформувалася так, що ми знаходимося на межі двох світів: Європи та Азії. Відповідно, державотворчі центри постійно змінювалися під натиском тих чи інших ворогів. З півночі і сходу перли окупанти - орда, наші - раз! - на захід. До Карпат притискалися, і там Галич - практично столиця України була. Київська Русь, Галич, Запорізька Січ, яка почалася, так кажуть, з Хортиці, з Дмитра Байди-Вишневецького, - оцей змінюваний центр державотворення говорить про незнищенність нашої нації. Ми можемо відступити, але потім переходимо в наступ.

От Хортиця знаходиться недалеко від театру бойових дій - це теж форпост. Запоріжжя ми не здали, хоч мали всі шанси це зробити в 14 році. Запорожці повстали, вату - "к ногтю!" так би мовити, і ми маємо Запоріжжя українське. І це - слава Богу! - що Хортиця - є й обов’язково буде місцем Сили. Як і Холодний Яр, як і Чорний Ліс на Франківщині, - таких центрів реально є багато.

- У нас сьогодні поїхав перший безвізовий поїзд. Чи плануєте Ви скористатися безвізом?

- Я ніколи не був єврооптимістом. Не думаю, що цей безвізовий режим якимось чином вплине на людей, котрі перебувають за межею бідності, а таких - переважна більшість населення. Буде добре для тих людей, котрі в цих складних умовах займаються бізнесом, які можуть використовувати цей безвіз для певних економічних, інтеграційних речей і т.д. Тому це однозначно - позитивно, бо українці - це європейський народ. Правда, чи Європа зараз європейська, - це ще треба побачити. Там втрачається дуже багато тих ідеалів, за рахунок яких Європа є Євопою.

Я ж знаходжусь по сьогоднішній день в розшуку Інтерполу по заявці Росії. Тому я нікуди не збираюсь виїжджати з України. Мені тут добре, особливо на фронті. Це - найкомфортніше середовище, яке тільки у мене є.


Свята українська Мати

Свята українська Мати

Мати. Мама. Матуся. Скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово. Воно нагадує нам про найближчу, найдобрішу, найкрасивішу і наймилішу людину в світі – маму.

Її молитви супроводжують дітей у далеких життєвих мандрах. Її ласка зігріває нас усе життя. Її створив Бог на цій грішній землі для краси і щастя, щоб вона дарувала життя і була продовжувачем роду людського. У травні, коли прокидається від сну природа, коли у блакиті дзвенить пташиний спів, коли травою і квітами маїться земля, теплий весняний вітер приносить до нас свято матері.

У багатьох країнах світу в другу неділю травня – після Великодніх свят, у час розквіту весни й наближення сонячного літа, на знак поваги і любові до жінок – відзначають День матері. Адже травень – це місяць Пречистої Діви Марії, яка благословила у Хресну путь Свого єдиного Сина – Спасителя людства.

Читати далі


Валерій Чоботар: «В нас іншого шляху не було!»

ИллюстрацияСпортсмен, тренер, громадський діяч, військовик Валерій Чоботар народився у 1976 р. на Буковині. Пройшов строкову службу у бригаді особливого призначення в рядах Збройних сил України.

Закінчив Львівський державний університет фізичної культури.

Суддя міжнародної категорії з фрі-файту. Засновник та керівник СК «Характерник».

Провідний діяч, вишкільний референт ВО «Тризуб» ім. С. Бандери. Вступив до складу ДУК «Правий сектор». Був призначений командиром роти 5-го батальйону ДУК, псевдо – «Гатило». Брав участь у боях у під Донецьком. Заступник командира 5-го ОБАТу УДА. Нагороджений орденом «Народний Герой України»


Читати далі


Українська наука у погоні за націоналізмом ... поки що не доганяє

Націоналізм в українській науці завжди був темою забороненою, при чому навіть після 1991 року, коли, здавалось би, у рамках розвінчування радянських міфів спрагле до правди суспільство вимагало об’єктивного дослідження власного минулого.

Як було у реальності, всім відомо. Українські націоналісти змогли вийти із підпілля лише на 23 році незалежності, і то виключно через те, що суспільству знадобилися нові герої, котрі не бояться віддати життя за Вітчизну.

Тому, коли в якого-небудь сучасного вченого (не націоналіста) з’являється потреба щось написати про український націоналізм, він навіть не намагається пошукати наукових робіт по суті питання, а пише, спираючись на два бездонні джерела інформації: фейсбук та власний досвід.

І, якщо з фейсбуком, точніше із тим, що ця соціальна мережа не може бути джерелом наукової публікації про український націоналізм, все зрозуміло, то про досвід слід сказати окремо.

Читати далі


З Кримом у серці…

Крим тісно вплетений в моє дитинство. Як і для більшості українців, цей регіон нашої країни був місцем для літнього відпочинку та захопливих подорожей наповнених древньою історією, також регіоном з численними лікувальними закладами. Мені випало там часто бувати саме з останньої причини. Ніколи не забуду цей солонуватий морський бриз, запах хвої, кипарисів і кущі лавру понад дорогою. Про футбольні матчі під маслиновими деревами, про перше своє дитяче кохання. Там я зустріла безліч друзів зі всієї України. Крим нас об’єднав. І ще звичайно наші спільні хвороби. Там я вперше побачила і відчула нашу загальноукраїнську спільність. Наскільки ми всі схожі за духом, за стремліннями та мріями. Донецьк, Суми, Миколаїв, Львів … дітьми ми вільно спілкувались, навчались у школі, ділились хвилюваннями й турботами. І незважаючи на страшні свої діагнози (ми всі боролись там за можливість ходити власними ногами), ці діти були сильні, мужні, щирі. Крим став для нас домом. І після кількарічного лікування, діти їхали додому з Кримом у серці. Він, такий чарівний та рідний, назавжди залишився з нами.

Після анексії я зустрічала багато кримчан, що переїхали в моє рідне Рівне. Для кожного з них це жива рана на серці. Адже, окрім майна, вони перш за все втратили клаптик свого серця, своєї рідної України. І зараз український народ щодня втрачає своїх захисників заради того, щоб наша Батьківщина знову стала цільною. Щоб ворог знав, що забирати чуже – зась! Що мільйони стоять на захисті кожного її клаптика, кожного регіону!

Крим це Україна!


«Ефект зброї», або зворотній бік

«Ефект зброї», або зворотній бік

Військові психологи дослідили, що зброя нічого не варта на війні, якщо її не тримає в руках мотивований боєць, воїн. Які ж саме фактори впливають на мотивацію солдата  і, взагалі, на бойову активність? У військовій психології виділені зовнішні - соціальні, бойові, та внутрішні - ергономічні - фактори бойової активності.

Соціальні фактори мають вирішальний вплив на воїнів у бойовій обстановці, оскільки виступають основою для формування мотивів їх поведінки і бойових установок. Чому так? Тому що ставлення народу до війни – це перший найважливіший соціальний фактор бойової активності. Цей фактор є відображенням або доблесті й відваги, або боягузтва і немочі нації. Основне джерело морально-психологічного стану воюючої армії знаходиться не в ній самій, а в суспільстві, інтереси якого вона захищає.

Читати далі