Його світлість Ясновельможний Пан Гетьман Всієї України Порошенко?

Під час урочистої промови з нагоди 24-ї річниці Незалежності України Президент П. Порошенко процитував слова відомого філософа-державника минулого століття В'ячеслава Липинського:

«Нація обіймає всі класи, мови, віри й племена української землі».

Саме висловлювання коротке і не несе в собі якогось епохального змісту. Навіть не обов’язково було звертатися до класика, щоб сформулювати настільки нескладну думку.

Хто ж такий В’ячеслав Липинський, чиє прізвище досьогодні, фактично, ніколи не фігурувало у цитатниках публічних персон? В’ячеслав Липинський – це автор теорії українського монархізму, котра під час національно-визвольних змагань початку 20-го століття знайшла своє вираження у проекті державного устрою України під назвою «Українська Трудова Дідична (тобто спадкова) Монархія».

Український монархізм – один із напрямків націоналістичного руху, і у працях В. Липинського є багато здравих суджень щодо нації та державного устрою, проте, на відміну від націоналістів, прихильників вчення Дмитра Донцова, Липинський свято вірив у те що на чолі національної української держави має стояти навіть не просто гетьман, а спадковий гетьман.

Цікаво, наш Президент, просто вирішив почитати розумну книжку на ніч, чи вже крадькома приміряє на себе корону та погладжує гетьманську булаву?

Враховуючи те, що в державі точиться інформаційна війна, не лише зовнішня, а і внутрішня, а також те, що «цинічні бандери», виходячи із публічних висловлювань, є особистими ворогами Президента, стає цілком зрозумілим те, що у святковій промові один із теоретиків націоналістичного руху в Україні процитований зовсім не випадково.

Адже, чим добрі теоретики, в них можна натягати цитат, на будь-який смак. Так, наприклад, в Липинського є і такі слова:

Націоналізм буває двоякий: державотворчий і державоруйнівний — такий, що сприяє державному життю нації, і такий, що це життя роз’їдає. Прикладом першого може бути націоналізм англійський; другого — націоналізм польський, український. Перший є націоналізм територіальний, другий — націоналізм екстериторіальний і віросповідний. Перший називається патріотизмом, другий — шовінізмом. Коли Ви хочете, щоб була Українська Держава — Ви мусите бути патріотами, а не шовіністами. Що це значить? Це значить, перш за все, що Ваш націоналізм мусить спиратися на любов до своїх земляків, а не ненависть до них, за те, що вони не українські націоналісти. Для Вас, наприклад, мусить бути ближчий український москвофіл чи полонофіл (оцей, як Ви його звете, малорос і русин), аніж чужинець, який Вам мав би помогти визволитися від Москви чи від Польщі.

Ми вже ніколи не матимемо змоги спитати у автора, що він мав на увазі. А от придворні аналітики, судячи із усього, вирішили пошукати для діючого режиму якусь ідеологічну концепцію, якою можна було б урівноважити націоналізм, котрий хоч і не так швидко, але набуває розуміння та популярності у суспільстві.

Класична тактика «розділяй і володарюй». Якщо розділити націоналістів на правильних та неправильних, то можна легко позбутися незручних для себе персон та спаплюжити, асимілювати їх ідеї. Адже ні на хвилину не можливо повірити, що під егідою існуючої владної номенклатури можливо побудувати національну державу, хоч за Липинським, хоч за Донцовим, хоч за ким завгодно.

Очевидно, що сам Липинський би гидливо відсторонився від тих, хто за життя встиг побути і ліво-центристом, і соціал-демократом, і націонал-демократом, а зараз, як ні в чому не бувало, цитує ідеолога націоналізму, засуджуючи його при цьому як явище, і докладаючи усіх зусиль для того, щоб поставити справжніх націоналістів поза законом та знищити їх.

То що, Ваша Світлосте Пане Гетьмане, не такий страшний націоналізм, як його малюють, коли за його допомогою можна відхопити собі ще шматочок влади?