Актуально:      Фронтовий щоденник     

Фарс по сценарію "п'ятої колони"

Ростислав Винар

Вашій увазі пропонується серйозна полемічна стаття на тему останніх подій в нашому русі, написана від імені Дніпропетровської ОО НВР "Правий сектор" нашим побратимом Ростиславом Винаром.

Праця велика, цікава і заслуговує на уважне читання і конструктивне обговорення.

Розгорнута думка Дніпропетровської обласної організації НВР «Правий Сектор»

За останній тиждень в житті та діяльності Національно-визвольного руху «Правий Сектор» сталася низка подій, що беззаперечно та прямо можуть вплинути на подальший розвиток націоналістичного руху, історичного шляху України та українського народу. Ці події потребують швидкого та всебічного розгляду, реагування, роз’яснення з боку самого руху Правий Сектор. І такі роз’яснення надаються у вигляді заяв різних осіб, тим чи іншим чином «уповноважених» чи як «особисто-наболіле». Але ж подеколи подаються в такому форматі, що в свою чергу потребує реагування, ставлячи ще більше питань, а не надаючи зрозумілі відповіді. Залишитись осторонь від цієї полеміки, сховатися в мушлю псевдо-нейтралітету – це значить кинути напризволяще побратимів, бійців та активістів Руху.

І з приводу декотрих з таких заяв ми хотіли б звернути увагу всіх прихильників та членства руху Правий Сектор на певні пояснюючі обставини, що залишились поза шпальтами.

Побратимство vs. опанування.

Хронологію подій всі добре знають; наповнення та винесене на паблік - пам’ятають. Це проведена 08.11.2015 у м. Києві конференція активу НВР Правий Сектор, на якій був обраний Провід Руху – за словами Провідника Дмитра Яроша – «ще один Провід», за згаданими ж офіційними заявами на інформресурсах НВР ПС – «авторитетний Провід з невеликої кількості осіб зі збільшеною відповідальністю». Також обраним Проводом була проголошена нова стратегія – негайного оголошення недовіри діючій владі в Україні та розгортання такої ж негайної революційної боротьби. За результатами цієї конференції починаючи з 11.11.2015 була оголошена заява Провідника Руху Д. Яроша, численні заяви від структурних та територіальних підрозділів Правого Сектору. І нарешті, 12.11.2015 на офіційному сайті Правого Сектору та в особистих пабліках інтернетівських соцмереж були оголошені згадані на початку цієї статті заяви-пояснення (як ми розуміємо – надані за узгодженням авторитетного Проводу зі збільшеною відповідальністю), в яких йдеться про те, що Провідник був введений в оману щодо проведення конференції та її результатів з боку осіб, що роками переслідували та переслідують власні комерційні інтереси, є безвідповідальними та амбіційними інтриганами – агентами спецслужб, та і сам Провідник є поціновувачем антиреволюційних тез та ідей.

Дніпропетровська обласна організація НВР Правий Сектор однією з перших 11.11.2015 повідомила про свою позицію щодо результатів конференції, заяви Дмитра Яроша та ситуації в НВР ПС. Тому, звичайна річ, ми сприймаємо на свій бік викладені «центром» та сором’язливо не персоніфіковані звинувачення.

Відходячи від такої сором’язливої демагогії та риторичності запитань, беремо на себе сміливість сказати прямо з приводу викладених звинувачень.

Так, конференція провадилась вузьким складом активу Правого Сектора. Але на ній повинні були розглядатися робочі питання для наступного загального з’їзду Руху, де і мала б визначатись стратегія та тактика подальшої боротьби і персональний склад найвищого керівного органу. І на пряме запитання керівника Дніпропетровської обласної організації щодо можливості врахування побажань Провідника та необхідності розгляду вказаних питань виключно у форматі З’їзду Руху, один із спікерів конференції Андрій Стемпіцький - Друг «Летун» - одноособово та прямо відповів відмовою, зневажливо відмахнувшись від кожного з рядових членів Руху, від їх прав на висловлювання своєї думки та позиції.

Ми не «хочемо запитати», ми стверджуємо, що формування загальної стратегії діяльності Національно – визвольного Руху можливе лише загальними Зборами, з всебічним розглядом позиції Провідника та всього діючого Проводу, з врахуванням думок тих, хто кров’ю, потом, боротьбою та працею виборює перемогу України, як на фронті боротьби зі зовнішнім ворогом, так і з внутрішнім. Рівно також ми стверджуємо, що узурпація влади в Національно-визвольному русі неможлива ані однією особою, ані п’ятьома, ані декількома десятками. Хоч який би авторитет чи розширену відповідальність вони для себе не оголошували. Тому що мова йдеться про всю Україну, і йдеться вона в умовах протистояння з ворогом, який існує та грається м’язами у глобальному світі 21-го сторіччя.

Не можна говорити про легітимність, дієвість чи відповідальність будь-якого колегіального органу НВР, якщо протягом місяців ніхто не взяв на себе сміливість до найменшого, що можна було б зробити. До кропіткої роботи щодо викладення хоч якихось статутних положень НВР, де кожний мав би розуміння структури, прав, обов’язків та відповідальності, не говорячи вже про безліч інших невирішених проблем. Не можна говорити про відповідальність та обов’язки самообраних керівних органів, які навіть не бажають враховувати, що Національно-визвольний рух України – це рух, що має стати всенародним, це безліч особистостей, що мають єдину мету, а не вузька секта, не бізнесова корпорація з мажоритарними акціонерами. І питання майбутнього країни, стратегії боротьби, її засад, методів та шляхів не можуть вирішуватись у закритій та штучно обмеженій у доступі камарильї.

Прагнучі такої закритості та непрозорості всередині організації, дехто забуває про застосування відношення до тих, хто йде поруч – «побратим»; про гасло, з яким ми перемагали – «Разом та до кінця!» І як наслідок, ми не маємо структурованої організації з чіткою дисципліною та субординацією, з єдністю, взаємною довірою та мотивацією на засадах рівних можливостей для кожного стати найкращими в боротьбі та праці. А маємо запровадження спотвореного принципу «демократичного централізму» всередині закрито-домовленої групи, що перетворюється на синдикат (майже на кшталт славнозвісного Політбюро ЦК КПРС); потім – веде до взаємних звинувачень, підміни понять та підтасовки фактів, анархії і розколу. І ми вже бачимо, кому це вигідно серед наших ворогів, супротивників, опонентів. Чи є всередині «п’ята колона», чи лише окремі авантюристи або інтригани, але результату вони добиваються. При чому, найпростішими методами, відомими ще з часів Греції та Риму, граючи на простих людських слабостях.

Ознаки революційної необхідності та можливості.

Дехто з нових ідеологів - інформаційників Руху та просто «публіцистів соціальних мереж» і трактувальників Ідеі та Чину націоналізму досить спритно скористався ситуацією і почав жонглювати постулатами, канонами націоналізму та революційної боротьби, підмінюючи поняття, навішуючи ярлики, манкуючи фактами. І вже у виверженні своїх талановитих думок поділив Національно – визвольний Рух на «бунтарів» та «поміркованих», «революціонерів» та «оппортунистів», навіть – на «бандерівців» та «мельниківців». Це дієва та результативна тактика розбрату, краще всього запроваджена та розкручена свого часу так званими «більшовиками» всередині одного революційного руху.

Основними ворогами цієї тактики є знову таки – єдність, рівність, побратимство, субординація і дисципліна.

Вмотивуємо: звинувачення в бездіяльності Провідника Руху в заяві від імені НВР ПС з назвою «Комедія під режисурою спецслужб», декотрі з необґрунтованих голослівних тверджень – «антиреволюційні тези Д. Яроша», неефективність роботи Проводу; далі потік фомулювань від «інформаційників» начебто оновленого Руху – Варвара Чорноіваненко пише про свої «рвотні позиви» відносно друга «Богеми», про «елегантні провокації» друга «Яструба», про бюсти Леніна та шоколадне СПА-болото, говорячи про бойових побратимів; подруга «Харлі», від імені також «Правої молоді» - говорить про деморалізуючий фактор заяв Провідника Руху, культ особистості та ідолопоклонство, і в протидію цьому – про необхідність негайних «революційних» дій, безліч інших заяв та коментарів.

Хотілось би запитати – а чому ви ще не на Банковій? Провідник та «мельниківці» з дому не випускають? Але ми обіцяли відійти від риторичної демагогії, ми маємо деякі відповіді та власне чітке розуміння ситуації.

Мета всього національно – визвольного руху – це побудова Української Самостійної Соборної Держави. Держава – це те, що потрібно не тільки побудувати, але і втримати, і керувати, і розвивати. Як і будь-яке інше будівництво – будівництво політичне передбачає певні механізми, шляхи, засоби, технології. Держава – це не ефемерне теоретичне поняття, а конкретна реальність. Заснована на застосуванні таких понять як влада, економіка, політика, законотворчість та інше.

Щоб з України в тому стані, в якому вона наразі перебуває, побудувати омріяну УССД, звичайно потрібні революційні зміни. Кардинальні та незворотні, без напівмір. І шлях такого будівництва – виключно революційний. Але чи багато з демагогів інформаційного фронту розуміється в повній мірі, що таке революція, війна, реалії сьогодення, і чим справжні революції відрізняються від ситуативного повстання, кривавого акту з непередбачуваними наслідками?

1. Ресурс, перш за все – людський. Звісно, в теперішній соціально-економічний ситуації переважна більшість громадян України прямо та чітко не вдоволена діючою владою. Революціонери повинні владу змінити, самі взявши її в руки, і негайно запроваджуючи дійсно революційні зміни у всіх сферах життя. За історією влада може бути отримана внаслідок озброєного повстання або ж мирного вибору переважної кількості громадян. Озброєне повстання матиме шанси на терміновий успіх у разі забезпечення масовості та активної підтримки більшості населення. Така масовість забезпечується також шляхом агітації та пропаганди. Скільки виборців в мирних умовах проголосувало за Правий Сектор на виборах жовтня 2014 року – 2%? Скільки з них готові будуть взяти зброю до рук, щоб привести той же Правий Сектор до влади? І це було, нагадаємо, у жовтні 2014 – майже на піку патріотичних настроїв у країні. Так, погодимося, - багато хто не прийшов на вибори. Але ця частина, зрозуміло, тим більше не встане до зброї. І не було у теперішнього покоління в житті мотивації катастрофами - Голодомором, колективізацією, знищенням, а лише спокійно-загниваюче життя.

У нас є відповідь, чому так відбувається – це прорахунок та бездіяльність в сфері агітації та пропаганди тих же інформаційників-революціонерів, що зараз сходять жовчю. Це те, що не зроблене і не робиться взагалі, не враховуючи дівочих селфі.

2. Ресурс, фінансовий та матеріальний. Сподіваймося, всі добре розуміють, що таке забезпечення, логістика, комунікації, тим більше в умовах збройного конфлікту. Звісно, можемо допустити, що якийсь Ульянов-Бланк вже прибув в Україну на потягу з німецькими грошима. А може хтось і займався весь час експропріаціями, а не дрібними «віджимами» на свою користь. Але, чесно дивлячись один одному в очі, спілкуючись з волонтерами, ми знаємо – ні, це лише фантазії, достатнього ресурсу немає.

3. Техногенно-геополітичні фактори. Зараз 2015 рік, не 1915 і не 1945. Ми всі вже знаємо, що таке енергетика, урбанізація, щільність населення в містах, енергогенеруючі підприємства, трейдери енергоносіїв. Небезпечне, хімічне та інше виробництво. Нарешті, чотири АЕС з 15-ю енергоблоками та «Труба», з якої опалюється той самий ЄС. Знаємо, що таке МАГАТЕ, наприклад, ООН, ЄС, «миротворчі контингенти». Цих факторів та процедур не було сто років тому, сімдесят років тому. Ми розуміємо, дуже добре – чим все це може закінчитись, якщо у нас немає чіткого та досконального плану і тактики, важелів та засобів для негайних домовленостей, м’якого шантажу чи переконання. За постійними розмовами про велику стратегію мало хто думав і розробляв повсякденну та деталізовану тактику.

Знов таки по-побратимські чесна відповідь один одному – чи розуміємо ми, що військові контингенти будуть введені одразу з декілька сторін? Так, розуміємо, як і те, що в такому випадку нас зганьбить і знищить власний народ та наша ж армія.

4. Можливість термінової стабілізації держави, утримання влади, економіка, армія. Ми вже знаємо, що революційні зміни повинно проводити негайно, одразу і на всій території України. Тому, що отримаємо з десяток «Донбасів» та «Кримнашів». Законозастосувальний та правоохоронний апарати у нас наразі не готові для тотальної революції. Господарчо-управлінський апарат не готовий, економіка опиниться в руках шахраїв та авантюристів, що будуть намагатися зробити «швидкі гроші» і загубитися потім за кордоном. Ми зараз можемо впевнено сказати, що армія та хоч частина генералітету стали би на бік революції під час наявної на Сході війни? Якщо так – то ми самі авантюристи.

Структурованість руху передбачає персональну відповідальність кожного командира, кожної первинної організації, осередку, підрозділу. Дніпропетровська обласна організації готова говорити за себе. Але ми готові і запитати – всі інші розуміють, скільки у них в регіонах стратегічних підприємств з безперервним або небезпечним циклом виробництва; підрозділів МВС, СБУ, ЗСУ, МЧС, НГУ та інших, їх особовий склад та озброєння; інформаційних комунікацій та їх адміністраторів, вузлів зв’язку, фінансових установ, транспортних вузлів (аеро, морських, річкових портів, залізничних та автодорожніх шляхів, мостів); енергогенеруючих та постачальних підприємств; озброєних приватних охоронних фірм і «тітушок» та інше? І скрізь проведена належна інформаційна, агітаційна робота? І революційний вибух дійсно буде тотальним при існуючих реальних складових? І наступного ранку все запрацює…

І наостанок, якщо ми не праві, якщо об’єктивно назріла не тільки революційна необхідність, а і можливість; якщо всі «звинувачувачі» усвідомлюють, що нам потрібна Україна, а не декілька будівель у столиці; перемога, а не декілька кривавих днів у Києві; і якщо переконають, що вони все реально підготували – тоді так, ми всі будемо поруч, навіть попереду.

Роль особистості в історії.

І, на останнє, хотіли б застерегти тих, хто робить гучні заяви в засобах масової інформації та на інтернет – ресурсах, стосовно досить вільного трактування деяких постулатів українського націоналізму. У згаданих вище заявах згаданих вище осіб як захисна мантра повторюється – «не виносити сміття із хати» та незрозумілі витяги з праць Провідника С. Бандери, якими коментатори в спробі захистити свої амбітні плани намагаються боротися з «культом особистості», «ідолопоклонством», стверджуючи незначущість будь-якої особи перед Ідеєю та Чином націоналістичного руху.

Ми всі добре розуміємо ситуацію, як і те, чим можуть закінчитися такі інсинуації. Беручи на себе «підвищену відповідальність» сказати «А», цитуйте вже всю абетку. Є історичні персонажі, а є історичні постаті. Є псевдо-демократизм для обмеженого кола осіб, а є ієрархія, субординація та дисципліна на засадах індивідуального та рівного вибору кожного рядового члену організації. Є особи, яких прагнув та підніс історичний процес, затверджений народом; особи, з якими оточуючий світ рахується як з самоцінними та повноважними представниками певної сили, структури, руху. На війні, в мирному житті, в політиці тощо. А є просто ті, кому це сподобалося, і він суб’єктивно прагне зайняте не звільнене місце.

Не потрібно уривками з класиків намагатись звести кожного до ролі «гвинтика» у механізмі, яким хтось самостійно вирішив покерувати. Так, в ракурсі ідеологічного та політичного руху людина є змінним складником. «На місце одних, які гинуть або стають неактивні чи відходять – прибувають нові», цитується Провідник С. Бандера. Але це не слово про тих, хто «неактивнічає» чи «відходить» від інтриг та спекуляцій.

Роблячи такі заяви скажіть, чи поборене вами ідолопоклонство або культ особистості перед іншими особами. Роблячи такі трактування, виставляючи їх як щит у своєму фарсі, перечитайте ще раз Декалог, прикметник характеру та правильник життя українського націоналіста. Вони просякнуті духом особистості, духом виховання індивідуума, який «І один в полі воїн», який зможе за вільним і свідомим вибором слідувати дорогою Ідеї та Чину.

Напроти, спотворюючи факти, не потрібно презирливо називати полеміку та дискусію «выносом сора из избы», вивчіть хоча б етимологію фразеологізму.

А намагаючись звести нанівець роль та значимість кожного побратима, роль особистості в історії, а когось і фактично усунути – хоча б не апелюйте до еліти української національної думки. Це абсурд, ваша неосвіченість і критика Марксом і Енгельсом «младогегельянства». Так недовго і «Інтернаціонал» заспівати…

Слава Героям! Слава Україні! Разом та до кінця!

Від імені Дніпропетровської обласної організації НВР Правий Сектор –

Голова обласної організації, фундатор та підполковник ВО «Тризуб» ім. С. Бандери, друг «Спис»

Ростислав Винар.

Теги: Реорганізація НВР ПС