Інформаційна війна у волонтерському форматі

Волонтерська - особлива тема для всіх, хто так чи інакше причетний до фронту. На передовій волонтер персонаж недоторканий, майже святий. Їх приймають з обіймами, люблять, їх вітають бійці зі святами, а командування дає нагороди. Образити волонтера - справа нечувана. Але це тільки в реалі.

У віртуальному світі соцмереж все виглядає трошки інакше: більш жорстко і, як не дивно, прозаїчно. Наші інформаційники часом жартують, що Фейсбук має форму валізи. Всі всіх знають, всі про всіх читали, всі всім намагаються скласти ціну. І от тут потрібне постійне нагадування: війна йде не тільки на Сході. Ми всі перебуваємо у стані війни. Російська теорія МЦВ (мережецентричної війни) передбачає, за висловом одного з її творців І. Козирєва, "перепрограмування мислення і поведінки "аборигенів" таким чином, що вони самі руйнують свою країну чи владу з середини; МЦВ - це спонукання до неспротиву і самознищення". Під "аборигенами" розуміємось ми з вами.

Однією з форм самознищення, про яке йдеться у висловлюванні, є так звана атомізація - максимальне розшарування активної частини суспільства, розпорошення груп і спільнот на атоми, не здатні взаємодіяти. Задля атомізації задіюються колосальні ресурси. На мету - посіяти максимальний розбрат - працює вся рашистська інформаційна машина.

Протистояти цій махині нелегко. Але можливо. Якщо виключати емоції, піддавати сумнівам інформацію і в усіх судженнях спиратись на факти, співставляючи джерела їх подачі. Шукати правду - непросте заняття, але воно рятує від зомбування і самознищення.

Агентурна робота по розпорошенню ведеться перш за все у соціально активних групах. На даному етапі найбільш соціально активними є добробати, волонтерські організації і окремі волонтери. Інформаційні диверсії різних масштабів у цих середовищах - не дивина. При чому, слід зауважити, що мало хто говорить саме про агентурний вплив. Частіше мова йде про протистояння з владою, військовими чиновниками і установами. Між групами, урешті решт, але про роботу ворожої інформаційної агентури майже ні слова. А вона є.

Волонтери - вразлива мішень. Адже їх діяльність будується на довірі. Ризикують всі. Ті, хто хоче допомогти хлопцям на фронті, але не має змоги їхати на передок, ризикує, що посилки не потраплять за призначенням. А ті, хто гасає вздовж "нуля" на пошарпаних, обстріляних тачках, ризикують не тільки вхопити кулю чи осколок ворожої міни. Вони піддають ризику своє добре ім’я, свою репутацію.

Репутаційні ризики - неоране поле для ворожої інформаційної агентури. Один влучний закид (а на тому боці Фейсбуку сидіть аж ніяк не дурні) може дезорганізувати роботу волонтера чи волонтерської групи. А рейвах, піднятий навколо негативної публікації, - назавжди позбавити людей бажання брати участь у суспільно значимій активній діяльності. Що і потрібно ворогу!

Прикладів агентурної інформаційної роботи проти волонтерів багато. Час від часу спливають ті чи інші закиди, підіймається віртуальний шум. Буває навіть весело: то всі погоджуються жартома з тим, що "їздять на передок хлопців об'їдати", то передзвонюються і уточнюють адреси сусідів по віртуальному селищу Великі Мутнячки, де ми всі купили квартири/будинки/дачі, ну, або нам їх подарували наші "криші".

Фундаментально ворожа агентура спирається на совкові уявлення про власність. Це там "абщественнасть" мала право і нахабство залазити людям у їх особисті гаманці. Зараз трошки інший час. І тому, аналізуючи роботу волонтера, слід пам'ятати: спитати про витрачені кошти має право тільки той, хто їх дав. Ні управдом, ні віртуальний френд, ні сусідка тьотя Катя не мають жодного морального права звинувачувати волонтера, якщо ні копійки, ні краплинки своєї праці не вклали у його роботу. Тільки той, хто є вкладником, може вимагати звіти. Але, як показує практика, ті, хто сам вкладає, дуже обережно і аж ніяк не показово з'ясовують факти і стосунки. Делікатність - це риса наших справжніх волонтерів. Нам з ними дуже пощастило!

У наш час все відбувається дуже просто. І ми не раз отримували запити про роботу волонтерів, не раз відповідали на питання меценатів, не раз червоніли, коли вислуховували претензії про відсутність звітності наших служб. Але жодної претензії не було прийнято від сторонньої людини. Тільки ті, хто вкладав, мали змогу отримати відповіді на свої питання. Аналітичний відділ "Сектора правди" постійно працює з наїздами на волонтерів. Ви б здивувались, якби ми раптом звар'ювали і опублікували перелік претензій до нас з боку віртуальних і не дуже людей, що нас і в очі не бачили. Цей перелік ми два роки збирали за особистими листами наших волонтерів, що пересилали нам листування. На основі цих документів і посилань складається пазл про роботу агентурної мережі "по волонтерці".

Дуже прикро, коли в розробку потрапляють цілком пристойні люди, що й самі немало вклали у справу нашої перемоги. Як правило, це відбувається, як ми кажемо, на емоціях. Ми всі роздратовані подіями у країні, але давайте налаштовуватись на довгу і переможну боротьбу.

Ось невеличкий приклад. Останніми днями у мережі Фейсбук стрімко набирає обертів скандал навколо волонтерки підрозділу артилеристів УДА Каті Вігільової. Оскільки події торкаються нашого підрозділу, "Сектор правди" почав шукати власні відповіді. Найпростіший спосіб - знайти спільних знайомих чи друзів, рекомендаціям яких беззастережно довіряєш. Ми вибудували такий ланцюжок: в арті служать два сини капелана 5 ОБАТу Петра Бурака. Отця Петра ми всі добре знаємо і не маємо підстав сумніватись у його слові. Дружина капелана - Люба Бурак (Дзвінка Торохтушко) - наш давній друг, меценат і мама наших біців. А Катя - її подруга. Попросили Любов написати про Катю Вігільову. Ось відповідь.

(на фото: капелан Петро Бурак та його сини "там де нас нема")

"Катю знаю давно. Катя - мила, добра і порядна людина. Два роки підтримує наших хлопців, кілька разів підтримала особисто мене, коли Світик хворів і були потрібні кошти і ліки (нагадуємо: чоловік Люби два роки на фронті). Катя - психолог, з котрим наші бійці мають можливість поговорити по телефону, коли це потрібно. І.т.д. Все, що робить Катя - прозоро і чесно. І звітує завжди чесно і вчасно. Катя не ховається за авами і ніками. Як ті, хто називає нас з Катею аферистками. От і вся лавсторі.

Але маю таки підозру, що хвилю здіймають не проти Каті і не проти мене. Комусь хочеться довести, що УДА немає насправді там, і що Ярош робить не те, що декларує".

Нічого особистого. Тільки факти. Але у світлі вищенаписаного вони виглядають знаково. Вам не здається?