Що буде

Два питання, якими задається суспільство, дивлячись на Правий сектор. Вони градуються в залежності від ступеню невдоволення владою.

- Коли вже, нарешті, ПС прийде до влади?

Так запитують ті, хто вже сьогодні розуміє, що завтра краще не буде. Ну, просто нізвідки тому "краще" взятись! Посів не той. Це - ті, хто готовий до радикальних дій. Вони закидають ПС, що, мовляв, мало готувались до виборів, не поспішають прибирати "від корита" того чи іншого чиновника, чи олігарха. Чи й просто: не йдуть зі зброєю на Київ.

- Що буде, коли ПС прийде до влади?

Так питання ставлять ті, хто думає наперед, зважує, чи ПС не погіршить і без того безрадісне нинішнє існування. На перше питання відповідати простіше, ніж на друге. І не тому, що питання складніше, - ні. Складно переборювати у свідомості людей столітній (мабуть, вже генетичний) комплекс: віру в те, що владою наділені якісь особливі люди. Давній міф про "царя на золотому троні, який золотою шпичкою золоті галушки їсть".

Як спритно суспільство перконали, що при владі можуть бути тільки ті, хто має якісь особливі, мало не сакральні здібності!

- А кого ж іще було вибирати? - Питання, що якраз демонструє цей комплекс.

І коли у відповідь кажеш:

- Правий сектор! Яроша! -

у людей почуття роздвоюються: з одного боку - й розуміють, що без жорсткого зламу систему не здолати, а з іншого... Ну, не належать ні Ярош, ні інші правосєки до "раси штучних людей", яку суспільство вважає єдино здатною керувати. Тобто, знову ж таки: сидіти на золотому троні і золотою шпичкою... ну, ви зрозуміли.

Так. Ярош і знайомі мені інші правосєки із золотими шпичками - якось воно "не альо". Та і трон їм не дуже пасуватиме. Але коли я дивлюсь, як правосеки гнуть свою лінію, то виникає весь час одна й та ж асоціація. Зброяр Крава з будь-якого залізяччя здатен зробити щось таке, що стрілятиме. З будь-якого! І правосєки всі такі. Варто тільки на ДУК подивитись.

Дайте правосєкам Державу! Вони з неї цукерку зроблять!