Чесна продажна журналістика

Іноді, коли випадає вільна хвилинка, я закриваю очі і уявляю, як Георгій Гонгадзе, повернувшись ненадовго із кращого світу, із сумним докором та, певно, здивуванням дивиться на потуги багатьох своїх колег по цеху під назвою «чесна журналістика». Так-так, Георгію, це та сама чесна продажна журналістика, яку активно впроваджують на українських теренах Ваші колишні колеги по цеху. Ті самі, котрі в річницю Вашої, як виявляється марної, жертовної смерті зі старанно вдаваним сумом зітхають про те, як багато Ви зробили для Свободи Слова в Україні і клянуться наслідувати.

От тільки Свобода Слова для багатьох нині означає свободу обрати собі щедрого господаря.

Так от, недорогі (ба, радше, дешеві) мої продажні писарі. Я знаю, що ви починаєте свій день з нашої сторінки замість ранкових газет. Ви пачкою пасетеся тут, регулярно перевіряючи наші повідомлення і звіти,на предмет, чи не наступили ми десь на горло вашому годівнику і чи не треба вже кричати «ату їх», витираючи липкими від поту пальцями слину, котра капає з рота прямо на клавіатуру.

Бідолашні акули пера, коли вас будуть бити такі ж продажні мєнти, виконуючи своє «замовлення», не кличте на поміч небайдужих чесних громадян. На вашу долю їх не лишилося. Ви самі забили цвяхи в домовину всього найкращого, що є в українських людях, нацьковуючи, оббріхуючи, дезорієнтуючи, б’ючи на жалість та провокуючи на агресію. Ви, ті, хто пішов на компроміс із совістю та поставив можливість гарно жерти вище за Правду.