Комбат Чорний про спілкування з представниками місії ОБСЄ

«Сказали, що треба говорити в Європі вам, а не вашим політикам»

Як ми вже повідомляли, 14 травня базу 5 ОБАТ ДУК ПС відвідали представники місії ОБСЄ в Україні. Вони пройшли територією бази й мали бесіду з командиром батальйону другом Чорним.

ДУК-інфо попросив комбата розповісти про розмову за зачиненими дверима. Комбат Чорний:

- Вся розмова складалась із їх питань і наших відповідей. Нічого секретного не питали. Відразу зазначили, що не випитують інформацію, просто заїхали познайомитись з одним із воюючих батальйонів, хочуть для себе скласти думку, хто ми такі і що із себе являємо. Розпитували про легалізацію, входження до Збройних Сил, про діяльність. Вони були шоковані, наші відповіді – неочікувані для них. Троє їх – німець, француз і іспанець. Хвилювались спочатку. Потім заспокоїлись. Напевно робили висновки про нас із європейських ЗМІ (там про нас взагалі нічого хорошого не пишуть і не кажуть), а ми їх вибили із колії своїми відповідями. Питають про соцзабезпечення, про пенсії. Я кажу, якщо Європа буде і далі робити вигляд, що нічого страшного не відбувається, - то до пенсій може справа й не дійти.

Потім питають про легалізацію. Відповідаємо. Дивіться, спочатку вони віддали (Чорний вживає крутіше слово) Крим, потім Луганськ і Донецьк, – і це ті люди, які повинні мене легалізовувати? Ті люди, які мені не дають воювати на фронті – вони ж самі ніколи не будуть воювати! Я не розумію, чому повинен питати в них дозволу. Вони все профукали, а ми мусимо в них питати дозволу відвоювати назад те, що вони профукали? Де логіка? Причому, вони не знають, що з нами робити, а ми з ними нічого не збираємось робити. Ідемо своєю дорогою – там розберемось!

Ми тримаємо якісь ділянки на фронті тільки тому, що наші політики не вміють вести переговори

Європейці не розуміють елементарних для нас речей: якщо є в державі такі, як ми, - значить все хріново. Ось і все. Якщо існуємо ми, - значить уже гірше не буває. Бо, де ті заявлені професіонали-військові, про яких нам п’ять років їздять по вухах. Де ті контрактники, та хвалена армія? Забезпечується за рахунок підняття тарифів? А потім нам заявляють, що так хоче Євросоюз? Зараз нас намагаються порівнювати з армією. Мовляв, ми менші ділянки фронту тримаємо, ніж армійці. Це – тупо і аморально. Хоча радує те, що нарешті визнали, що ми якісь ділянки тримаємо. Раніше робили вигляд, що нас взагалі немає. Ми воюємо тільки тому, що наші політики не вміють професійно виконувати свою роботу: сісти і нормально домовитись. Замість того, щоб визнати, що вони – повні лузери у переговорному процесі, вони ввели війська. Оце – проблема. А ми тепер змушені воювати, бо ті «вєлікіє» не звертають уваги на власний народ. Всі забули, що Донецька й Луганська області – це український народ. І навіть ті, з російським корінням, вже двадцять років – українці. І мені хочуть розповісти, що вони за рік здуріли всі? Те, що об них двадцять років витирали ноги – це що таке взагалі? Ми на Майдан пішли, бо об нас витирали ноги всі кому не ліньки. Ці люди й зараз не перестали бути українцями, бо вони воюють за свою землю. Якої ще треба честі? І ці чудаки, що ніколи не воювали, не хочуть сісти за стіл переговорів з тими, хто воює за свою землю?

Якщо ви будете робити вигляд, що нічого не відбувається, чобіт російського солдата постукає у ваші двері.

Спостерігачі ОБСЄ питають мене, чи вам потрібна якась допомога. Я у них нічого не прошу. Я питаю, чи вони розуміють, що взагалі відбувається? Це так, як бійці мене запитують:

- Комбат, що ми будемо робити, коли росіяни стануть під Києвом?

- Я не знаю і не знатиму, що хтось буде робити! Бо мене вже тоді не буде. Якщо вони через мене переступлять і дійдуть до Києва, - то хто я такий взагалі?

Я не задаюсь питанням, що хто буде робити. Я на хріна в Донецькій області знаходжусь? Щоб вони до Києва не дійшли. І от я питаю цих європейців, чи вони розуміють, що – наступні. Кажу: от ми поговорили про Україну, тепер скажіть, чи вам спокійно живеться? Німець каже, що родичі в Естонії і Латвії вже ночами не сплять спокійно. Ну, то готуйтесь, кажу, бо ви наступні. У росіян практика проста. У них ніколи не було своєї промисловості. Вони в Європу їздять, як в магазин! Тільки європейці починають розвивати свою промисловість, кацап - хей-я! – все згріб і додому. Станки, швейні машинки, губні гармошки… що там ще? За сімдесят років не зробити нормального мотоцикла! Роблять на німецькому обладнанні, вивезеному хтозна коли. Ну, чого ви чекаєте логічного від цих людей? Вони все життя роблять все на «авось».

Ми занадто ідеалізуємо ОБСЄ, НАТО і інші організації.

ОБСЄ – структура, яка має певну ділянку. Це спостережний орган, і я не розумію, чому ми від них чекаємо якоїсь допомоги. Їх задача – спостерігати і робити висновки. Все! Вони не можуть зупинити війну. Ми чекаємо, що вони зараз приїдуть і все розрулять. Та нічого вони не зроблять! Це ми повинні наводити лад. Так само – про НАТО. Люди, які кричать про вступ до НАТО, мало що знають про цю організацію. Вони собі уявляють НАТО як універсального солдата, який по всьому світу їздить і всіх поганих дядьків лупашить. НАТО – це широка організація, з купою всяких функцій і повноважень. Туди вступити – замучишся працювати.

А ми не те що працювати не вміємо, ми, по факту, лохи. У нас забрали три області, а всі роблять вигляд, що так і треба, що нічого не відбувається. Всіх хвилює не це, а Правий сектор. У нас всюди – Правий сектор. Ми таке ідеальне зло у макітрах можновладців. Чому немає перемир’я на Донбасі? – Тому що Правий сектор! Не тому, сука, що його просто немає!

Ці питають:

- А скільки вас зараз в Пісках?

Я кажу:

- Ви не повірите, нас немає в Пісках.

- Як немає?

- Отак! Як вивели 16 квітня, так і нема. А ви досі не знаєте. А, скажіть, на нас ще щось там списується? Я б не здивувався.

Тут позбирались люди, які звикли працювати головою і руками

В кінці вони вже заспокоїлись. Бачать, що перед ними сидить не фашист. Без свастики, без татуювань. Бритий правда (сміється), так це буває!.. Почали спокійно спілкуватись. Питають, які у вас плани? Та які ж плани, коли війна? ДУК – це зріз суспільства. Тут позбирались люди з усіх верств – від робітників – до серйозних бізнесменів, вчених. Тут люди, які уміють працювати і головою, й руками. Вони мобільні до безобразія. Вони вміють все: можуть збудувати, зробити зброю, забезпечити фінансування, харчування. З нічого! Тільки з волі інших таких самих простих людей. Тільки тому, що вони знають, як це треба робити. Ми ні в кого не ходимо не просимо. Нам люди допомагають. Ми вміємо цим порядкувати, дати цьому лад. А інші сидять і моляться на бюджет, якого немає. Наївні! Вони думають, що ніхто того не бачить. Наче шулери за карточним столом. Так з шулерами ніхто грати не хоче. І ці до того ж дограються.

А що хлопці будуть робити після війни? Те, що вони найбільше знають і хочуть робити.

ОБСЄ поїхало, а проблеми і не вирішені питання залишились. Чекаємо в гості наступних.