Україна vs Нідерланди. Партнер або перепона на шляху до Європи?

Нідерланди виставили додаткові вимоги до України стосовно ратифікації Угоди про Асоціацію

З початку квітня 2016 року і по цей день не вщухає холівар, який тихі і спокійні на перший погляд Нідерланди, влаштували з приводу ратифікації Асоціації ЄС із Україною. Буквально, сьогодні стало відомо про те, що ЄС готує спеціальні зауваження до документа, які б задовольнили Нідерланди та дозволили б врятувати угоду.

Мабуть, це дуже схоже на політичну істерику, але Голландія, як Баба-Яга із відомого мультфільму, вперто вимагає зафіксувати, що угода про асоціацію з Україною не означає додаткових зобов'язань безпекового або фінансового характеру. Також Нідерланди вимагають визнати, що угода не надаватиме українцям права "вільно жити та працювати" на території ЄС і не є кроком України до вступу до Європейського Співтовариства.

Враховуючи той факт, що 6 квітня 2016 на референдумі  більшість голландців висловилася проти ратифікації Асоціації з Україною, можна припустити, що цій країні наша держава, просто, не цікава, але … Протягом кількох останніх років Нідерланди стабільно залишаються лідерами із прямих іноземних інвестицій в Україну.

Читати далі


Бойові нагороди від родини Мазеп

Лицарський Хрест родини Мазеп

З головою Координаційної ради міжнародної організації "Родина Мазеп" паном Ігорем Мазепою я зв'язалась телефоном після чергового вручення нагород організації волонтерам, журналістам, госпітальєрам та бійцям УДА.

- Доброго дня, пане Ігорю! Вас турбує націоналістичний сайт "Сектор правди". Ми - невеличка команда, яка виросла з одного із добровольчих батальйонів і називалась "ДУК-інфо". Сьогодні ми інформаційна агенція, яка охоплює сайт «Сектор правди» і газету «Сектор Дії», що відправляється на фронт.

Наша війна почалась у 2014 біля Донецька, ми не мали взагалі ні статусів нічого, але перші нагороди, які отримав 5 окремий батальйон тоді ще ДУКу (Добровольчого Українського Корпусу) тепер УДА (Українська Добровольча Армія) – це були нагороди від громадської організації «Родина Мазеп». Що нам відомо: ви - міжнародна організація, яка охоплює більше десятка країн світу й у Вашу організацію входять люди, які мають прізвище Мазепа.

- Так.

Читати далі


У пам'ять легендарного Крука (Посмертна згадка після відкриття пам’ятника)

Крук, Тризуб

16 жовтня 2016 р. відкрито пам’ятник на могилі одного із засновників Всеукраїнської організації «Тризуб» імені Степана Бандери підполковника Зіновія Багрія, якого більшість із націоналістичного середовища знає за псевдонімом Крук.

У рідне Крукове село Станків Стрийського району приїхало близько сотні побратимів по боротьбі за УССД із ОУН(р), ВО «Тризуб» ім. С. Бандери та Української добровольчої армії.

Чимало друзів та вихованців Крука не змогли провести його в останню дорогу і приїхати на відкриття пам'ятника, оскільки перебувають на фронті на Сході України.

Понад двадцять років легендрний підполковник вишколював тих, хто згодом став активним учасником Революції Гідності та нині захищає цілісність України на її східних теренах. Він був учителем, якого любили і боялися водночас. Боялися, бо не тільки міг покарати за провину відтисканням на руках, а й з тонким гумором робив зауваження, яке довго пам’яталося. Вважалося поганим знаком, якщо Крук на тебе на вишколі не звернув уваги. Він був улюбленцем. Для тих, хто нині продовжує його справу, – легендою. Хлопці та дівчата між собою частенько вихвалялися історіями, як ходили з ним на різні завдання, акції, як він їх навчав різним тонкощам, як жартував з ними.

Читати далі


Ми доживемо до здійснення нашої мети

11 років тому, коли українці вперше вирішили відсвяткувати у своїй столиці Покрову - день козацького війська, день заснування УПА - центральна вулиця української столиці виглядала саме так.

Нам тоді не вдалося навіть дійти до Майдану - червоні та інших кольорів газорублівці окупували центр Києва. Вони й на Хрещатик нас не пускали. Під Бесарабкою була бійка з "тітушками", ми прорвалися, причому вони збили мене з ніг і ледь не затоптали.


Минув невеликий, нікчемний в історичному вимірі час - і ми дійшли до Майдану, а оце все з центру Києва перемістилося у тимчасову резервацію на окраїні, на яку вони - хто з надмірної любові до газорубликів, а хто просто по дурості перетворили шматок нашої держави.

Читати далі


Стоп-путін

Шановні українці! Сьогодні ми, окрім Покрови Пресвятої Богородиці та Дня українського козацтва, відзначаємо День захисника України. Але чи вдумався бодай хтось із нас в суть цього свята? Упродовж двох років українці по всьому світу згуртувалися проти зовнішнього ворога. Наші захисники - професійні військові й добровольці - на передовій не словом, а ділом змушені доводити, що чужого нам не треба, але й свого ми не віддамо! Свідомі українці в тилу за допомогою численних акцій намагаються методично тиснути на світову спільноту й ні на мить не дати забути, що на сході України йде повномасштабна війна. Цього разу це всесвітня акція протесту українців і представників української діаспори проти путінської політики та воєнної агресії щодо України "Стоп, Путін! Стоп Війна!". Учасники протесту планують пікетувати дипломатичні місії Росії, а також урядові будівлі в країнах проживання, щоб привернути увагу політиків і дипломатів до загострення ситуації на Сході України.

Читати далі


Переселенець з Луганщини, активіст руху «ДІЯ»: «Якщо кожен боротиметься за себе, ми всі разом переможемо».

Переселенець з Луганщини, активіст руху «ДІЯ»

Перебуваючи постійно або на фронті, або на прифронтовій базі, я бачу дуже багато вояків – і майже зовсім не бачу тих, хто веде боротьбу у тилу. Якщо зовсім чесно – майже нічого про них не знаю. То не є добре, звісно. Треба надолужувати, але все ніяк не зберуся…

І от заїхала якось на Маріупольський штаб Яроша, сиджу, чекаю людей. А тут цікавий дядько заходить. Знайомимось, починаємо спілкуватись. Майже автоматично конспектую за ним у ноут…

Мого співрозмовника звати Віктор Іванович Зінов’єв. Він є переселенцем з окупованих територій Донбасу і активістом маріупольського штабу Яроша.

Читати далі


Анатомія страху

Роздуми про війну

Страх, по суті, дуже схожий на любов. Ми любимо -справжньою жертовною, земною любов'ю тільки тих, кого добре знаємо і те, що добре вміємо. Можемо зачаровуватись, захоплюватись, навіть закохуватись у невідоме. Але глибоко, всім єством любити можемо тільки рідне, добре знане.

Так і зі страхом. Невідомість - у будь-яких її проявах - може холодити кров, лоскотати нерви. Навіть на мить увігнати в паніку. Але найбільший страх, найпанічніший жах викликає те, що відоме - бачене, відчуте, пережите. Так вдруге стрибати з парашутом страшніше, ніж вперше. По-іншому страшно, раелістичніше. Другої аварії боїшся значно більше, ніж боявся першої.

Пережитий страх глибоко пускає в нас своє коріння. І дуже часто є оберегом від помилок і біди. Віртуальний страх таким дієвим не буває. Страх невідомої війни влітку 2014 року ніяк не порівняти з відчуттями під час першого мінометного обстрілу. З тої ночі у Сонцевому я ні з чим не сплутаю свист 120-ї і звук її розриву.

Читати далі


Василь Абрамів про уроки виборів до ВР

Василь Абрамів про уроки виборів до ВР

В Україні відбулись довибори депутатів до ВР. На Франківщині брав участь у виборчих перегонах за підтримки НР ДІЯ лікар-доброволець Михайло Глагович. Про хід та результати виборів розповів керівник НР ДІЯ на Франківщині Василь Абрамів.

- Василю, для твоєї команди було дуже важливим брати участь у виборчому процесі. Розкажи якими є результати виборів і чи ти задоволений ними?

- Насамперед, хочу зазначити, що це були довибори депутатів до ВР України. У зв`язку із тим, що частина депутатів пішли на інші посади, склавши депутатський мандат. Для нашої новоствореної команди було дуже важливим брати участь у виборчому процесі, тому було прийнято рішення про балотування нашого побратима Михайла Глаговича у депутати. Хочу сказати, що я задоволений результатом. Ми змогли отримати 4,05 відсотків народної підтримки (а це рівень облради). Ми вважаємо, що для початку це дуже хороший результат. Адже ресурсів як людських, так і фінансових, порівняно з ресурсами інших кандидатів, було залучено надзвичайно мало.

Читати далі


Що є позитивного у ході московського патріархату

Мінуси резонансного заходу перераховувались регулярно і неодноразово. Вони - очевидні і беззаперечні.

Перш за все, це - провокація. Власне, цього найбільш побоювались правоохоронники і громадьски активна спільнота. Саме на протидію провокаціям спямовані заходи поліції та Нацгвардії.

Воочевидь, бралась до уваги можливість терактів з картинками для ЗМІ. Менш помітним був замаскований акт підтримки з боку промосковської церкви тих, хто очікує приходу армії путіна тут, в глибокому тилу. Хто здригається і оглядається у столиці від слів "бандерівець", "націоналіст" і "хунта", не розуміючи, і не даючи собі клопоту зрозуміти їх справжній зміст. Це ті, хто пише тишком "путін" на стінах будинків. Це ті, хто продукує і поширює інформаційні хвилі, накшталт: "це - не наша війна", "давайте відгородимось від Сходу парканом". Це ті, хто нагадує "не убій!", старанно ігноруючи за свою землю убієнних. Їх багато. Неочікувано багато на третьому році війни. І вони не дуже ховаються.

"Руссій мір" і "духовниє скрєпи" - це меми для тролінгу всього москальського - гранично чужого і ворожого. Та організаторам важливо було продемонструвати, що це - реалії і вони мають своїх прибічників, апологетів у нашому суспільстві.

НР "ДІЯ" цього разу не в центрі подій. Більш за все, з міркувань, що будь-який їх розвиток - негативний сценарій. Позитивним могло стати лише одне - заборона. Однак, цього не відбулось. Тому київський осередок лише моніторить ситуацію, не афішуючи своєї присутності. Всі пройшли вишкіл з тактичної медицини і отримали аптечки на випадок заворушень чи терактів, щоб можна було надати дієву допомогу постраждалим. В дискусії не вступати. В розборки не влазити. Все.

Ми вийшли на вулицю і поспостерігали за ходою. Що сказати? Гвалту навколо події було піднято більше, ніж самої події: кількасот не дуже чистих і не благосно пахнучих з дороги людей біля Лаврського монастиря. Нудьгуючі поліцейські з подарованими мером вєліками, сонні від спеки нацгвардійці.

Ні тобі палких дискусій, ні сутичок, ні пафосу афішованої надподії. Гора народила мишу. Ці невеселі і неприховано нещасливі бабульки й жіночки, занебані чоловіки, черевастенькі попи видаються такими нешкідливими, що з легкістю можуть приспати пильність: ну, що в них такого небезпечного, щоб вважати їх ворогами?

Моніторинг інформаційного поля навколо ходи дає багато цікавого матеріалу для роздумів. Бачиться раптом і позитивний наслідок. (Я вже уявляю заголовки у ЗМІ!) Це, як не дивно, - розшарування супільства.

Поділ суспільства на групи несе двоякий заряд. З одного боку, консолідоване, суспільство краще протидіє агресії з боку сусідів, цілеспрямовано відстоює інтереси громади. З іншого, на необхідності консолідації грає ворожа агентура, що закликає об'єднуватись антагоністичні групи, доводячи таким чином до абсурду саму ідею об'єднання.

Хода показує нам, з ким і за що єднатись. Не можна об'єднуватись з вороже налаштованими людьми і групами, як би толерантно вони не поводились і як би мирно не виглядали. Але часом розпізнати вороже налаштовану групу буває не так просто. Події навколо УПЦ МП - багаторічне тому підтвердження. Показове дистанціювання від московського начальства, уміле маніпулювання біблійними поняттями всепрощення і любові до ближнього зробили прийнятним знаходження церкви, підпорядкованої окупантам (хай навіть скажуть, що номінально!) на нашій території.

Поляризація українського суспільства на прибічників і супротивників московської церкви як політичного гравця на українському електоральному полі - річ цілком позитивна.

Нація вчиться ідентифікувати ближнього свого, того, кого Бог велить любити, як самого себе. В даному контексті, хода показуює, хто цим ближнім не є. І в цьому її єдиний плюс.

крестна хода літо 2016 крестна хода літо 2016

Фото київського осередку НР ДІЯ


"НР "ДІЯ" проти московських проектів під прикриттям УПЦ МП

Кожен мешканець і громадянин України у час війни має обрати своє місце у складному процесі відновлення територіальної цілісності і незалежності країни. В час, коли загарбники, вже не прикриваючись, порядкують на нашій землі, ніхто не повинен стояти осторонь боротьби за перемогу над ворогом. Це не повинно стосуватись тільки солдат, добровольців і волонтерів. Це має стосуватись всіх: військових - на фронті і прифронтових територіях, а на мирних - всіх свідомих громадян.

Але ми з обуренням спостерігаємо, що замовчування політиками самого факту війни на нашій території призводить до сумних наслідків: деяка частина українського суспільства досі не розібралась, хто наш ворог. Інакше, як можна пояснити напрямок так званої хресної ходи прихожан церкви Московського патріархату не у бік фронту, чи кордону загарбника, а на Київ?

Читати далі