Актуально:      Фронтовий щоденник     

Анатомія страху

Роздуми про війну

Страх, по суті, дуже схожий на любов. Ми любимо -справжньою жертовною, земною любов'ю тільки тих, кого добре знаємо і те, що добре вміємо. Можемо зачаровуватись, захоплюватись, навіть закохуватись у невідоме. Але глибоко, всім єством любити можемо тільки рідне, добре знане.

Так і зі страхом. Невідомість - у будь-яких її проявах - може холодити кров, лоскотати нерви. Навіть на мить увігнати в паніку. Але найбільший страх, найпанічніший жах викликає те, що відоме - бачене, відчуте, пережите. Так вдруге стрибати з парашутом страшніше, ніж вперше. По-іншому страшно, раелістичніше. Другої аварії боїшся значно більше, ніж боявся першої.

Пережитий страх глибоко пускає в нас своє коріння. І дуже часто є оберегом від помилок і біди. Віртуальний страх таким дієвим не буває. Страх невідомої війни влітку 2014 року ніяк не порівняти з відчуттями під час першого мінометного обстрілу. З тої ночі у Сонцевому я ні з чим не сплутаю свист 120-ї і звук її розриву.

Читати далі


Василь Абрамів про уроки виборів до ВР

Василь Абрамів про уроки виборів до ВР

В Україні відбулись довибори депутатів до ВР. На Франківщині брав участь у виборчих перегонах за підтримки НР ДІЯ лікар-доброволець Михайло Глагович. Про хід та результати виборів розповів керівник НР ДІЯ на Франківщині Василь Абрамів.

- Василю, для твоєї команди було дуже важливим брати участь у виборчому процесі. Розкажи якими є результати виборів і чи ти задоволений ними?

- Насамперед, хочу зазначити, що це були довибори депутатів до ВР України. У зв`язку із тим, що частина депутатів пішли на інші посади, склавши депутатський мандат. Для нашої новоствореної команди було дуже важливим брати участь у виборчому процесі, тому було прийнято рішення про балотування нашого побратима Михайла Глаговича у депутати. Хочу сказати, що я задоволений результатом. Ми змогли отримати 4,05 відсотків народної підтримки (а це рівень облради). Ми вважаємо, що для початку це дуже хороший результат. Адже ресурсів як людських, так і фінансових, порівняно з ресурсами інших кандидатів, було залучено надзвичайно мало.

Читати далі


Що є позитивного у ході московського патріархату

Мінуси резонансного заходу перераховувались регулярно і неодноразово. Вони - очевидні і беззаперечні.

Перш за все, це - провокація. Власне, цього найбільш побоювались правоохоронники і громадьски активна спільнота. Саме на протидію провокаціям спямовані заходи поліції та Нацгвардії.

Воочевидь, бралась до уваги можливість терактів з картинками для ЗМІ. Менш помітним був замаскований акт підтримки з боку промосковської церкви тих, хто очікує приходу армії путіна тут, в глибокому тилу. Хто здригається і оглядається у столиці від слів "бандерівець", "націоналіст" і "хунта", не розуміючи, і не даючи собі клопоту зрозуміти їх справжній зміст. Це ті, хто пише тишком "путін" на стінах будинків. Це ті, хто продукує і поширює інформаційні хвилі, накшталт: "це - не наша війна", "давайте відгородимось від Сходу парканом". Це ті, хто нагадує "не убій!", старанно ігноруючи за свою землю убієнних. Їх багато. Неочікувано багато на третьому році війни. І вони не дуже ховаються.

"Руссій мір" і "духовниє скрєпи" - це меми для тролінгу всього москальського - гранично чужого і ворожого. Та організаторам важливо було продемонструвати, що це - реалії і вони мають своїх прибічників, апологетів у нашому суспільстві.

НР "ДІЯ" цього разу не в центрі подій. Більш за все, з міркувань, що будь-який їх розвиток - негативний сценарій. Позитивним могло стати лише одне - заборона. Однак, цього не відбулось. Тому київський осередок лише моніторить ситуацію, не афішуючи своєї присутності. Всі пройшли вишкіл з тактичної медицини і отримали аптечки на випадок заворушень чи терактів, щоб можна було надати дієву допомогу постраждалим. В дискусії не вступати. В розборки не влазити. Все.

Ми вийшли на вулицю і поспостерігали за ходою. Що сказати? Гвалту навколо події було піднято більше, ніж самої події: кількасот не дуже чистих і не благосно пахнучих з дороги людей біля Лаврського монастиря. Нудьгуючі поліцейські з подарованими мером вєліками, сонні від спеки нацгвардійці.

Ні тобі палких дискусій, ні сутичок, ні пафосу афішованої надподії. Гора народила мишу. Ці невеселі і неприховано нещасливі бабульки й жіночки, занебані чоловіки, черевастенькі попи видаються такими нешкідливими, що з легкістю можуть приспати пильність: ну, що в них такого небезпечного, щоб вважати їх ворогами?

Моніторинг інформаційного поля навколо ходи дає багато цікавого матеріалу для роздумів. Бачиться раптом і позитивний наслідок. (Я вже уявляю заголовки у ЗМІ!) Це, як не дивно, - розшарування супільства.

Поділ суспільства на групи несе двоякий заряд. З одного боку, консолідоване, суспільство краще протидіє агресії з боку сусідів, цілеспрямовано відстоює інтереси громади. З іншого, на необхідності консолідації грає ворожа агентура, що закликає об'єднуватись антагоністичні групи, доводячи таким чином до абсурду саму ідею об'єднання.

Хода показує нам, з ким і за що єднатись. Не можна об'єднуватись з вороже налаштованими людьми і групами, як би толерантно вони не поводились і як би мирно не виглядали. Але часом розпізнати вороже налаштовану групу буває не так просто. Події навколо УПЦ МП - багаторічне тому підтвердження. Показове дистанціювання від московського начальства, уміле маніпулювання біблійними поняттями всепрощення і любові до ближнього зробили прийнятним знаходження церкви, підпорядкованої окупантам (хай навіть скажуть, що номінально!) на нашій території.

Поляризація українського суспільства на прибічників і супротивників московської церкви як політичного гравця на українському електоральному полі - річ цілком позитивна.

Нація вчиться ідентифікувати ближнього свого, того, кого Бог велить любити, як самого себе. В даному контексті, хода показуює, хто цим ближнім не є. І в цьому її єдиний плюс.

крестна хода літо 2016 крестна хода літо 2016

Фото київського осередку НР ДІЯ


"НР "ДІЯ" проти московських проектів під прикриттям УПЦ МП

Кожен мешканець і громадянин України у час війни має обрати своє місце у складному процесі відновлення територіальної цілісності і незалежності країни. В час, коли загарбники, вже не прикриваючись, порядкують на нашій землі, ніхто не повинен стояти осторонь боротьби за перемогу над ворогом. Це не повинно стосуватись тільки солдат, добровольців і волонтерів. Це має стосуватись всіх: військових - на фронті і прифронтових територіях, а на мирних - всіх свідомих громадян.

Але ми з обуренням спостерігаємо, що замовчування політиками самого факту війни на нашій території призводить до сумних наслідків: деяка частина українського суспільства досі не розібралась, хто наш ворог. Інакше, як можна пояснити напрямок так званої хресної ходи прихожан церкви Московського патріархату не у бік фронту, чи кордону загарбника, а на Київ?

Читати далі


З Петрівки на Троєщину - проспектом Степана Бандери

Московський проспект переіменовано на проспект імені Степана Бандери

Київрада, воочевидь не навмисне, спровокувала у країні черговий сплеск побутового сепаратизму. Віднині, прямуючи з Петрівки на Троєщину, кияни і гості столиці проїздитимуть проспектом Степана Бандери. Таке рішення прийняли депутати 7 липня, розбурхавши пристрасті так, що аж у Польщі луна пішла.

Зрозуміло, ми не можемо стояти осторонь такої визначної події. Тому вітаємо потріотично налаштованих українців з ще однією перемогою. Як мінімум над багатолітньою радянською і російською пропагандою. Ми вітаємо націоналістів з перемогою української історії над совковою міфотворчістю. Сьогодні рекордна з часів Майдану кількість користувачів Інтернетом шукала біографію Степана Андрійовича Бандери. І вже за одне це можна бути вдячним Київраді.

"Сектор правди" не формує новини із соцмереж, тому ми поїхали на проспект-іменинник. Проїхали його вздовж - туди й назад - двічі. І не витратили багато пального, адже магістраль має протяжність лише 4,5 кілометри. Він з'єднує вулицю Куренівську з Московським мостом.

Читати далі


Влада вчергове спасувала перед добровольцями

Новий скандал між владою і добровольцями сколихнув активну частину українського суспільства. 1 липня 2016 р. Генеральна прокуратура України (ГПУ) оприлюднила повідомлення про затримання начальника штабу батальйону "Айдар" Валентина Лихоліта та бійця "Айдару" Ігоря Радченка. Їм оголосили підозру у вчиненні кримінальних злочинів, передбачених ст. 257 (бандитизм), ч. 4 ст. 187 (розбій), ч. 3 ст. 289 (незаконне заволодіння транспортним засобом), ч. 3 ст. 146 (незаконне позбавлення волі), ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 357 (викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства) Кримінального кодексу України.

Три з інкримінованих затриманим злочинів називають у середовищі паріотів "стандартним набором добровольця", підкреслюючи таким чином, що у хвилі репресій щодо бійців добровольчих батальйонів превалюють однакові статті ККУ.

Сумнозвісний Печерський районний суд Києва вже увечері обрав Лихоліту запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном у 60 діб.

На стандартні дії судочинства проти добровольців суспільство продемонструвало (як не сумно це звучить) стандартний набір опору: хвилю протестів у соцмережах, обурення відомих політиків, журналістів, лідерів громадської думки, запити депутатів всіх рівнів, заяви депутатів ВР про готовність взяти бійців на поруки. Блокада будівлі суду, перетятий хлопцями у камуфляжі Хрещатик, мітинги підтримки братніх добровольчих батальйонів - все це вже стає звичним набором реакції на репресії з боку влади. Мукачівці, бійці "Торнадо", справи проти інших батальйонів і окремих бійців, - нас наче тренують боронити своїх всіма силами і засобами.

НР "ДІЯ" - від Провідника Дмитра Яроша, керівника громадсько-політичного напрямку Андрія Шараскіна Богеми до рядових бійців та київського осередку, який безпосередньо брав участь у блокаді суду, - не залишає в біді побратимів- айдарівців. Політичні коментарі та заяви, участь у протестних акціях - це тільки видима частина айсбергу.

Спрацювало і цього разу: затримані випущені з клітки. Але справу не закрито, слідство триває. Громадські діячі та представники добробатів створюють Комітет захисту. На дії влади проти захисників суверенітету на Сході буде відповідна протидія.

Ми ж намагаємось донести до широкого загалу прості істини про справжню злочинність у країні: - Злочин - робити вигляд, що ми живемо у мирній державі. - Злочин - дія на території фронту законів мирного часу. - Злочин - рівні права перед українським судом бійців-добровольців і сепаратистів. - Злочин - невизначений статус добровольців попри цілком визначену кількість пролитої за Україну крові. - Злочин - майже неприкрита торгівля з окупованими територіями і бізнесові стосунки з РФ. - Злочин - відсутність цільових державних - військових, енергетичних, наукових, інформаційних, тощо - програм, спрямованих на перемогу над РФ.

Бійці-добровольці та свідома частина суспільства знову стукнули кулаком по столу цими днями. Влада відреагувала. І це зовсім не радує. Адже правосуддя в ручному режимі - теж злочин.


Інформаційна війна у волонтерському форматі

Волонтерська - особлива тема для всіх, хто так чи інакше причетний до фронту. На передовій волонтер персонаж недоторканий, майже святий. Їх приймають з обіймами, люблять, їх вітають бійці зі святами, а командування дає нагороди. Образити волонтера - справа нечувана. Але це тільки в реалі.

У віртуальному світі соцмереж все виглядає трошки інакше: більш жорстко і, як не дивно, прозаїчно. Наші інформаційники часом жартують, що Фейсбук має форму валізи. Всі всіх знають, всі про всіх читали, всі всім намагаються скласти ціну. І от тут потрібне постійне нагадування: війна йде не тільки на Сході. Ми всі перебуваємо у стані війни. Російська теорія МЦВ (мережецентричної війни) передбачає, за висловом одного з її творців І. Козирєва, "перепрограмування мислення і поведінки "аборигенів" таким чином, що вони самі руйнують свою країну чи владу з середини; МЦВ - це спонукання до неспротиву і самознищення". Під "аборигенами" розуміємось ми з вами.

Однією з форм самознищення, про яке йдеться у висловлюванні, є так звана атомізація - максимальне розшарування активної частини суспільства, розпорошення груп і спільнот на атоми, не здатні взаємодіяти. Задля атомізації задіюються колосальні ресурси. На мету - посіяти максимальний розбрат - працює вся рашистська інформаційна машина.

Читати далі


Інформаційна операція «Тягар завищених сподівань»

Основою боєкомплекту на інформаційному полі бою є факт. Я називаю факт квантом правди – основою основ інформації. Всі події у нашому специфічному ментальному просторі відбуваються навколо факту чи фактів. Будь-які маніпуляції з фактами – перекручування, спотворення, замовчування, вигадування – лежать в основі інформаційних операцій, з яких, власне, і складається невидима складова гібридної війни.

Та обставина, що інформаційний фронт не має «нуля» – лінії розмежування на «наших» і «фашистів» (причому, кожна сторона вважає фашистами протилежну) – становить колосальну загрозу. Інформація поширюється на 360 градусів, уражаючи своїх так само, як і супротивника. Якщо не більше, адже своїм ЗМІ, при всій критичності мислення, ми віримо більше, ніж ворожим.

Навесні - влітку 2015 року, спостерігаючи, як розгортається масована інформаційна атака на Добровольчий Корпус, ми відмітили цікаву тенденцію. Наші супротивники в соцмережах (а ми вже знали їх акаунти), наші опоненти в офіційних ЗМІ активно підтримували і розвивали гіперболізований романтичний образ добровольчого формування. Навмисне створювалась картинка: є видимі батальйони, які звитяжно воюють на фронті, а є – глибоко законспіровані, тільки Ярошу підпорядковані міфічні формування, які можуть завтра по команді зверху взяти владу в країні і поставити до стінки всіх, хто нам заважає жити. Ця картинка малювалась не революційними романтиками! Її активно створювала ворожа інформаційна агентура.

Читати далі


«Успішні люди» із Ростовської еміграції

ДІЯ проти "успішних людей"

В Україні існує така не дуже давня політична партія – «Успішна Країна». Почесним головою цієї партії є колишній Міністр доходів та зборів часів Януковича Олександр Клименко. Який перебуває то під слідством, то в розшуку – теоретично, а фактично – на території РФ. Разом з іншими крадіями та злочинцями. І останнім часом активно розкручує цю партію в Україні. Як правило, емігранти воліють не дуже витрачати власні грошові кошти на незрозумілі проекти, на стрілянину в небо та «холості» патрони. Тож обґрунтованою є впевненість, що фінансування цієї «партії» здійснюється за інші, більш необліковані «гібридні» кошти.

На днях «Успішна Країна» зробила спробу на білому коні в’їхати у Дніпро. У одному з найдорожчих місцевих клубів – «Бартоломео» – на 25.05.2016 було анонсовано «проведення 2-го Форуму підприємців з метою вироблення пропозицій по новому справедливому Податковому кодексу». Насправді, як нам стало відомо з оперативних джерел, «Успішна Країна» фактично хотіла провести з’їзд своє партії з гучними заявами, але з презентацією цього постфактум. Напередодні, 24.05.2016, Дніпровський осередок Національного Руху «ДІЯ» через засоби масової інформації та комунікації зробив заяви про те, що зробить все можливе, аби не допустити збіговиська сепаратистів у Дніпрі – у місті, що було і залишається форпостом оборони країни у боротьбі проти зовнішнього агресора та внутрішніх бандитів.

Читати далі


Візит «по-багатому»

карикатура

Напередодні зателефонувала Ірочка Кульбашна. Представилась по всій формі. І хоч Ірочку я добре пам’ятаю по волонтерському центру «Мєчки», основаному за всіма правилами шикарного волонтерства і навіть краще, у її новому статусі помічниці мера Дніпра спілкуватись нам ще не доводилось.

- Борис Альбертович хоче відвідати церемонію нагородження орденом «Народний герой України» на базі 5 ОБату. - І Ірочка зажадала подробиць.

Не скажу, що візит мера був аж такою несподіванкою. Подія обіцяла бути гучною, отже присутність певної когорти високих гостей очікувалась. Однак Філатов не був би Філатовим, якби в чергове не здивував. «Альбертич» (так смішком, але з доброю дозою поваги називають його наші «старики») прибув повітряним шляхом. Пофарбована в оливково-зелений лаконічна крапля гелікоптера «припаркувалась» на стадіоні, піднявши хвилю куряви і цікавості.

- По-багатому! – Весело констатували офіцери – організатори й розпорядники дійства, ласо поглядаючи на гвинтокрил. Будучи свідками специфічних подарунків Бориса нашому батальйону від початків його існування, вони вже напевне накинули оком на літаючу штуковину і почали виділяти на неї відповідні ферменти. При цьому кількість і якість військових подарунків, а також уміння дарувальника залишатись осторонь церемоній даріння, давно переконали всіх, що такі почуття, як жлобство і снобізм, абсолютно не властиві одному з перших наших меценатів. Внески у розбудову нашого добровольчого підрозділу жодним чином не афішувались. «Філатов подарував,» - тихо сповіщали один одному, спостерігаючи, як на черговий «агрегат» встановлюється кулеметна станина.

Читати далі