Друг Барс

“Здобудеш Українську Державу, або згинеш у боротьбі за неї,” - виголошує Декалог українського націоналіста. Всі ми знаємо, що десятки тисяч наших бійців склали голови, здобуваючи власну Державу. Серед них - у перших рядах - вічний і вірний воїн - друг Барс - Валерій Краснян.
Друг Брас - навіть серед унікуму перших добровольців спочатку Революції Гідності, а потім національно-визвольної війни з російськими окупантами, названої політиками чомусь АТО/ООС, був постаттю унікальною.
Двометрового зросту, атлетичної статури командир роти приваблював увагу в будь-якому товаристві.
Брас мав особливу харизму, що складалась із воїнської доблесті, вірності і тонкої душевної доброти, що в екстремальних ситуаціях ховалась за солоний солдатський гумор.
Друзі, рідні, побратими завжди згадують Барса з теплою усмішкою і вдячністю за життєві уроки.
Я завжди щиро вважала, що він - безсмертний! - розгублено скаже про побратима відома волонтерка.
Я навіть думки не припускала, що з ним може щось статись, - сумно зізнається дружина Наталя.
Воїн-доброволець ДУК/УДА, командир роти, розвідник, що брав на себе не тільки надскладні завдання в тилу ворога, а й вишкіл своїх підлеглих, Валерій Краснян загинув під час Харківської операції. Це був дев’ятий рік його війни за Українську Державу. Ідучи у свій останній бій, він залишив на базі своїх молодих підлеглих. Віджартувався, як завжди старою приказкою, що, мовляв, у бій ідуть тільки старики.
Втрата Барса - одна із найболючіших. Вона не дозволить його побратимам і посестрам забути ще одну точку Декалогу:
Пімсти смерть Великих Лицарів.

Фільм, присвячений пам'яті друга Барса, можна безкоштовно переглянути на платформі Київстар ТБ за посиланням:

Статтю підготовлено за підтримки Українського культурного фонду. Позиція Українського культурного фонду може не співпадати з думкою автора.