Історія Даші

Вічні речі від війни не залежать. Доброта, любов, милосердя – якості людських сердець, що здатні у важкі часи проявлятись з іще більшою силою. Так сталось і в Широкиному. Їхали якось вулицею двоє ДУКівців-розвідників. Побачили біля дому, акурат у «червоній зоні», дівчинку на дитячому інвалідному візку. Зупинились, заговорили до малої. У Даші виявилась складна хвороба ніжок. Дитина пережила вже кілька операцій, але ходити їй все одно важко.

Чоловіки, хоч і їхали тоді на бойове завдання, окрім Даші не могли ні про що говорити, бо в одного з них дочка – того ж віку, що й хвора дівчинка. А ще малеча вразила їх своїм сильним та позитивним характером. Бійці вирішили їй допомогти. Написали волонтерам, поставили «на вуха» медиків і здобули для Даші гарного інвалідного візка.

Додому його завозила ціла делегація – розвідники ДУКу Буча і Зєля, заступник командира батальйону «Донбас» Сєдой і ми, бійці ДУК-інфо.

Ми ніколи не бачили наших побратимів такими! Вони з ніжністю обіймали дівчинку, дарували їй цукерки, - цілий ящик (якось не розуміють правосєки малої тари!), ліки. А натомість отримали жменю червоно-чорних і жовто-блакитних браслетиків, які сплела Дашуня та її двоюрідна сестричка.

Від`їздили задоволені, але на серці все одно тривога. Війна підбирається до будинку Даші все ближче і ближче. Що з нею буде завтра?