Галина Кундік - речниця ПС Закарпаття - телефоном для ДУК-інфо

Інтерв'ю було взяте станом на першу половину дня 12.07.

- Подруго Галино, розкажіть, в чому суть конфлікту.

- Так, я думаю, конфлікт загострився після того, як хлопці стали виходити на чергування, вони перекривали шлях контрабанди і заважали корупційним схемам і за рахунок таких їх дій кримінальні авторитети Закарпаття втратили дуже великі суми грошей: хабарів не було, корупції не було, тому, звичайно, наші хлопці заважали «нормальній» життєдіяльності криміналітету і після того пан Лано призначив нам зустріч, але після того, як хлопці прийшли на ту зустріч, крім того, що їх чекали озброєні люди, бандити, крім того їх вже чекала озброєна до зубів міліція.

- Тобто бандити і міліція одночасно були? Разом?

- Так .

- Зрозуміло. А що відбулося далі?

- Далі, як уже розповідав наш комбат, друг Чесний, конфлікт у них виник, тому що сам Ланьо сказав: «область моя, влада моя» і тому подібне, почав прикриватися Медведчуком ну і так виникла перестрілка. Першими відкрили вогонь не правосекторівці.

- Зрозуміло. Що з нашими хлопцями? Що з нашими 200-ми, 300-ми?

- По-перше, хочу сказати, що зв’язку з ними ми практично не маємо, зв’язок мізерний, але нам відомо дійсно, що є жертви, є справді двоє загиблих хлопців, я, на жаль, не можу ще назвати їх імена чи позивні, ми ще не з’ясували до кінця цієї інформації. Маю на увазі, що стовідсотково є загиблі, але ми поки що не можемо точно сказати хто. Так само мені відомо про чотирьох поранених, один із них, до речі, у важкому стані, а троє решта дещо краще себе почувають. Ми всі молимо Бога, маємо надію на те, що з ними все буде добре. На щастя, з хлопцями перебуває наш польовий медик, тому хлопці до лікарні не доправлені, вони знаходяться зі своїми побратимами, але ми маємо надію, що наш медик має золоті руки, оскільки правда на нашій стороні, то все буде добре.

- Скажіть, як місто реагує на все те?

- Дуже по-різному. Але дуже приємно, що нам поступає надзвичайно багато дзвінків із пропозиціями якоїсь допомоги. Питають, чим нам допомогти і готові от уже допомагати, але, на жаль, ми зараз ще самі точно не знаємо, чим нам можна допомогти. Але є і такі люди, які, просто, навіть не замислюються над тим, чия правда, хто винен, хто не винен, що правильно, що не правильно, просто, в паніці, плачуться: «ой, що ж це в мене вдома твориться».

- Галю, я хочу, щоб ви передали хлопцям від нас, в інформаційний центр ДУК-інфо від учорашнього дня поступило більше двох десятків дзвінків від наших побратимів з фронту. Вони всіляко підтримують і кажуть: «передайте хлопцям, що ми з ними, хай тримаються, їх ніхто не покине». Дзвонять з «Айдару», дзвонять з «Азову», дзвонять з «Донбасу», приїжджало «Дніпро», дзвонять військові: 73-я, 72-га, 93-я бригада, 55-та, 95-та, тобто, щоб ви знали, вас підтримують, нас дуже багато людей підтримують., в тому числі і на фронті.

- Ми вам дуже вдячні і, до речі, так само, користуючись нагодою, я би хотіла подякувати від Закарпаття всім: запасним батальйонам, бо отримали вже дуже багато слів підтримки, і радує серце, що люди небайдужі до нас, до долі наших побратимів. Радують пікети, протести і так само слова підтримки, тисячі тих слів, вони зігрівають душу і дають силу боротися далі. І я обіцяю: боротися будемо до перемоги, до того часу, поки всі ми нарешті заживемо в Українській Соборній Самостійній Державі. До того моменту руки ми не опустимо. Ні в якому разі.