Ростислав Винар коментує інцидент у Кам'янському

14 травня цього року відбувся інцидент в м. Кам’янському за участю двох охоронців Провідника. На сьогоднішній день один з них проходить як свідок – це Роман Малісевич, другий – Михайло Навроцький - підозрюваний у справі заподіяння тяжких тілесних ушкоджень власне потерпілому, як його кваліфікує кримінальна справа, котрий там був. Сказали, що він (потерпілий) поспішав надати медичну допомогу при тих обставинах.

В цьому плані хотілося б сказати наступне. Безумовно є вина Михайла Навроцького, він порушив всі інструкції, всі накази Провідника, які були йому дані. І це привело. власне, до цього конфлікту, – це перше. Друге: безумовно, Провідник сказав, що він не буде принципово втручатися в судове засідання, в розгляд справи, в розслідування, тиснути на слідчі органи чи суд з метою прийняття якихось рішень. Ми вимагаємо тільки об’єктивного розслідування справи і нормального, людського відношення до Михайла. Хочу сказати, що я був свідком, коли привезли цього потерпілого. Так, поранення було важке у нього. Його оперувала бригада судинних хірургів з Дніпра, з лікарні Мечникова. На сьогодні, наскільки я знаю, стан його стабільний.

В перший же день, коли стався цей інцидент, Провідник зустрівся з дружиною потерпілого. Також надав матеріальну допомогу, аби було проведено нормальне лікування і операція. Зі свого боку він зробив абсолютно все.

Через день поступили нові дані в цій справі. Було оприлюднене відео, на якому чітко видно, що Михайло спочатку зробив попереджувальний постріл, а потім були постріли з метою власного захисту, коли його декілька чоловік, в тому числі потерпілий був серед перших, бітами били його. Він вистрелив і втратив свідомість, його потім вже непритомного добивали. Ще і ногами били, коли він лежав на землі. Все це взагалі відбулося, коли він лежав вже на землі, і відстрілювався він також, лежачи на землі.

В цій ситуації хочу сказати наступне: по-перше, безумовно, можна було уникнути цього конфлікту. Я не виключаю, що, можливо, це був провокативний елемент (це не є доказово, але безумовно щось існує). Той же таксист, бачачи, що з ним їдуть люди, котрі брали участь в бойових діях, міг би просто згладити цей конфлікт. Але це - чисто теоретичні мої припущення.

Другий момент: за моєю інформацією, це був світоглядовий конфлікт, це навіть не був особистісний конфлікт. Тому що, наскільки мені відомо, ще раз повторюю, таксист увімкнув шансон, чи якусь російську музику. Хлопці попросили виключити. Він відмовився. Проігнорував і коли вони сказали, вирішивши його випробувати чи що, сказали: «Слава Україні!», - він відповів нецензурною лайкою з приводу України і хлопців також. Після цього, доїхавши до місця призначення Михайло витягнув 200 грн, віддав йому, а потім почали бити його машину.

Під’їхали на допомогу ті, кого ми бачимо на другому відео, -серед них потерпілий - з бітами. Ні про яку медичну допомогу не йшлося! І почали бити Михайла, поваливши на землю. І вже тоді він вистрілив. Це такий фактаж - те, що я можу відтворити по пам’яті.

З приводу цього всього хочу сказати, що Михайло 3 роки - на війні. Це людина, котра була в найгарячіших точках з Провідником. І зараз він буває там. Безумовно, він не має ніякої соціальної реабілітації, людина живе війною. І. не маючи, скажімо так, в дійсності ніяких моментів реабілітації, людина переживає посттравматичний синдром, певні моменти психоемоційної поведінки. Не проводиться взагалі ніяка реабілітаційна робота на державному рівні. По добровольцях ситуація взагалі дуже складна. Провідник вніс у Верховну Раду законопроект з приводу визнання Добровольчого Руху і визнання Української Добровольчої Армії та їх учасників, як учасників бойових дій. Власне зараз ми на обласному рівні працюємо, складаємо списки і будемо подавати їх у обласну раду для затвердження, згідно з минулорічною постановою, щоби визнати їх учасниками бойових дій.

Але, все одно, це в повній мірі не вирішує проблеми наших хлопців, котрі воювали і воюють, тому що систематичної роботи з ними не ведеться. І я думаю, що ми не можемо виключити виникнення таких конфліктів в майбутньому, бо це не є конфлікт побутовий, це - конфлікт світоглядів. Між людьми, котрі присвятили своє життя і здоров’я боротьбі за незалежність своєї держави і народу, і людьми, котрі в той час спокійно вирішують свої побутові проблеми, живуть в своєму світі. І я не звинувачую їх, але це є факт. І тому ті люди, котрі живуть у мирному житті, вони повинні розуміти певні речі і, навпаки, ставитися з подвійною чи потрійною увагою до таких людей, котрі воювали.

Зараз ми будемо робити наступні кроки: адвокат подав апеляцію і подав заяву щодо скоєння злочину по відношенню до нашого хлопця - Михайла Навроцького.

В середу, 24 травня, об 11 годині має бути розгляд цієї апеляції у Дніпрі. Я думаю, що з’їдеться дуже багато людей. За моєю інформацією, із-за кордону, щоб підтримати Михайла.

Міша, насправді, наш герой, хто б там що не говорив про те, як "бандіти Яроша стріляють в мірних людєй". Ці хлопці не є бандитами, ці хлопці є Героями, котрі заслужили на повагу і ставлення до себе відповідне! І коли хтось з них зривається, уявіть собі, скажімо по аналогії, якщо б ветеран Другої світової війни їхав у транспорті і йому включили гітлерівські марші. Ось, так само і наші хлопці реагують. Це треба розуміти і це треба сприймати відповідно.

Але я знаю, що ми зробимо все, щоб з честю вийти з цієї ситуації, і щоб наші хлопці не відчували себе покинутими. Ми хочемо перемогти, ми можемо перемогти і ми переможемо.

Слава Україні!