Будь-який предмет в руці професіонала може стати грізною зброєю (ножі, пластини, голки, сокири, звичайні тарілки і навіть капелюхи).

* заточи - система заточування ножів і ін. холодної зброї.

Форма ножа

Метальний предмет, а саме ніж, повинен нагадувати силует акули, що пливе (мал.1). Такий ніж не тільки зручно метати, але їм також зручно працювати в ближньому бою і фехтувати на дистанції.

Мал. 1

Єдине, чим ніж «акула, що пливе», відрізнявся від ножів інших форм, так це тим, що нижній ріжучий край більш полого заточений щодо верхнього, нагадуючи в профіль перехід від верхньої щелепи у акули до нижньої.

Мал. 2 Розміри ножа

Виробилися також два розміри ножа, так би мовити, дві його довжини: одна – 25см = 250мм, інша - 30см = 300мм (мал.2). Також назвемо й інші його параметри. Довжина = 250мм, ручка = 100мм, лезо = 150мм, тобто лезо півтори довжини ручки, ширина = 25-28мм. При виготовленні, товщина заготівки повинна бути від 2,2мм до 2,5мм. Товщина накладок ручки по 2мм. Заклепок, що тримають ручку з кожного боку, можна робити 3, але зазвичай робиться по 2 заклепки. Ширина заклепки – 5мм.

Сталь

На заготівку йде сталь 4*13 55од. жорсткості за шкалою Роквелла. Якщо узяти 60од. жорсткості, то при навчанні ніж, попавши в стенд навзнаки, ламатиметься, оскільки сталь практично буде хірургічною, а при 50од. жорсткості ніж, потрапляючи в стіну, сильно гнутиметься. Узята середина шкали. Якщо немає вищезгаданої сталі, можна брати ресорну сталь від автомобіля ГАЗ-21 і клапанну сталь від автомобільного двигуна.

Заточи

Сама заготівка ножа повинна фрезеруватися або заточуватися так, щоб ріжуча частина ножа була тільки з одного боку. Заточи самої ріжучої кромки, можуть бути 4-х видів, як показано на мал.3.

Заточ заготівки проводиться по середині довжини ножа і проходить від жала до початку рукоятки (мал.3в). Робити заточ потрібно, природно, 150мм в довжину, абсолютно не зачіпаючи ту частину, яка буде рукояткою. Інакше це сильно відобразиться на балансуванні ножа.

Мал. 3 Ніж в розрізі

Отже, заточи можуть бути двосторонні, з скосом в один бік і півсферою.

Що ж краще? Досвід показує, що якщо потрібне високоточне попадання в ціль, то використовується ніж з 2-х стороннім заточем. Після виготовлення заготівки переходимо до рукоятки.

Рукоятка повинна складатися з 2-х окремих накладок з дюралюмінію. Інші матеріали – вініпласт, дерево, гума швидко приходять в непридатність від ненавмисних попадань ножем в ніж і від ударів об стенд і підлогу. Частина ножа, призначена для рукоятки, не фрезерується. У ній свердлиться 2 отвори по 5мм під дві заклепки з швидкорізальної сталі, яка добре обробляється і відмінно тримає. Обидва отвори під клепки свердляться в 20мм від кінця рукоятки від леза ножа. Причому обидві накладки рукоятки у ближньої заклепки сточуються навскоси (мал.4) до леза, щоб рука метальника не зустрічала ніяких кутів і площинних перепадів при відпусканні ножа в кидку.

Мал. 4

Вага ножа і балансування

Вага ножа повинна бути 200г. Його балансування перевіряється таким чином: на те місце, де рукоятка починається від леза, ставиться вказівний палець, скажімо, правої руки, а вказівний палець лівої руки злегка утримує ніж в горизонтальному положенні у жала. При відпусканні пальця лівої руки рукоятка ножа, якби затримавшись, рівно і безумовно повинна потягнути ніж до підлоги (мал.5). Якщо рукоятка ножа буде значно важча за лезо, то ніж тут же впаде на підлогу у бік рукоятки. Тому таку рукоятку просто необхідно полегшити.

Мал. 5

О 5 годині ранку цивільні мешканці українських міст прокинулись від вибухів. Передаючи інформацію один одному та в соцмережах, дізнались, що вибухи лунають не тільки в столиці, а також у Харкові (з міста видно заграву на околиці), Миколаєві, Одесі. Це, поки що все, що відомо “Сектору Правди”. Відомо також, що йдуть масовані обстріли по всій лінії фронту. 

Кремлівський маньяк не зміг стримати свої загребущі руки. 

Друзі, не сподівайтесь на гуманізм і милосердя ворога! Згадайте нашу історію, згадайте наших славних предків!

Ми - нащадки славного козацтва, вояків УПА! Ми вміємо воювати.

Адреналін - це нормально. Скоро це пройде, а злість і бажання битись повернуться.

З нами Бог. З наша армія. З нами правда.

Віримо! Діємо! Переможемо!

"Сектор Правди". Хто ми і які наші цілі

"Сектор Правди" - це волонтерська команда журналістів-документалістів, яка розпочала свою роботу в 2015 році, на фронті, як інформаційний підрозділ Добровольчого Українського Корпусу (пізніше УДА).

Вся робота, пророблена нами за цей час, зібрана на даному сайті, каналі Youtube, соціальних мережах та сайті нашого: відеопродакшену.

В той час як на передовій ведуться бойові дії, на інформаційному фронті точиться не менш запекла боротьба. За роки війни ми навчилися протидіяти та запобігати ворожим інформаційним атакам, але найважливіша битва ще попереду. Це битва не проти когось, а ЗА розум та серця наших співвітчизників.

Роль та місце національної ідеї у постіндустріальному цифровому суспільстві, у світі біткоїнів, блокчейну, безпілотних авто та штучного інтелекту на перший погляд здається невизначеною.

Вражаючі технічні прориви вимагають відкритого суспільства. Неможливо створити передову технологію, не маючи доступу до глобальної бази знань та вже існуючих технік. Неможливо підштовхнути людство до нових горизонтів без широкої комунікації на всіх етапах процесу. Неможливо виточити нейронну сітку на токарному станку.

Ми живемо в той час, коли знання, отримані 10 років тому, вже є застарілими, а традиційно важливі вміння та навички перестають щось важити. Ми переживаємо трансформацію людського світогляду, безупинно стикаємося із новими смислами, ламаємо бар’єри або спостерігаємо, як хтось ламає те, що ще вчора здавалося непорушним.

Питається: як у такому світі можуть існувати окремі нації? Яке їх місце серед робототехніки, кіберспорту, великих даних та кріо-кулінарії? Чи, може, наше майбутнє – це ліберальна безідеологічність на базі необмеженого споживання?

У світі майбутнього, крім чисто візуальних та біологічних, між людьми ставатиме все менше розбіжностей. Стиратимуться рамки соціальних груп, професій. У цьому контексті усвідомлення своєї національної ідентичності є важливим фактором формування соціокультурних спільнот. Нація має залишитися тим чинником, який нас поєднує.А сам націоналізм в сучасних умовах не може мати форму виключно протекціонізму, він має балансувати між протекціонізмом та експансією.

Говорячи про інформаційну сферу ми говоримо в першу чергу про експансію, про створення цифрової нації, генерацію таких масивів інформації, які не дадуть загубити нашу ДНК у віртуальному просторі. Не дадуть витіснити її з інформаційного поля або знищити зумисно.

Здається, що мова йде про високі матерії? Їх дуже просто опустити на землю. «Сектор Правди» наголошував і буде наголошувати на тому, що українцям потрібно якнайбільше ВЛАСНОГО ЯКІСНОГО контенту та потужні незалежні ЗМІ. Тільки так ми можемо формувати власний потік інформації та захищати його від ворожих дій.

Головна редакторка порталу "Сектор правди", режисерка, продюсерка, журналістка Марія "Яремчук"


Новини

  • Більше 1000 людей переглянули авторське документальне кіно в рамках кіномарафону “Синьо-жовта стрічка”

    Ідея кіномарафону “Синьо-жовта стрічка”, що вже три роки поспіль проходить на Тернопільщині належала ветерану - тернополянину Ігорю Войцехівському. Проєкт був задуманий так, щоб нові документальні стрічки могли подивитись здебільшого глядачі в громадах, де немає кінотеатрів, або не заведено демонструвати на великому екрані саме документалістику, а ще школярі і молодь.

    Ідея заходів спиралась на збільшення запиту суспільства на документальне кіно та поглиблення інтересу аудиторії до історичних подій минулого і сьогодення, їх переосмислення та відображення сучасними режисерами, потребу аудиторії в живому спілкуванні з митцями, що працюють в жанрі авторської документалістики.
    Цьогорічний етап проєкту, що пройшов за підтримки Українського культурного фонду, охопив три області - Тернопільську, Волинську та Рівненську. В рамках кіномарафону відбулося 35 заходів-кінопоказів, а ще 14 творчих зустрічей із авторами стрічок, презентацій і велика панельна дискусія «Як створюється історична документалістика сьогодні».

    Детальніше...
  • Опубліковано тизер кінопроєкту "Незакрита справа"

    До тизера будь-якого фільму існує ряд досить стандартних вимог: він має розкривати тему картини, «чіпляти» увагу глядача, але не переказувати фільм, бути динамічним, захопливим.

    Як врахувати все зазначене, коли тема фільму "Незакрита справа" – радянські репресії? Як динамічно і захопливо розповісти про те, що 19 травня 1938 року в стінах лише одного Київського НКВС за ніч було розстріляно 563 людини?

    Працюючи над тизером документального фільму «Незакрита справа» його автори вирішили сконцентруватися на тому, щоб в короткому відео максимально показати всю ширину проблематики питання реабілітації жертв комуністичних репресій 1917-1991 років. Бо насправді, мова йде не про реабілітацію як формальний процес, а про переосмислення всього радянського періоду в Історії України.

    Репресовані борці за волю України, діти, народжені в таборах і тюрмах, представники інших народів, які проживали на території нашої держави, розстріляні без суду і слідства селяни, робітники, інтелігенція, шістдесятники та багато інших людей, які потрапили під маховик радянської каральної машини заслуговують на справедливість і пам’ять. І кожен випадок має розглядатися окремо, як це відбувається зараз під час засідань Національної комісії з реабілітації.

    Детальніше...
  • Друга серія історичного циклу «Невідомі» - «Мирослава Райтер»

    Стрічку присвячено історії життя та спротиву Мирослави Райтер (Костів), яка по цей час мешкає у с. Козова на Тернопільщині. Документальний фільм розповідає про шлях Мирослави - від юності на Тернопільщині та роботи зв’язковою, до арешту, тортур і десяти років у таборах Казахстану. Вона не видала підпільників і повернулася додому після звільнення у 1956 році. Згодом створила сім’ю, дочекалася незалежності України й записала спогади про покоління, чиї життя пройшли крізь війни, окупації та неволю. Історія Мирослави Райтер - про любов і вірність, про силу вистояти й зберегти себе. Її свідчення повертають голос людям, які боролися за свободу України й не вважали себе героями.

    Детальніше...
  • Перша серія історичного циклу «Невідомі» - «Людмила Фоя».

    У неї було два імені: для ворога агент «Апрєльська», якій довіряло НКВС, і «Оксана» - підпільниця, що працювала на користь українського визвольного руху. Та чекісти не знали, що Людмила Фоя веде власну гру.

    Документальний фільм розповідає про киянку, яка після вербування радянською спецслужбою зуміла обернути її довіру проти совецької влади. Через архівні матеріали, свідчення істориків і реконструкції постає шлях Фої - від юності в окупованому Києві, до років підпільної боротьби на Волині, літературної праці та загибелі в 1950 році.

    Її історія - це небезпечна подвійна гра й особистий вибір, що вимагав щоденної відваги. Дізнайтеся, ким була Людмила Фоя і чому її ім’я, попри виняткову долю, досі залишається маловідомим.

    Детальніше...
  • ”Обійми”, що об’єднують Україну

    В рамках інформаційної підтримки кіномарафону "Синьо-жовта стрічка" публікуємо матеріали спецвипуску газети "Сектор Дії", присвяченої незалежній українській документалістиці та її впливу на суспільство.

    У рамках кіномарафону “Синьо-жовта стрічка” унікальну мапу держави з ляльок-мотанок представлять у Тернополі, Луцьку та Дубно.

    Викладачці української мови з Донеччини Оксані Муравльовій довелось двічі починати життя з нуля. Вперше вона разом з родиною була змушена виїхати з Ясинуватої у 2014, тікаючи від російських військ. Згадує, що дивом прорвались через блокпости. Зупинились у Краматорську, де мешкали батьки чоловіка. Сподівались, що ненадовго, сумували за домом. Мріяли якнайшвидше повернутись. Однак реальність виявилась іншою.

    “ Як стало відомо, за проукраїнські погляди нас в Ясинуватій занесли в “розстрільні” списки, -розповідає Оксана Муравльова. - Більше ми туди не їздили. Сидіти склавши руки було несила, тому я почала волонтерити. Шукала контакти благодійних організацій. Допомагала іншим вимушеним переселенцям, яких у Краматорську було багато. Більшість з них виявились російськомовними, тому я почала викладати їм державну мову. Заохочувала людей вивчати українські народні традиції, пропагувала мистецтво вишивки. За кілька років мені вдалось створити чималу патріотичну спільноту”.

    Детальніше...
  • Модератор кіномарафону Ігор Войцехівський: “Синьо-жовта стрічка”- важливий момент у національно-патріотичному вихованні молоді”

    В рамках інформаційної підтримки кіномарафону "Синьо-жовта стрічка" публікуємо матеріали спецвипуску газети "Сектор Дії", присвяченої незалежній українській документалістиці та її впливу на суспільство.

    “Сад пам’яті” режисера Павла Неуходова про вшанування загиблих військових ЗСУ шляхом висаджування іменних дерев. Фільм “Марія” режисерки Марії Яремчук про тернистий життєвий шлях зв’язкової УПА Марії Штепи, яка дожила до 100 років. І ще одна стрічка авторки- “НеВідомі Українці. Кирило Осьмак”- про знаного будівничого української державності, Президента Української головної визвольної ради.“Росохацька група”- стрічка про легендарних підпільників з Чортківщини, які вивісили у 1973 році в рідному місті синьо-жовті прапори. Інформаційно-просвітницькі відеоматеріали та цикл уроків “Знання під час війни”.

    Це лише кілька назв фільмів та сюжетів з переліку кіномарафону “Синьо-жовта стрічка, що стартував у січні 2024 року на Тернопільщині. У його рамках глядачі мають змогу безплатно подивитись документальні, історичні та патріотичні фільми, присвячені видатним постатям та боротьбі за незалежність України у різні часи.

    Детальніше...
  • "Незакрита справа" - про що цей проєкт

    Відновлення історичної справедливості та збереження національної памʼяті в сучасній Україні є багатогранним процесом.

    Однією з його складових є робота із реабілітації жертв комуністичних репресій, котра в нашій державі ведеться на багатьох рівнях: всеукраїнському, обласному, локальному та родинному. Репресованих, розстріляних, депортованих в Україні реабілітують із початку 90-х років, і вперше цією темою зацікавилися кінематографісти-документалісти.

    Продюсер та голова Тернопільської кінокомісії Володимир Ханас з командою за підтримки Українського Культурного Фонду працює над сценарієм стрічки, яка підніматиме питання, пов’язані із відновленням прав репресованих у 1917-91 років.

    Матеріали для фільму збирають у різних областях України.

    Із відеозверненням команди, де вона розповідає про те, чому взялася за кінематографічну розробку теми репресій можна ознайомитись тут:

    Детальніше...