О 5 годині ранку цивільні мешканці українських міст прокинулись від вибухів. Передаючи інформацію один одному та в соцмережах, дізнались, що вибухи лунають не тільки в столиці, а також у Харкові (з міста видно заграву на околиці), Миколаєві, Одесі. Це, поки що все, що відомо “Сектору Правди”. Відомо також, що йдуть масовані обстріли по всій лінії фронту.
Кремлівський маньяк не зміг стримати свої загребущі руки.
Друзі, не сподівайтесь на гуманізм і милосердя ворога! Згадайте нашу історію, згадайте наших славних предків!
Ми - нащадки славного козацтва, вояків УПА! Ми вміємо воювати.
Адреналін - це нормально. Скоро це пройде, а злість і бажання битись повернуться.
З нами Бог. З наша армія. З нами правда.
Віримо! Діємо! Переможемо!
"Сектор Правди" - це волонтерська команда журналістів-документалістів, яка розпочала свою роботу в 2015 році, на фронті, як інформаційний підрозділ Добровольчого Українського Корпусу (пізніше УДА).
Вся робота, пророблена нами за цей час, зібрана на даному сайті, каналі Youtube, соціальних мережах та сайті нашого: відеопродакшену.
В той час як на передовій ведуться бойові дії, на інформаційному фронті точиться не менш запекла боротьба. За роки війни ми навчилися протидіяти та запобігати ворожим інформаційним атакам, але найважливіша битва ще попереду. Це битва не проти когось, а ЗА розум та серця наших співвітчизників.
Роль та місце національної ідеї у постіндустріальному цифровому суспільстві, у світі біткоїнів, блокчейну, безпілотних авто та штучного інтелекту на перший погляд здається невизначеною.
Вражаючі технічні прориви вимагають відкритого суспільства. Неможливо створити передову технологію, не маючи доступу до глобальної бази знань та вже існуючих технік. Неможливо підштовхнути людство до нових горизонтів без широкої комунікації на всіх етапах процесу. Неможливо виточити нейронну сітку на токарному станку.
Ми живемо в той час, коли знання, отримані 10 років тому, вже є застарілими, а традиційно важливі вміння та навички перестають щось важити. Ми переживаємо трансформацію людського світогляду, безупинно стикаємося із новими смислами, ламаємо бар’єри або спостерігаємо, як хтось ламає те, що ще вчора здавалося непорушним.
Питається: як у такому світі можуть існувати окремі нації? Яке їх місце серед робототехніки, кіберспорту, великих даних та кріо-кулінарії? Чи, може, наше майбутнє – це ліберальна безідеологічність на базі необмеженого споживання?
У світі майбутнього, крім чисто візуальних та біологічних, між людьми ставатиме все менше розбіжностей. Стиратимуться рамки соціальних груп, професій. У цьому контексті усвідомлення своєї національної ідентичності є важливим фактором формування соціокультурних спільнот. Нація має залишитися тим чинником, який нас поєднує.А сам націоналізм в сучасних умовах не може мати форму виключно протекціонізму, він має балансувати між протекціонізмом та експансією.
Говорячи про інформаційну сферу ми говоримо в першу чергу про експансію, про створення цифрової нації, генерацію таких масивів інформації, які не дадуть загубити нашу ДНК у віртуальному просторі. Не дадуть витіснити її з інформаційного поля або знищити зумисно.
Здається, що мова йде про високі матерії? Їх дуже просто опустити на землю. «Сектор Правди» наголошував і буде наголошувати на тому, що українцям потрібно якнайбільше ВЛАСНОГО ЯКІСНОГО контенту та потужні незалежні ЗМІ. Тільки так ми можемо формувати власний потік інформації та захищати його від ворожих дій.
Головна редакторка порталу "Сектор правди", режисерка, продюсерка, журналістка Марія "Яремчук"
Режисер Владислав Робський завершив роботу над документальною дилогією "Народжені, щоб жити".
Обидві серії проєкту розповідають особисті історії чотирьох ветеранів з інвалідністю: Вадима Зябліцева, Олександра Швецова, Василя Стуженка та Артема Комісарчука.
Кожен з них отримав поранення на полі бою, пройшов складний шлях від усвідомлення нових реалій свого життя до повної адаптації в суспільстві та висот у спорті, професії, стосунках з рідними.
Фільм не просто показує героїв, які розповідають свої історії. У стрічці задіяні лікарі, психологи, що пояснюють мотиви вчинків людей, життя яких круто змінює війна, дають поради рідним і всім оточуючим, як прийняти в своє середовище зранених війною співвітчизників.
Картина є хвилюючим історичним дослідженням масових ран, нанесених ворогом нашій нації і, разом з тим, оптимістичною дорожньою картою, що вчить вибиратись з тяжких депресивних станів на дорогу нових здобутків і повноцінного життя.
Детальніше...Завдяки проєкту «ШЛЯХ ВОЛОНТЕРА», започаткованого ГО «Рушійна Сила» та за підтримки Українського культурного фонду, локальні волонтерські ініціативи отримають можливість розповісти про свою діяльність, дізнатися про досвід аналогічних ініціатив, а також зможуть залучити додаткові ресурси для своє подальшої діяльності з підтримки українських борців за незалежність України і наближення перемоги.
Детальніше...Волонтерська підтримка ЗСУ у найкритичніші періоди і досі є однією із причин, чому Україна має змогу продовжувати опір агресору. Волонтери - це «рушійна сила» змін нашої держави протягом останнього десятиліття.
Громадська організація "Всеукраїнське громадське об'єднання "Рушійна Сила" створила цикл відеосюжетів про волонтерів і волонтерок, які допомагають ЗСУ наближати Перемогу.
Герой цієї історії - Сергій з Києва.
Детальніше...Проєкт «ШЛЯХ ВОЛОНТЕРА» - це історії людей, які після початку повномасштабного вторгнення почали допомагати ЗСУ та цивільним, історії, які заслуговують на нашу пошану та увагу.
До початку повномасштабного вторгнення герої циклу «ШЛЯХ ВОЛОНТЕРА» були програмістами, продавчинями, підприємцями, вихователями та бухгалтерами, кожен з них будував власні плани на майбутнє, але ранок 24 лютого 2022 змінив усе.
Героїня другої серії відеоциклу - Тетяна Мішок-Васейко, голова правління ГО "Мішок"
Детальніше...Громадська організація "Всеукраїнське громадське об'єднання "Рушійна Сила" створила цикл відеосюжетів про волонтерів і волонтерок, які допомагають ЗСУ наближати Перемогу. Перед обличчям випробувань, із якими зіткнулася Україна, ці люди зробили свій вибір - не складати рук, не піддаватися відчаю, а діяти. Вони – герої та героїні нового проєкту від ГО «Рушійна Сила».
Герой першого сюжету - підприємець із Сум Олександр Гриценко.
Детальніше...Спочатку кілька історій.
Перша. Всім відоме місто Нікополь, яке вже два роки ворог стирає з лиця землі щоденними обстрілами. В Нікополі живуть люди з окупованих селищ, розташованих на іншому боці Каховського водосховища. Серед них Андрій (ім’я змінене). В його хаті оселилися російські військові, а сам чоловік із родиною виїхав. Проте Андрій, як і інші односельчани, має можливість періодично їздити додому, скориставшись паромною переправою, в першу чергу для того, щоб допомагати літнім родичам. Так от, Андрій абсолютно серйозно каже: «ну а що, я спілкуюся із росіянами, які живуть в моєму будинку, нормальні хлопці, ми з ними дружимо».
Історія друга. Інтерсіті Запоріжжя-Київ. Молода дівчина від самого Запоріжжя переглядає на планшеті серіал «Інтерни» із тим самим охлобистіним, який заявляв «ми всіх уб’ємо», маючи на увазі українців. Дівчина дивиться серіал безвідривно, періодично сміється, мабуть дуже веселі жарти. Коли розряджається планшет, продовжує на мобільнику. Напередодні протягом доби, згідно із офіційною інформацією, російські війська здійснили 265 обстрілів по 10 населеним пунктам Запорізької області.
Детальніше...Травень цього року відзначився гарним українським кіно. Знятим про те, що найбільше болить нашому суспільству, без вигаданої наносної «проблематики», без гламуру і пафосу. «Ми були рекрутами», «Будинок «Слово», а відучора ще «Десять років війни».
Допрем’єрний показ документального фільму про те, коли і як насправді почалася україно-російська війна, створеного командою Еспресо ТБ, відбувся вчора у Києві. Стрічку режисера Олега Гаренчара представляв особисто Микола Княжицький.
Детальніше...