У Полтаві відбулася 13-та церемонія нагородження орденом “Народний герой України”
Цілком волонтерська ініціатива нагородження орденом «Народний герой України» започаткована відомим журналістом та волонтером Андрієм Боєчко.
Перша церемонія нагородження відбулася у червні у Києві, після чого ордени отримували у Львові, Дніпропетровську, Харкові, Житомирі, Слов'янську, Краматорську. На бойових позиціях та на тимчасовому кордоні з окупованим Кримом. В Одесі героїв нагороджував великий шанувальник України, екс-президент Грузії, нині голова одеської обласної адміністрації Міхаель Саакашвілі. Саме він вітав із нагородою лідера кримськотатарського народу Мустафу Джемілєва.
На церемонії нагородження в Полтаві ордени вручав легендарний танкіст, що захищав Донецький аеропорт, – Герой України, Народний герой України, лицар Ордену Богдана Хмельницького – Євген Межевікін (позивний «Адам»).
Двадцять героїв отримали нагороди від народу України. З них сім – посмертно.
Вперше в історії цієї війни орденом «Народний герой України» нагороджена сім’я. Син Ярослав , батько Юрій та мама Лариса – родина Кірікович. «Ярік», «Батя», «Мама» – їх позивні знає фронт. Вся дружна сім’я Кіріковичів – бійці легендарного підрозділу «Госпєтальєри» Української Добровольчої Армії ( в минулому Добровольчий Український корпус).
Представляли орденоносців Народний герой Іван Звягін та інша родина Української Добровольчої Армії ( УДА ) – Сергій Ільницький (позивний «Сокіл») – Начальник штабу УДА і Владислав Ільницький (позивний «Ірландець») – в минулому начмед 5 ОБат УДА.
Друг Сокіл:
– … Танкісти кажуть, що вони воюють екіпажами. А ми воюємо родинами! Ми всі – одна дружня та велика родина, де побратим за побратима, батько за сина, мати за чоловіка. Тому ми – непереможні.
Друг Ірландець:
– Мій батько був поруч зі мною на фронті, але ця родина стала для мене рідною також. Війна – це сумно. Але чудово, коли ти знаєш, що ми разом, коли ти бачиш очі рідних тобі людей.
Іван Звягін:
– На сьогоднішній день статус учасника АТО отримало більше 170 000 людей. Із них – 50 000 працівників МВС, також значна кількість представників влади різних рівнів, які «проїздом» протягом тижня, а інколи трьох днів були в зоні АТО в найбільш безпечних місцях. В той же час ні один доброволець з підрозділу «Госпітальєри» не має статусу учасника АТО.
До відома:
– Більш 2000 добровольців воювало у складі ДУК, частина з них і зараз виконує бойові завдання, співпрацюючи з ЗСУ, СБУ та іншими формуваннями.
– 64 загиблих, більш 500 поранених, з яких біля 20 залишились інвалідами.
– Тільки троє важкопоранених та четверо загиблих отримали відповідні статуси «учасника АТО» та «сім`ї загиблого».
І насамкінець, ЗМІ попрацювали, як завжди, «на висоті»: ні єдиного слова про добровольчий рух, про «Госпітальєрів», які без статусу, без державної підтримки, без грошей виконували та виконують священний обов’язок – рятувати життя та захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Ми дякуємо оргкомітету та особисто Андрію Боєчко за те, що всупереч замовчуванню і ігноруванню владою заслуг добровольців перед Батьківщиною, ви маєте сміливість вручати нам прекрасні, справді народні нагороди.