Нагородження "Народним героєм України" на базі 5-го ОБАТу
22 квітня у селі Великомихайлівка Дніпропетровської області, поблизу бази 5-го окремого батальйону Української Добровольчої армії, відбулася 15-а церемонія нагородження найпочеснішою відзнакою сучасності - орденом "Народний герой України".
Вже біля 200 бійців і волонтерів мають цю відзнаку. Сьогодні їх стало на 12 більше, і всі вони - добровольці - бійці батальйонів "Донбас", "Азов", "Айдар", ДУК ПС (тепер УДА), а також волонтери і медики-госпітальєри.
Нагороджували героїв у лісі, біля місцевої пам'ятки, знаної як "Дуб Нестора Махна". Кілька років тому цей старезний 700-річний дуб спалили вандали, і з того, що від нього залишилось, небайдужі місцеві громадяни зробили щось на кшталт пам'ятника.
Вручав нагороди особисто Провідник Української Добровольчої армії Дмитро Ярош. Це, як і вибір місця нагородження, виглядало символічним - адже саме з цієї бази почалася історія одного з найбільших і найпотужніших добровольчих з'єднань. На цій базі ми жили, тренувалися, з неї вперше влітку 2014-го виїхали на бойові. Цю базу ми деякий час ділили з побратимами з батальйону "Донбас", тут бували бійці з інших добробатів. Це зараз вона у глибокому тилу, а я добре пам'ятаю часи, коли вона була прифронтовою і доволі-таки небезпечною.
Ця база - наше "материнське гніздо", рідний дім для всіх наших бійців, в тому числі для тих, хто давно базується в інших місцях (я, наприклад, не живу у Великомихайлівці вже більше року і буваю тут епізодично, але мене тут пам'ятають і люблять, і в мене щоразу серце тьохкає, коли потрапляю сюди).
З цієї бази має початися - і, мабуть, почалося сьогодні - відродження і згуртування українського добровольчого руху.
Подібні відчуття були сьогодні, мабуть, у більшості присутніх. Не всі бійці, на жаль, змогли бути на церемонії, бо вони зараз на бойових. Не було навіть комбата Чорного.
Після виконання державного гімну і молитви з вітальним словом виступив Провідник Дмитро Ярош: "2 роки тому, 20 квітня, був перший наступальний бій, який провела група добровольців під Слов'янськом. Був зачищений ворожий блокпост. Там ми понесли перші втрати - загинув друг Михайло і отримав поранення друг Бурий. Але і ворогів ми знищили тоді немало: 6 "двохсотих", і "трьохсотих" було у них багатенько. Це був перший наступальний бій цієї війни, - розповів Провідник (від скромності не зазначивши той факт, що очолював ту групу особисто). - Ми тоді не мали ні знань, ні досвіду, але саме добровольчий рух розпочав активну фазу війни, розпочав відстоювати українські національні інтереси. Для нас і тоді, і зараз було важливим показувати приклад. Бо після здачі Криму ми розуміли, що якщо не проллємо кров, свою і ворожу, вони дійдуть до Києва, а можливо, і до Львова.
Добровольчий рух в лиці батальйонів "Донбас", "Азов" (який вже став полком), "Айдар", "Дніпро-1", інших підрозділів, добровольців ЗСУ - про них вже дуже багато написано і сказано, але ми бачимо, що, незважаючи на величезний внесок у зупинення і відкидання агресора, добровольчий рух не оцінений гідно, не оцінений державними структурами. Саме тому відзнака "Народний герой" є такою важливою. Це справді нагорода, яку можна носити з честю".
Далі кілька слів сказала Яна Зінкевич - засновниця легендарних "Госпітальєрів" і легенда сама, схудла після страшної аварії і чотирьох місяців лікарень, Яна на інвалідному візку, Яна у формі a-tacs, Яна, що обов'язково одужає і стане на ноги.
Почесний гість - мер Дніпропетровська Борис Філатов сказав, що пишається тим, що Дніпропетровськ став одним із центрів формування добровольчого руху.
Легендарний танкіст "Адам" - Євген Межевікін - розповів, що на початку війни ЗСУшники не були морально до неї готові, і їм на душі було спокійніше від того, що їх підтримують добровольці. Тоді ЗСУшникам здавалося, що наші хлопці відвоювали вже років десять.
Далі наказом керівника АТО нагрудним знаком "Учасник АТО" посмертно нагородили загиблого нещодавно сапера 5-го батальйону УДА Андрія Захарова ("Захара"). Він був росіянином, з російським паспортом - і загинув за Україну.
Один з ініціаторів нагороди "Народний герой", Андрій Боєчко, розповів про історію заснування цієї відзнаки і заприсягся, що її не отримає жоден ворог і жодна тилова криса.
Після цього почалося власне нагородження. Кожного бійця чи волонтера представляв хтось з його побратимів. Бійця батальйону "Айдар" Олександра Гриненка представляла його дружина, яка познайомилась з ним, коли була волонтером. Вона розповіла вражаючу історію - як його, важкопораненого, лікували в госпіталі на окупованій території, видаючи за росіянина, що втратив пам'ять. Коли Сашко повернувся до своїх, дізнався, що вважався загиблим, бачив навіть "свою" могилу.
Яна Зінкевич представила до нагородження двох своїх підлеглих - подругу Іванку та подругу Атеїстку. Атеїстка була важко поранена на Пісках у той момент, коли намагалася врятувати пораненого бійця. Обоє вижили. Нині дівчина вилікувалась після поранення і продовжує працювати парамедиком на передовій. А Іванка, коли казала свої кілька слів після нагородження - наче нічого особливого і не сказала, просто згадувала людей, які виконують свою роботу, наближуючи перемогу - бійці, медики, школярі, що малюють солдатам малюночки - але у багатьох присутніх сльози в очах стояли.
Один боєць - Микола Троїцький з "Азова", позивний Акела - отримав звання "Народного героя" посмертно. Він під страшним обстрілом підвозив своїм побратимам харчі і боєприпаси. Я бачила автівку, у якій він згорів, вона досі там, на передовій, як пам'ятник бійцю.
Начштабу УДА друг Сокіл і найвідоміший наш інформаційник - пані Алла Мегель - представили полковника Андрія Тимофіїва, "Петровича". Пані Алла назвала його тричі Героєм: герой волонтер, бо жодного разу не приїздив без торби з речами, найнеобхіднішими для артилеристів, герой-боєць, бо, приїхавши на базу й не відпочивши ні хвилинки, рвонув на Піски, і герой-учитель, бо підготував практично всіх наших артилеристів. Його можна назвати татом нашої арти. Петрович родом з Красноярська, а його дружина - з Сумщини. Їхня дочка якось написала у Фейсбуці: "Родина папы напала на родину мамы".
Коли нагороджували Андрія Скачкова з батальйону "Донбас", побратим, що його представляв, сказав: "З такими, як Андрій, програти цю війну не вийде, навіть якщо хтось нагорі дуже сильно цього хоче". А сам нагороджений додав: "Держава - це не її влада, це її народ".
Надзвичайно приємно, що нагороду отримала Фея, Ксенія Бикова. "Все, погнала на Схід", - регулярно пише вона у Фейсбуці. Привозила допомогу навіть у Донецький аеропорт. Її коронна, майже щоденна фраза: "Сегодня мы на сутки ближе к победе". А представляв її відомий альпініст пан Челпанов, боєць батальйону "Дніпро-1". Ми з ним познайомились на Пісках восени 2014-го, у нього і його товаришів я випросила тоді... все, мовчу, і він ще вчив мене, де можна дістати якісне спорядження. Після того я нічого про нього не чула, але згадувала іноді, і як же радісно побачити людину живою і здоровою!
Нагородили й іноземця - хорвата Дениса Шелера, бійця батальйону "Азов". Цікавою сумішшю з українських, російських і хорватських слів він пообіцяв: "Повернемо Донбас і Крим, буде в нас і Кубань".
Кіборг з ДАП друг "Богема", а нині голова ГО "ДІЯ" Андрій Шараскін, і Леонід Кантор, режисер фільма "Добровольці Божої чоти", представили до нагороди друга "Фазана" - Андрія Нагірного. З нього, як сказали хлопці, почалася міфотворчість про ДАПівських кіборгів, яка зараз продовжується там-то і там-то. "Нас там нема!" - поправив Провідник. "Так я ж про міфи!" - миттєво відреагував Богема. "Фазан", майстер спорту з пауерліфтингу, якось врятував життя Богемі - під сильним обстрілом той послизнувся і впав, а "Фазан" витяг його у броніку і спорядженні однією рукою.
Кілька людей, серед них наші інформаційники пані Алла Мегель і подруга Стріла, отримали медалі "Сильному духом" від Міністерства оборони.
Ножами "Глок" з почесним гравіруванням "Каратель" були нагороджені друг Провідник, а також друзі Вацлав, Варяг і Десант.
Український добровольчий рух живий. 5-й і 8-й батальйони УДА в бою. У "Госпітальєрів" постійні ротації на передок. Наші побратими з інших військових з'єднань пліч-о-пліч з нами. "Життя триває, точиться війна".
