Зі святом надії на Незалежність!
Брати і сестри, українці!
Сьогодні ми відмічаємо свято, значення якого, нажаль, більша частина суспільства не розуміє. І продовжує жити зі ще двадцять чотири роки тому нав’язаною думкою про безкровне здобуття тодішніми очільниками країни нашої нинішньої незалежності. Які були очільники – таку здобули і незалежність! Яку здобули – таку і святкуємо…
Трибуни, з вивершеними на них фігурами «вождів», паради перед цими трибунами, колони людей під ними – все це так не по-українськи. На тих трибунах сьогодні – рівно стільки українців, що думають про майбутнє нації, скільки незалежності у її справдешньому, политому кров’ю поколінь наших предків, еквіваленті ми сьогодні маємо.
Тому дозвольте поздоровити вас зі святом Надії на справжню Незалежність.
Це буде незалежність вдячного народу - суспільства, що завдячуватиме своєю волею могутнім і нескореним предкам, які через віки наруги і поневолення пронесли світлу мрію про свободу не тільки тіла, але й духу. І своїми полум’яними життями і своєю чистою кров’ю заплатили за неї. Їх забуті перебреханою колонізатором «історією» постаті ще й досі чекають за порогом нашої суспільної пам’яті.
Це буде незалежність зрілої нації, що позбудеться нарешті отруйних випарів комплексу меншовартості і усвідомить свою істину ціну – ціну життя Божого Сина, відданого за нас.
Це буде незалежність не пригніченого економічними негараздами поневоленого олігархічними кланами електорату, а воля господарів своєї землі, свідомих свого багатства і умілих управителів свого майна.
Це буде незалежність воїнів і мрійників, будівників у найширшому сенсі цього слова і філософів, хліборобів і державників – бо такими були наші предки і саме такі гени і таке призначення нам передали.
Але щоб здобути таку істину Незалежність, нам потрібно зробити дуже багато – зламати хребта ворогу, що шматок за шматком відгризає своїми хижими зубами не тільки нашу землю, а й нашу віру в свої сили, в своє призначення у цьому світі, у значимість своєї культури, у цінність своєї мови. І, як ви розумієте, цей ворог – не лише по той бік фронту на Сході.
Брехня, заздрість, злодійство у якихось блюзнірських вже формах і масштабах, корупція, хабарництво – все це роз’їдає суспільство з середини, значним чином нівелюючи здобутки. Боротись із цим ворогом важко, адже часом доводиться боротись і з собою, і з братом, і з другом. У цій боротьбі дуже важливо, аби гнів не застив очі і рука не піднялась на свого.
Та ми вистоїмо! Адже ми завжди були, є і будемо сильною нацією. Ми здолаємо ворога. Ми збудуємо свою Державу. І відсвяткуємо нашу справдешню Незалежність.
