Друг Гайдамака про будні блокади Криму
Для когось - це лише стрічка подій з оновленням, для когось - тема для суперечок за горнятком кави на кухні, для когось - невеличка пригода, результатом якої стануть фото на особистих сторінках з купою лайків під ними, а для когось - місце відродження надій, перший крок на єдиному шляху, що веде до рідного дому.
12.10. 2015 р. в рамках ротації бійців Добровольчого Українського Корпусу, до виконання завдань поставлених командуванням операції по блокаді Криму приступив зведений підрозділ 7 ЗБАТ ДУК ПС під командуванням Друга Гайдамаки.
- Чонгарські вітри мають особливість трансформувати надлишок теплих речей в їх нестачу – за українською військовою звичкою, жартує командир у відповідь на моє питання, чи взяли з собою речі на випадок різкого похолодання. - Але хлопці стоять, жоден не поскаржився на дощ чи вітер, не сказав, що втомився, здається їх витримки, мужності та сили волі, вистачить на кілька років аби тільки зупинити цей потік ресурсів з України, направлений на зміцнення окупаційного режиму, - продовжує він. - Тим більше, що там за цими бетонними блоками та замінованими полями - люди, що готові голодувати та сидіти в темряві, аби лише відчути, що про них не забули.
- А як, на твою думку, ставляться до блокади, ті, хто перетинає кордон?
- Не можу з впевненістю говорити про розуміння, назву ставлення більшої частини – ввічливим. Бувають випадки відкрито негативного, навіть ворожого відношення до нас, але їх можна віднести до категорії поодиноких.
- Що, за твоєю інформацією, змінилось від початку блокади на окупованій території?
- Якщо раніше кордон перетинало 400-500 фур в день, значна частина яких йшла транзитом через Крим у Росію, то зараз вони не їдуть зовсім. Наслідком цього стало суттєве зростання цін на продукти, будівельні матеріали, побутові товари, воду. Багато сімей почали їздити на закупівлю продуктів харчування на материкову Україну, кажуть, що їм так все одно дешевше виходить. Затримані десятки сепаратистів, контрабандистів, злочинців різних мастей, які вільно вояжували між окупованими територіями під час усієї війни. Вчора, наприклад , був зупинений начальник поста Херсонської митниці, який керував автомобілем в нетверезому стані та, намагаючись втекти, ледве не скоїв наїзд на наших бійців. Особисто я вважаю цю блокаду першим справжнім ударом України у війні за Крим.
- Можеш розповісти трохи про умови, можливо потрібно щось?
- Умови спартанські, але за час війни думаю до них нікому з нас не звикати. Їжею майже повністю забезпечують кримські татари. Мужній народ, можна тільки захоплюватись як згуртовано та відчайдушно вони чинять спротив переважаючому у сотні разів за кількістю ворогу. Українська влада просто кинула їх напризволяще, наодинці з їхньою трагедією, але попри розчарування вони залишаються українськими патріотами. Соромно, через те, що не отримали вони повною мірою підтримки і від українського народу. Більшість українців віддає перевагу теплій ковдрі та не надто інтелектуальним шоу по телевізору… – за поривом вітру майже не чутно останніх слів командира та навіть цей потужний осінній вітер не в силах заглушити сумні нотки та втому у його голосі.
Вітер летить далі. Чути як хвилями котяться по степу «шовкові коси» сухого полину, віддалені голоси, звук автомобіля...
Світло фар вихоплює з темряви бетонні блоки, силуети у потертому камуфляжі, червоно-чорний прапор, привезений з передової…
- Слава Україні!...
Для когось це лише стрічка новин з оновленням, для когось тема для суперечок за горнятком кави на кухні, а для когось тяжка щоденна праця, цілодобове чергування, тісні намети, розлука з рідними, вітер, що б'є по обличчю, біль та мрія у погляді на ляскаючі полотнища прапорів… Ще одна битва за свою землю. Чонгарський рубець на долі.