Рятуючи пораненого,Скельд віддав своє молоде життя

3 жовтня 2016р минає два роки, як загинув Скельд (Святослав Горбенко).

Познайомився з ним в навчальному центрі ДУК, були в одній чоті. З банди буйних малих він сподобався мені найбільше. Розумний не по віку, завжди тримався ніби в купі, але трохи осторонь. З задоволенням навчався чомусь новому. Так як там мене спробували перейменувати в Матроса, любив називати мене "Матрозен" і завжди посміхався.

Після проходження навчання, Скельд з усіма вирушив на батальйон, а я лишився, щоб дочекатися Івіча.

Через пару тижнів, добравшись таки до Пісків, питаю хлопців де Скельд, кажуть - вже в аеропорту. "От не посидючий малий",- подумав тоді я.

Прибувши 2го в ніч в старий термінал, відстоявши зранку наряд, побачив таки його з іншими, обнялися, перекинулись теплими словами. Лишив їм в наряд модний бінокль, що підігнав мені Волоцюга. Видно було як загартувався малий.

Пішов подрімати.

...а потім почався бій. Пожежа, вибухи, метушня. Лиш вибралися з завалів в туалеті, пішли на підмогу хлопцям з 3го полку, що задихалися в підвалі. Розблокували їм дорогу, та один був вже не живий. Перша втрата в той день (кажуть, що там же згорів ще один. Не впевнений). Повернувшись на позиції, натрапив на пробігаючого Скельда. Вони з хлопцями були на горі і намагалися вцілити в танк з РПГ.

-Данді трьохсотий. Танк влупив в стіну і його завалило. Не може ворухнутися,- і ми побігли на другий поверх. Взяли на ноші Данді. Вже спустилися на перший, майже забігли за стіну і тут в кут вікна влупив танковий снаряд. Нас прикрила стіна, а от Скельда посікло уламками. Один з них влучив в сонну артерію. Намагалися спинити кровотечу, але не вдалося. За пару хвилин він відійшов у нас на руках. Цей міцний, розумний, 19річний хлоп. Рятуючи пораненого сам віддав своє молоде життя. Вічна пам'ять...

Наступного дня згорів наш танк з екіпажем, а ще через день і мене наздогнав мій снаряд, разом з хлопакою з 79ї.

Нажаль, не зможу бути на його могилі завтра, бо, можливо хто осудить, та вирішив, що загинувшим - честь і слава, а увагу час свій намагаюся присвятити живим. Але, раптом, хто буде в Києві і матиме вільний час. Зайдіть на могилу (він лежить на Берковецькому кладовищі). Пом'яніть побратима, бо це той не частий випадок, коли смерть дійсно можна назвати героїчною.