Vade mecum: іди зі мною (до тих, хто вагається)
Бо твій патріотизм – Празнична одежина,
А мій – то труд важкий,
Гарячка невдержима.
Іван Франко
Сьогодні в Україні не знайти жодного дурня чи недалекої людини. Не беру до уваги президента-уряд-парламент-олігархів-чиновників – то ж взагалі небожителі. Кажу про нас, звичайних. Ми всі розумні і патріотичні. Напевно, якби вирізати зі світової мережі шмат саме українського інтернету та за українською ж технологією перегнати його на енергетичний первак – вистарчило б тричі облетіти сонячну систему і ще трохи город сусіду зорати. А якби застосувати радянські критерії здобуття вчених звань, то за пропоновані розробки як вийти з кризи-перемогти Путіна-розбудувати державу мали б десь за добрих півмільйона кандидатських і докторських ступенів наук. Коли б рівень теоретичного патріотизму вдалося перевести у дію, таки постала б Велика Україна від моря Балтійського до моря Чорного.
Проте маємо що маємо: влада реформи лиш імітує, тримаючись на західних ін’єкціях, за репресіями проти націоналістів солодкі демократи вже переганяють режим внутрішньої окупації януковича, поки народ ллє кров у війні і захлинається злиднями, олігархи-чиновники-політикани багатіють і жирують.
Ми дуже швидко заспокоїлись. Всі. Кожен по-своєму. Поспішили повернутись до мирного тихого життя, бо ж люди. А далі най напружуються демократично обрані президент, парламент, органи місцевого самоврядування. Однак, так звана, демократична влада, шлях якій до керма вистелено простреленими тілами Небесної Сотні, як і «папєрєднікі», перетворюється на закрите акціонерне товариство по визиску українського народу, а «лицарські сини» знов обернені на «свинопасів»...
Піднімаймося - Україна потребує нас. Боятись не треба. Най - складніше, тяжче, небезпечніше ми вже зробили. Так, сьогодні фабрикуються справи проти націоналістів, донищується добровольчий рух (тримається тільки Добровольчий Український Корпус Правого сектора і батальйон ОУН), прокуратура з судами продукує репресії. Попри все, нинішня влада не готова до кінця йти шляхом режиму внутрішньої окупації, вона бачила майданівський зрив. Це конвульсії системи і тільки революція хірургічно відсіче метастази минулого.
Не будьмо «байстрюками людства». Ми, українці, тисячоліттями зажиткували на цій землі, яку нам вимірив сам Творець. Завжди стрічали хлібом-сіллю гостей, хоча дехто з них потім нас закріпачував. Проте, будучи століття пригнобленими, піднімались і ламали хребет черговому окупанту. Майдан перегорнув совкову сторінку зросійщення і денаціоналізації. Гуртом зупинили російську агресію. Залишилось тільки одне – змусити владу піти або діяти в інтересах нації і держави.
Частіше піднімаймо голову до зірок і вдивляймося пильно в мерехтливе сяйво. Кажуть, що міріади зоряних блискіток – то очі тих, хто жив до нас, боровся задля нас, пішов у царство Господнє за нас. Вони, ті глибокі очі на нічному небі, наче святі з ікон, вдивляються у душу кожного з нас. Мовчки – най би щось ся питали, слова з космічних глибин дійдуть хіба що до наших правнуків… так, правнуків, якщо у нас, таких патріотичних на інтернет-сторінках та невпевнених у собі, вони будуть…
Господь, напевно, не покарає нас за те, що ми можемо швидко не перемогти, але ніколи не пробачить нам того, що ми не боролись. Витягни себе з фейсбучних обіймів, струси пасивну облуду, відчуй себе справжнім чоловіком: як не ти, то хто? як не зараз, то коли? якщо треба, то можливо!
Вимкнув? Тихо поцілуй сплячу дружину і виходь до побратимів.
Вітаємо, друже, ти переміг острах у собі, а разом ми здолаємо усі негаразди.
