Інформаційна війна. Комбінація на три ходи
Публікується на правах особистої думки.
Проблема, позбавлена емоцій, перетворюється на задачу, яка вирішується за допомогою комплексу цілком конкретних заходів. І навпаки: вирішенню конкретних задач, а іноді й їх розпізнаванню заважає емоційна нестабільність. Тому в інформаційному протистоянні емоції займають окреме місце. Вони, образно кажучи, є тим соусом, під яким нам подаються основні страви – маніпуляції.
Прогнозування інформаційної атаки можна здійснювати, спостерігаючи за емоційним фоном подаваної супротивником інформації. Перед атакою, як правило, йде нагнітання емоцій. Можемо вирізнити:
* Відволікаючі емоції. У такому випадку емоційний фон служить ширмою, яка приховує суть основного повідомлення-маніпуляції.
* Підсилюючі емоції. Вони використовуються для підсилення дії маніпуляції і нагнітаються тоді, коли маніпуляцію вже запущено.
* Фонові емоції, або емоційний грунт. Поступово розпалювані, постійно підтримувані емоції, що створюють деструктивний психологічний стан особи, чи групи (у разі масових маніпуляцій – частини суспільства). Такий змінений стан використовується для підміни у свідомості картини реальності.
У якості маніпулятивних можна використовувати будь-які емоції, починаючи від радості і гордості і закінчуючи розпачем і гнівом.
Наприклад, потрібно презентувати суспільству якісь міри безпеки, які будуть у суспільстві прогнозовано непопулярними. Що у такому випадку можна зробити, щоб уникнути радикальних протестів? Потрібно в інформаційному просторі змоделювати ситуації, коли відсутність саме цих непопулярних заходів призведе до трагедії. Як правило, така маніпуляція займає тривалий час і проходить у кілька етапів:
Підготовчий. Або можемо назвати його – етап припущення.
Суспільство не готове до сприйняття спотвореної інформації «в лоб», отже її запускають у вигляді гіпотетичного випадку. Для цього використовують формулу «Якщо, припустити, що… то…». Коли інформація засвоїться достатньою кількістю людей (це можна відслідковувати по рейтингу програм, де подається ця інформація, обговоренню у соцмережах, кількості повторів у ЗМІ), тоді відбувається якомога менш помітний перехід до другого етапу:
Закріплення «факту».
На цьому етапі відбувається непомітний перехід від припущення до подачі інформації як доконаного факту. Саме тут емоційний супровід дуже важливий, адже потрібно приховати той момент, коли вимисел починає подаватись як реальність. Це найпростіше завуалювати сильними емоціями. Другий етап, як правило, більш тривалий і об’ємний, ніж перший, адже інформації має бути достатньо, аби довший час підтримувати відповідний емоційний фон. Цей етап потребує додаткових ресурсів. В цій якості можуть використовуватись спеціальні працівники і технології соцмереж, те, що ми називаємо боти. І на піку емоцій запускається третій етап:
«Післядія».
Для того, щоб припущення остаточно закріпилось у свідомості людей, як реальність, потрібно піти далі простої констатації факту і змоделювати наслідки.
Тобто виходить такий ланцюжок:
Припущення – змодельований факт – наслідки факту.
Якщо наслідки ще можуть бути поставлені під сумнів критично мислячим відсотком громади, то сам факт уже, як правило не обговорюється.
У нашому випадку з непопулярними заходами безпеки це може виглядати так:
* На вулицях кількох міст одночасно помічені люди в однаковій одежі, що нагадує військову форму, правоохоронні органи припускають появу терористичної групи невідомого спрямування. (І емоційний супровід: закликаємо всіх громадян бути обережними).
* У зв’язку з випадками появи на вулицях Львова, Житомира і Одеси членів нової терористичної організації невідомого спрямування ми закликаємо громадян не залишати дітей на вулицях без нагляду, додатково з’ясовувати місце знаходження своїх близьких, не відвідувати без потреби місця особливо великого скупчення людей. Далі запускаються приклади терористичних актів різних часів і країн, експерти дискутують про радикальні групи, що ймовірніше всього перейшли до терористичної діяльності тощо.
* Оскільки нова терористична організація планує розпочати свої дії у великих містах, необхідно терміново прийняти рішення з її ліквідації. Для цього потрібен наказ затримувати всіх людей у військовій формі для з’ясування особи. І потрібне збільшення чисельності таких-то підрозділів правоохоронців.
Як правило, частина суспільства протестує проти затримання людей у військовій формі. Факт, що діють терористи і потрібне збільшення чисельності поліційних підрозділів сумнівів не викликає.
Для закріплення інформації ще один приклад, як це працює. Три повідомлення, що з’явились у соцмержах з певним інтервалом.
1. «Запустили його («сценарій розколу») ті самі «нашіптувачі», які ймовірно й порадили йому (Д.Ярошу) заявити про відставку, а потім розіграти трагікомедію під назвою «розкол у ПС». Де писався сценарій цієї вистави – чи в Управлінні СБУ на Володимирській, чи в рядах самих «нашіптувачів» - наразі невідомо.
2. «А щодо мережевих «вкидів» про «розкол ПС» - ніякого розколу немає. Є прозоро обраний Провід руху. І є купка інтриганів, які, дбаючи про свої комерційні інтереси чи просто задовольняючи свої амбіції, діють під режисурою спецслужб».
3. «Попереджаємо всіх шептунів, заколотників та інтриганів, які кричать про розкол у нашій структурі: припиніть деструктивні дії та диверсійну роботу всередині структури, в іншому випадку на вас впаде кара від рук побратимів по законах військового часу та Української національної революції».
Ми не будемо коментувати ці цитати. Пропонуємо вам самим їх проаналізувати у сенсі озвученої інформації.
