Комбат Червень: я є Доброволець!
Днями в головному корпусі університету ім. Т.Шевченка, на історичному факультеті відбулась міжнародна наукова конференція, яку присвятили проблемі становлення громадянського суспільства. Сюди запросили і представників європейських навчальних закладів та дослідників історії, вони ділились своїм досвідом у підготовці суспільства до захисту держави. Серед українських доповідачів був і командир бойового батальйону ДУК ПС Андрій Гергерт:
"Я є доброволець. Тому хочу сказати кілька слів про те, що означає для мене, моїх побратимів і для всього ДУКу цей феномен. Доброволець - унікальне явище і найбільш дивовижне тут, в Україні. Через те, що ген наших прабатьків і матерів - надпотужний, його не зміг знищити навіть голод - найжахливіша зброя у світі, яка здатна це зробити. Ген любові, відданості і відваги. Це не перебільшення - свідок історія: нам завжди доводилось захищати свій дім, однак найбільш яскраво це виявилось на початку сторіччя, коли за покликом крові, до лав січових стрільців рушили тисячі добровольців, дівчат і хлопців. Вони не приймали присяги на вірність чужій імперії, лише на вірність Україні. Хочу для шановних учасників конференції процитувати кілька речень, пізніше я назву кому належать ці слова:
"Військова і моральна вартість моєї сотні представлялася дуже добре. Я взагалі уважаю Українців найкращими жовнірами. Тільки вони трохи подібні до овець: як мають провід, котрому вірять, то підуть в огонь і в воду, та й виконають те, що виглядає неможливими до виконання. Що до моралі тих людей, то вона, як я сказав, дуже висока. Говорю це на підставі порівняння з жовнірами инших народів. Одну тільки хибу має український жовнір: він занадто добродушний. Словом, уважаю українського жовніра за першорядний матеріял в світі. Український жовнір дуже витривалий на голод і нужду, на труди і невигоди. В наступі нема кращих жовнірів, як Українці. Вони рвуться вперед так, що часом аж вимикаються з рук команди. Особливо розвинений у них орієнтаційний змисл. Він - просто казочно сильний у них. Навіть в ночі. Супроти добрих офіцерів, які дбають за своїх людей, український жовнір вірний до смерти."
ці слова записав у своєму щоденнику племінник імператора Франса Йосифа 1, Вільгельм фон Габсбург, австрійський архікнязь, однак - полковник Українських січових стрільців, усе своє життя він присвятив боротьбі за українську державність. Він писав це про українського воїна, добровольця. У службі і боротьбі. Вона настільки його захопила, що сам став українцем. Чому? Він не мав нашого гену, але зумів його побачити, - ту унікальність, якої більш ніде не зустрічав. Завзятість добровольця створила унікальну армію УПА, яка продовж 10ти років після війни змогла успішно воювати, будучи у підпіллі. Це ті воїни, які ще живуть, які можуть давати нам поради, ділитись досвідом, підтримувати і розуміти, - це наші діди! Добровольці. Не маючи держави, як ми маємо, не маючи підтримки і санкцій світу, зв’язку і мереж, вони стали легендарними! Тому що не служили за гроші, маєтки чи можливості у бізнесі, а за національну ідею, ідею держави про яку мріяли, вони свій стяг і герб ховали біля серця як святині. Вони були добровольцями на яких ми рівняємось. Я, онук такого повстанця, є добровольцем, я продовжую його справу! І це феномен для світу, тому що я не воюю за гроші, мені держава не дає зброї чи статусів, не дає можливості сплатити данину своїй землі, як це робили наші предки: коли приходить час стати в обороні - ми маємо стати. Тому що у мені говорить той ген - не вбитий ні голодом, ні холодом Сибіру, ні вигнанням і тортурами... Усе, що ви бачили на відео про будні нашого батальйону, створене руками добровольців та волонтерів, на нашій базі тренуються і представники ЗСУ, яких не вважає за потрібне навчати держава. Це ще раз доводить, що найкраща армія здатна народитись й успішно діяти лише з добровольців, вмотивованих своїм внутрішнім покликом служити країні. Сьогодні саме ДУК представляє найбільш чисельне побратимство добровольців. Нас два бойових батальйони, батальйон Госпітальєри та окремі тактичні групи, - і ми тримаємо позиції, спільно зі збройними силами, і будемо вести боротьбу до повної перемоги. Найбільшою цінністю є життя кожного бійця, тому недопустимо втрачати їх необдумано, недоцільно і зухвало, щодень поновлюючи статистику з АТО. Ми працюємо злагоджено, плануючи і розвідуючи. Про наші рішучі дії на передовій говорять на іншій стороні. Вони викликають страх і змушують вагатись ворога. Тому впевнений, лише армія добровольців під командуванням до кісток відданих своїй землі провідників здатна покласти край цій війні."
Після виступу командира Андрія Червня, історики університету зголосились спробувати дослідити феномен добровольця в батальйоні "Аратта", безпосередньо на передовій.
Матеріал підготувала Віра Яворська. Фото учасників конференції
