З Петрівки на Троєщину - проспектом Степана Бандери
Київрада, воочевидь не навмисне, спровокувала у країні черговий сплеск побутового сепаратизму. Віднині, прямуючи з Петрівки на Троєщину, кияни і гості столиці проїздитимуть проспектом Степана Бандери. Таке рішення прийняли депутати 7 липня, розбурхавши пристрасті так, що аж у Польщі луна пішла.
Зрозуміло, ми не можемо стояти осторонь такої визначної події. Тому вітаємо потріотично налаштованих українців з ще однією перемогою. Як мінімум над багатолітньою радянською і російською пропагандою. Ми вітаємо націоналістів з перемогою української історії над совковою міфотворчістю. Сьогодні рекордна з часів Майдану кількість користувачів Інтернетом шукала біографію Степана Андрійовича Бандери. І вже за одне це можна бути вдячним Київраді.
"Сектор правди" не формує новини із соцмереж, тому ми поїхали на проспект-іменинник. Проїхали його вздовж - туди й назад - двічі. І не витратили багато пального, адже магістраль має протяжність лише 4,5 кілометри. Він з'єднує вулицю Куренівську з Московським мостом.
Прогулятись теж не вийшло, прспект - сучасна шляхова магістраль, вздовж немає архітектурних пам'яток і дуже мало житлових будинків. В основному супермаркети, автосалони та офісні споруди. Авто рухаються швидко, тому спокійної прогулянки не очікуйте.
Пішоходів на проспекті мало. Ті, кому ми пропонували сфотографуватись, або просковзували повз з опущеними очима, або не розуміли, чому ми так радіємо. Коли дізнавались про перейменування, особливих емоцій не виказували. Але теж відмовлялись фотографуватись.
Важко уявити, що було би років три тому. А зараз названа іменем Бандери магістраль Києва більше радує пересічних громадян, ніж обурює. І це - маленький, але помітний крок вперед. Тих же, хто обурюється, єднає одне почуття - страх перед змінами у країні. Страх цей виявляється по-різному.
"Не чіпайте, хай так буде!" Найчастіше зустрічаються ті, хто боїться втратити комфорт, контроль над ситуацією. Такі люди схильні все залишити, як є. Їх мало цікавить мета і причини змін. Інакше, як зрозуміти небажання позбуватись назв, пов'язаних з країною-агресором? "Зміна назви нічого не вирішує!" - сказав нам привітний перехожий. "А Ви перейменуйте пухкеньку дружину у товстуху, - і тоді скажете: вирішує, чи ні!" Ми разом сміялись і вирішили, що зміна назви таки багато що вирішує, якщо йдеться про дружину.
"Не на часі". О, це наша улюблена відмовка. Скільки разів ми чули її за останні два роки! От і зараз перейменування не на часі, оскільки це загрожує нашим стосункам з Польщею і НАТО.
Просте перейменування проспекту у рамках декомунізації і розлучення з аргесором, що колись називав себе "братом", викликало збурення, що сягнуло навіть Сейму. Чому? Тому що у наших стосунках є давні і по цей день нерозкаяні гріхи один проти одного. І остання подія показала, наскільки ці питання болючі. Звичайно, можна було б їх замовчати знову, завуалювати дипломатичними фразами, чи відбити зустрічними звинуваченнями. Але простіше для наших дітей і онуків їх вирішити сьогодні. Вирішити на рівні компетентних істориків, глибоко обізнаних з подіями і фактами, а не поверхових, швидких на звинувачення політиків. Було би прекрасно, аби це відбулось без зайвих емоцій. Стосунки України і Польщі у питанні взаємних пртензій потребують глибокої розмови. Що ж до назви проспекту, то втручання з-за кордону бачиться якимось дріб'язковим, адже немає фактів, щоб Україна аж так втручалась у внутрішні справи своїх сусідів.
"Бандера - не те ім'я, яке потрібно давати". І далі йде перелік причин, більшість із яких - продукт російської інформаційної війни проти бунтівної колонії. Багатьом українцям лайфньюзівське "бєндєравци-фашисти" міцно засіло в голові. Було б чудово, якби короткий текст, хто такий Степан Бандера, видавався у громадському транспорті разом із оголошенням зупинок, а на самих зупинках висіли плакати з історичною довідкою.
Ми сфотографувались на проспекті Сепана Бандери. Він переходить у Московський міст. Боротьба триває.
