Між пафосом і відчаєм. Що треба знати, щоб не потрапити в ІПСО

Між пафосом і відчаєм. Що треба знати, щоб не  потрапити в ІПСО

“Мене тригерить саме слово ІПСО. Дуже зручне. Особливо коли хочеться сховати якусь фігню. І зачасту до ворожих ІПСО зводять незручні теми” (з коментарів у мережі Фейсбук)

 

Коли наша команда починала проводити на Тернопільщині тренінги “Ворожі ІПСО. Як виявити та протистояти?”, нас навіть військові з великими зірками питали:

  • А скажіть, що таке ІПСО?

Зараз цю абревіатуру знають всі. І тепер зазвичай запитують:

  • А оце - ІПСО, чи ні?

І справді, не маючи спеціального досвіду і доступу до розвідувальних даних, виділити інформаційну спецоперацію  у сповненому емоцій інфополі досить складно. Але вже добре, що користувачі соцмереж, споживачі новин з телеекрану та телеграм-каналів задають таке питання. Це свідчить про більш обережний підхід до інформації і більший відсоток критичного мислення в її оцінці.

ІПСО (інформаційно-психологічна спецоперація) - це завжди витвір певних, спеціально підготовлених і заточених на даний вид діяльності підрозділів. Коли йдеться про російські ІПСО, то це - підрозділи інформаційних військ при головному управлінні розвідки рф. Там розробкою ІПСО займаються добре навчені, гарно матеріально і технічно забезпечені військовослужбовці, що мають на озброєнні ботоферми та сучасні інструменти моніторингу інфопростору та аналізу даних.

Інформаційні спецоперації мають мету, добре окреслену цільову аудиторію, специфіку й технологію проведення. Зазвичай мета конкретної спецоперації тісно пов’язана зі стратегічними цілями противника:

  • розколоти суспільство по одному чи кількох ключових розломах; наприклад, за мовою (численні мовні баталії), або соціальним статусом (багатії, які відкупляються від мобілізації та менш заможні, котрі воюють);
  • деморалізувати суспільство, посіяти страх, паніку, зневіру; наприклад, численні “лякалки” про новий наступ з півночі, передбачення супермасованих ракетних ударів тощо;
  • дискредитувати ключові групи, структури, осіб; наприклад, масштабування злочинів одиниць на всю структуру, чи перенесення провини конкретних людей на владу (яскравий приклад - масштабна ІПСО “Хто розмінував Чонгар?”).

Якщо уважно придивитись до суті інформації та форми її подачі, можна за конкретним випадком побачити загальну мету. В цьому можуть допомогти… уроки літератури. Пам’ятаєте, як ми, будучи школярами, не могли зрозуміти, навіщо вчимось визначати тему та ідею твору? Багато хто потім вважав, що ці уроки літературознавства - пережиток срср. Але - ні. Досвід показує, що люди, які вміють аналізувати тексти, менше потрапляють під дію ІПСО. Адже форма подачі інформації це в основному - текст. Уміючи визначити його тему - про ЩО йдеться у повідомленні, пості в соцмережі, статті, чи відео, - ми вміємо оцінити фактаж, відділити факти від емоцій. А визначивши ідею повідомлення - НАВІЩО воно подається - ми якраз і визначаємо мету, з якою той чи інший меседж зайшов у наш інформаційний простір.

Пересічний споживач стикається з ІПСО, як правило, вже на другому-третьому етапі її проведення. Первинного ворожого вкиду інформації ми не помічаємо. Згадайте “лякалки” з ворожими мітками буцімто для ракетних атак у перші тижні війни - класичний приклад ІПСО з метою деморалізувати суспільство. Ніхто не зауважив, звідки прийшла інформація, однак її підхопили не тільки соцмережі, а й більшість ЗМІ. Згодом хвиля пошуків міток і тих, хто їх робить, зійшла. Але й зараз не всі знають, що ці мітки розставляють зазвичай геодезичні служби.

Паралельно чи слідом за вкидом потрібної інформації відбувається нагнітання тих чи інших емоцій. Найбільш емоційно вразливими виявляються користувачі соцмереж, оскільки Фейсбук, Інстаграм, Твітер не є ЗМІ, вони є засобами масової комунікації.  Як і Телеграм, оскільки багато каналів мають опцію коментування. За допомогою підставних каналів та акаунтів, куплених або створених з цією метою, інформація поширюється мережею. Термін і масштаби поширення також можуть опосередковано вказувати на ІПСО. Виглядає підозріло, коли текст зі сторінки з кількома сотнями “френдів” раптом набуває вірусного поширення й збирає тисячі лайків та репостів.

Якісно поширена інформація починає жити власним життям: на її основі люди пишуть свої пости-повідомлення, журналісти компілюють новини, знімають сюжети, знаходяться “свідки” й “очевидці”. Спецоперація набуває масштабу. Інколи локальні тактичні ІПСО, розраховані на невелику аудиторію, стають оперативно-тактичними, завдяки активному інтересу суспільства до вкинутого фейка, чи вдало інтерпретованого факту. Наприклад, відео військового підрозділу, що відмовляється воювати, вкинуте для дестабілізації конкретної ділянки фронту, поширюється українськими ЗМІ й виходить на оперативний рівень з меседжем “військові командири кидають солдат у м’ясорубку”.

Врятуватись від впливу ІПСО за допомогою здорового глузду важко, оскільки вся логіка спецоперацій залишається за лаштунками, а у видимому спектрі є тільки фейки, інтерпретації та маніпуляції, що працюють на підігрів емоцій. “Ведуться” на ІПСО всі: і популярні блогери, й маститі ЗМІ, й відомі політики та військові в чинах.

Треба розуміти, що проти кожного конкретного споживача інформації в нашому інфопросторі діє величезна системна інформаційна машина ворога. Протистояти їй може лише така ж потужна українська спецслужба, обриси якої вже потроху стають помітними.

То як же вберегтись від ворожого інформаційного впливу звичайним мешканцям Тернопільщини? Поради і прості й складні водночас:

  • уникайте надміру емоційних новин (зрозуміло, що це досить складно у нашому напруженому й тривожному інфополі, але самозбереження потребує зусиль);
  • обмежуйте своє перебування в соцмережах, не споживайте інформацію звідти як новини;
  • довіряйте офіційним інформаційним джерелам;
  • якщо якась інформація, що не стосується близького до вас кола людей, викликає сильні емоції, включайте “режим ігнору” - не поширюйте її, не ставте вподобайки та не коментуйте, так ви убезпечите себе від занурення в ІПСО;
  • розвивайтесь інформаційно: шукайте якісні розвідки про ворожі інформаційні операції, читайте книжки, слідкуйте за новинами у галузі інформаційного спротиву.

Українське суспільство в психологічному сенсі постійно коливається між пафосом та відчаєм. Це дві пікові точки наших емоцій сьогодні. Критично важливо навчатись не впадати з жодний з цих станів. Бо на полі бою обидва вони можуть стати причиною загибелі. А наша мета - не тільки вижити, а й перемогти на полях інформаційної війни.

Теги: Інформаційна безпека