Зарубіжні ЗМІ як джерело інформації про війну в Україні
На базу 5-го ОБАТ ДУК ПС часто приїздять іноземні журналісти, представники авторитетних світових видань та телеканалів. Приїжджають із певним набором переконань та стереотипів, від’їздять – часто збентежені від необхідності трансформувати свою систему цінностей і в думках, як пояснити читачам/глядачам побачене.
Так, кореспондент Finincial Times Роман Олеарчук після роботи на передовій та відвідування бази ДУКу підготував для цього видання, котре беззаперечно можна назвати одним з формуючих суспільну думку на Заході, дві статті.
Друга – Відлуння зникаючої громадської підтримки політичних лідерів
Перший матеріал – про ДУК ПС, другий – про ЗСУ та владу. Через умови копірайту ми не можемо опублікувати для своїх читачів повні тексти, але хочемо представити на ваш розсуд окремі частини, для демонстрації того, як добровольчий рух та події в Україні сприймаються і подаються для світових споживачів інформації.
Про бійців ДУК:
Серед густого лісу в колишньому таборі для молоді на захід від Донецька, в зруйнованій війною східні Україні, інструктор зайнятий тренуванням сотень нових новобранців, як стріляти зі всього, починаючи з кулемету до РПГ.
Новобранці стрункі та підтягнуті, налаштовані проти сепаратистів, зі слів інструктора, і з вогнем в очах.
Але це не є українська регулярна армія. Підрозділи належать до Правого Сектору … Угрупування є одним з десятків “добровольчих” батальйонів, які зіграли головну роль в утриманні наступу проросійських повстанців рік тому, після того, як революція привела до влади проєвропейське керівництво, і коли занедбана на протязі тривалого часу регулярна армія була захоплена зненацька.
Про страхи Європи:
Але поширюються побоювання, що Правий Сектор, єдиний з найбільших волонтерських батальйонів, який Київ ще не зміг взяти під контроль регулярної армії, може перенести вогонь на новий уряд.
Дмитро Ярош, лідер Правого Сектору, наприкінці минулого місяця закликав до національного референдуму недовіри до Петра Порошенка.
Про вплив російської пропаганди:
Російські офіційні представники та СМІ вже довго називають Правий Сектор неонацистами. Одержимість московських ЗМІ довела до того, що деякі українські урядовці заявили в приватних розмовах, що в Правий Сектор могли бути упроваджені російські шпигуни, як підривний проект направлений на дискредитацію уряду.
Визнання факту підтримки ПС воїнами Збройних Сил України:
Хоча угрупування погодилось відійти з передових позицій на фронті декілька тижнів тому для виконання вимог Мінських домовленостей про припинення вогню з лютого, згідно яких “незаконні озброєнні формування” мають бути відведені, їх червоно-чорний прапор майоріє над багатьма позиціями, де зараз розташовані тільки регулярні війська.
“Особисто я поважаю Правий Сектор. Вони – сильна і патріотична бойова сила” - сказав заступник командира українського батальйону із позивним “Леон”, сам батальйон базується на Північ від Донецька. “Наразі тут немає Правого сектору, але є багато хлопців, які підтримують Правий сектор”.
Найнеприємніше для Києва є те, що багато рядових солдатів висловлює захоплення Правим Сектором, ультра-правим угрупуванням, лідер якого минулого тижня закликав до національного вотуму недовіри до уряду і нової революції.
Далі вздовж лінії фронту в Горлівці, в 50 км на північ від Донецька, Євгеній, 32-річний український солдат, повторює скарги Василя про брак ресурсів. Він вказує на все ще майоріючий червоно-чорний прапор Правого сектору, чиї бійці були відведені з передньої лінії фронту.
"Ми залишили їх прапор ", говорить він. "Вони наші побратими, дуже хоробрі в бою, і ризикували життям пліч-о-пліч з нами. Ми поважаємо їх ".
Про фашизм:
Француз, інструктор, якій здобув цей позивний після служби у Французькому Легіоні. “В уряді сидять злочинці, якщо вони не надають нам цей статус”.
Він заперечує, що угрупування є фашистами. “ Поживши в Західній Європі я розумію, що вони часто змішують нацизм і націоналізм, якій для нас українців є більш як патріотизм” - каже він. “ Мова йде не про те, що ваша етнічна група є вищою за інші, але про те, що ви пишаєтесь нею і захищаєте свою країну”.
На превеликий жаль флагманам європейської думки дуже важко відійти від стереотипів і перестати шукати фашистів там, де їх немає. В той же час, отримуючи об’єктивні свідчення від безпосередніх учасників подій, журналісти великих видань згодні ділитися ними зі своєю аудиторією, проте сама аудиторія не завжди готова сприймати інформацію, яка відрізняється від сформованого шаблона мислення.
