Що є позитивного у ході московського патріархату
Мінуси резонансного заходу перераховувались регулярно і неодноразово. Вони - очевидні і беззаперечні.
Перш за все, це - провокація. Власне, цього найбільш побоювались правоохоронники і громадьски активна спільнота. Саме на протидію провокаціям спямовані заходи поліції та Нацгвардії.
Воочевидь, бралась до уваги можливість терактів з картинками для ЗМІ. Менш помітним був замаскований акт підтримки з боку промосковської церкви тих, хто очікує приходу армії путіна тут, в глибокому тилу. Хто здригається і оглядається у столиці від слів "бандерівець", "націоналіст" і "хунта", не розуміючи, і не даючи собі клопоту зрозуміти їх справжній зміст. Це ті, хто пише тишком "путін" на стінах будинків. Це ті, хто продукує і поширює інформаційні хвилі, накшталт: "це - не наша війна", "давайте відгородимось від Сходу парканом". Це ті, хто нагадує "не убій!", старанно ігноруючи за свою землю убієнних. Їх багато. Неочікувано багато на третьому році війни. І вони не дуже ховаються.
"Руссій мір" і "духовниє скрєпи" - це меми для тролінгу всього москальського - гранично чужого і ворожого. Та організаторам важливо було продемонструвати, що це - реалії і вони мають своїх прибічників, апологетів у нашому суспільстві.
НР "ДІЯ" цього разу не в центрі подій. Більш за все, з міркувань, що будь-який їх розвиток - негативний сценарій. Позитивним могло стати лише одне - заборона. Однак, цього не відбулось. Тому київський осередок лише моніторить ситуацію, не афішуючи своєї присутності. Всі пройшли вишкіл з тактичної медицини і отримали аптечки на випадок заворушень чи терактів, щоб можна було надати дієву допомогу постраждалим. В дискусії не вступати. В розборки не влазити. Все.
Ми вийшли на вулицю і поспостерігали за ходою. Що сказати? Гвалту навколо події було піднято більше, ніж самої події: кількасот не дуже чистих і не благосно пахнучих з дороги людей біля Лаврського монастиря. Нудьгуючі поліцейські з подарованими мером вєліками, сонні від спеки нацгвардійці.
Ні тобі палких дискусій, ні сутичок, ні пафосу афішованої надподії. Гора народила мишу. Ці невеселі і неприховано нещасливі бабульки й жіночки, занебані чоловіки, черевастенькі попи видаються такими нешкідливими, що з легкістю можуть приспати пильність: ну, що в них такого небезпечного, щоб вважати їх ворогами?
Моніторинг інформаційного поля навколо ходи дає багато цікавого матеріалу для роздумів. Бачиться раптом і позитивний наслідок. (Я вже уявляю заголовки у ЗМІ!) Це, як не дивно, - розшарування супільства.
Поділ суспільства на групи несе двоякий заряд. З одного боку, консолідоване, суспільство краще протидіє агресії з боку сусідів, цілеспрямовано відстоює інтереси громади. З іншого, на необхідності консолідації грає ворожа агентура, що закликає об'єднуватись антагоністичні групи, доводячи таким чином до абсурду саму ідею об'єднання.
Хода показує нам, з ким і за що єднатись. Не можна об'єднуватись з вороже налаштованими людьми і групами, як би толерантно вони не поводились і як би мирно не виглядали. Але часом розпізнати вороже налаштовану групу буває не так просто. Події навколо УПЦ МП - багаторічне тому підтвердження. Показове дистанціювання від московського начальства, уміле маніпулювання біблійними поняттями всепрощення і любові до ближнього зробили прийнятним знаходження церкви, підпорядкованої окупантам (хай навіть скажуть, що номінально!) на нашій території.
Поляризація українського суспільства на прибічників і супротивників московської церкви як політичного гравця на українському електоральному полі - річ цілком позитивна.
Нація вчиться ідентифікувати ближнього свого, того, кого Бог велить любити, як самого себе. В даному контексті, хода показуює, хто цим ближнім не є. І в цьому її єдиний плюс.
Фото київського осередку НР ДІЯ
