“Сектор Правди” як завжди - на передовій

Тривожні тижні очікування повномасштабного наступу російської армії істотно переформатували українське суспільство. Правду кажуть, що негаразди та загрози формують особистість швидше і краще, ніж достаток і комфорт мирного існування. 

Що ж відбувається в Україні у ці непрості дні?

ЛЮДИ

• Найкраща частина суспільства - ветерани ЗСУ, добровольчих батальйонів, волонтери, меценати й всі, дотичні до фронту - відновлюють свої фронтові й волонтерські зв’язки. 

• Бійці визначаються де, як і з ким будуть зустрічати ворога.

• Волонтери шукають інформацію про нагальні потреби війська та добровольців. 

• Старі фронтові добровольчі та армійські підрозділи зідзвонюються, зустрічаються, будують плани на всі варіанти розвитку подій.

За ці дні інформаційній команді “Сектору Правди” безперестанку телефонують побратими, - то запрацював фронтовий алгоритм дій: всю корисну інформацію, всі повідомлення про події, плани, важливі моменти життя тягти в інформаційний центр.

Для близько 400 тисяч наших фронтових побратимів (як, власне, і для нас самих) немає питання, що ми будемо робити у разі повномасштабного ворожого наступу. Звичайно, ми будемо воювати.

Дуже велика кількість українців зараз стоїть перед вибором, схожим на наш у 2014 році. Рівень небезпеки для держави такий, що більшість із них також вибере активні бойові дії. Нам навіть розповідали, що деякі групи добре озброєних чоловіків, не збираючись йти до воєнкомату, планують воювати самотужки.

Певно, якась кількість людей виїде з країни за кордон, мотивуючи від’їзд необхідністю рятувати сім’ї, дітей, літніх батьків тощо. Ми нікого не засуджуємо. Наша робота на передовій у 2014-2016 роках показала: тим, хто боїться, краще бути подалі в тилу, щоб не стати причиною загибелі бойових товаришів. 

Інша справа - політики, що виїжджають, рятуючи статки та бізнес. Ми згодні, що списки таких “біженців” - то вкрай корисна річ. Стане в пригоді тоді, коли ті, хто так боявся ворога, вирішать повернутись назад. І - так - ми б радили тим, кому так хочеться жити в сусідній недружній державі, теж вже потурбуватись про переїзд.

НАСТРОЇ

Дехто з колег-журналістів та військових оглядачів прирівнює ті настрої, що зараз панують у суспільстві, з Майданом. Це піднесення, сміливе й навіть зухвале очікування сутички з ворогом дуже нагадує останні тижні Майдану. В ці дні люди також пройшли шлях від паніки, тривоги, розгубленості до відчайдушного бажання поквитатись з ворогом за вісім років блюзнірської війни. Це шлях від закупівлі солі та сірників для “тривожних валіз” до походу у магазин зброї та придбання дечого більш вагомого для життя, ніж товари з бакалії. Це - той настрій, який зазвичай налаштовує на перемогу і веде до неї.

ЗАГРОЗИ

Окрім безпосередньої загрози з боку ворога, найбільша наша халепа - ми самі. 

По-перше, з совковою здатністю “пиляти бюджет”, імітуючи при цьому активну діяльність. Ми у “Секторі Правди” з тривогою спостерігаємо за розгортанням загонів ТерОборони згідно нового закону. Ми багато про це знаємо, адже подібний закон ще у 2015 році пропонували саме наші бойові командири. Тоді план був - об’єднати бажаючих захищати свої домівки навколо резервних ветеранських підрозділів. Чи зможуть свіжопризначені очільники на місцях об’єднати розрізнені ветеранські спільноти? 

Друга проблема - дилетантство. Хвиля реформ і в армії, і в тилових структурах винесла у керівні крісла молодих, завзятих, але, на жаль, недосвічених і малообізнаних у своїй справі ентузіастів. І це - добре. В якійсь мірі.  Однак, в умовах масштабної війни невігластво новачка оплачується не грошима, а людськими життями. І це - зовсім інша ціна.

Третя проблема - катастрофічна тотальна недооцінка командуванням усіх рівнів інформаційної складової цієї війни. Це - наш біль ще з часів роботи у добровольчому корпусі. В українській армії (так само, як і в інших стратегічних сферах) не вміють планувати і реалізовувати інформаційні операції. Не як рефлективні дії, а як повноцінні (і надзвичайно цінні!) методи і способи ведення бою. 

Нікуди не зникли (хоч і значно зменшились) випадки банального крадійства, шахрайства, корупції, п’янства.

ЩО З ЦИМ РОБИТИ?

Отут і потрібні волонтери. Зараз не ті часи, коли на передовій нема що їсти й у що взутись. І завдання волонтера може істотно змінитись, якщо використати його як громадського наглядача. Волонтерській спільноті не в новинку піднімати суспільство на вуха в разі якогось аж надто нахабного негаразду у війську. От і зараз волонтери можуть стати в пригоді саме в тому, щоб не замовчувати, а розрулювати ситуації, які не сприяють розбудові війська та заважають становленню, навчанню і забезпеченню бойових підрозділів.

Це - що стосується армії.

А бійці-ветерани та добровольці, що готові воювати самотужки, вже мають налагоджувати зв’язки з регулярними частинами там, де хочуть бути корисними.

ІНФОРМАЦІЙНА РОБОТА

Треба розуміти, що в умовах війни кожне написане, або сказане на загал слово працює або на нас, на перемогу, або проти. На війні немає безсторонньої інформації. Інформаційні фільтри - найнеобхідніший інструмент для кожного мозку.

Але нам - “Сектору Правди” - ви можете довірити будь-яку інформацію. Ми маємо досвід власних цілком успішних, а подекуди й блискучих інформаційних операцій. 

Сьогодні ми відновлюємо роботу нашого інформаційного порталу й готові до роботи.

“Сектор Правди” запрошує дописувачів, бійців, ветеранів і волонтерів до співпраці. 

Ми використаємо все, що ви нам напишете, розповісте, або повідомите виключно для перемоги над ворогом.