Легенди, написані війною: лицарі «неба»

Ось той час, коли прикладом для наслідування і предметом захоплення є зовсім не кіношні персонажі, не історичні постаті, не міфічні ідоли, а справжні, живі, на перший погляд, звичайні люди, що ще вчора разом з нами їздили в переповнених маршрутках, запізнювались на роботу, стояли в довжелезних чергах…, а сьогодні вони – на війні. Сьогодні вони – наші захисники. Ми дивимось про них журналістські сюжети, читаємо новини, слухаємо пісні та вірші, розказуємо про них сусідам. Думаємо про них. Захоплюємось їх мужністю та відчайдушністю. І це все, на секундочку, завдяки війні.

Ким вони стали на фронті? Ким увійдуть в історію? Що вони, власне, роблять зараз? Перший матеріал рубрики «Легенди, написані війною» - «Лицарі «Неба»».

Фронт. Передова поблизу смт Піски. Добровольчий Український Корпус «Правого сектору». Позиція «Небо». Будівля, висота якої сягає 40 метрів. І три корегувальники на ній. Люди, що чергують на цій позиції, є «очима артилерії». Чому? І, головне, яким чином? Розповідає один з корегувальників – друг Захар:

"Зараз ведеться позиційна війна, де «погоду» робить важке озброєння. Але справа в тому, що артилеристи просто не в змозі зі своїх позицій визначити координати потрібної мішені, адже вона зазвичай знаходиться на відстані кількох кілометрів. Для корегування їх вогню і створена позиція «Небо» - вишка, з якої усі потрібні об’єкти (маються на увазі вогневі точки ворога, його стратегічні будівлі), як на долоні.

Робота корегувальника відбувається наступним чином: працює три зміни по 12 год, під час однієї на вишці перебуває не менше 2-ох бійців (позиція «Небо» закріплена виключно за 5-им окремим батальйоном ДУК ПС). Ми постійно спостерігаємо за територією, визначаємо звідки супротивник веде вогонь. Відповідно до побаченого передаємо інформацію позиції «Земля» - артилеристам. Вони здійснюють перший постріл. Ми дивимось, куди летить снаряд: чи влучає, чи падає лівіше, чи правіше, чи ближче, чи далі від визначеного об’єкту. Згідно з отриманими даними, корегуємо наступні постріли.

Вся фішка цієї позиції полягає в тому, що по ній ПОСТІЙНО ВЕДУТЬСЯ ШКВАЛЬНІ ОБСТРІЛИ. Причина зрозуміла: ліквідувавши «очі артилерії», ворог автоматично паралізує всю її роботу.

Дуже часто буває так, що над нашими головами свистять кулі, а відійти від вікна ми просто не маємо морального права, адже в такому випадку підведемо побратимів. Тож ухиляємось, як можемо, але продовжуємо спостерігати за полем бою та передавати інформацію.

Для свого захисту корегувальники мають автомати, кулемети, був АГС. Але знову ж таки, коли працюють Рапіри (гармати), автомати «нервно курят в сторонке». Тому це все – дуже непереконливо. Одного разу до нас «в гості» залетіло три ПТУРа (протитанкові ракети) і зробили ба-бах. І що ти зробиш?!

Була смішна ситуація, коли нас на вишці обстрілювали з трьох точок і кулемет, і БТР, і ще щось, коротше кажучи, голову нереально висунути, а нижня позиція «Десна» в цей момент просить подивитись, чи чистий периметр. Стає смішно, але береш і дивишся…"

Ви уявляєте, якими характеристиками має володіти людина, щоб бути гідним бійцем «Неба»? У першу чергу, вона повинна хворіти легким божевіллям. Бо, повірте, здоровий глузд, у традиційному його розумінні, ніколи не дозволить перебувати на цій вишці. Далі: хоробрість, відчайдушність, готовність ризикувати і бажання виконати поставлені завдання має в рази пребільшувати страх щодо можливої небезпеки. Важко? Думаю, так. Думаю, що неймовірно важко. І саме тому наші бійці – не просто корегувальники, не просто «очі артилерії». Вони - лицарі «Неба»!