Бойова психофізіологія

1. «Звіряче чуття»

Боєць групи спеціального призначення (ГСП) – мисливець на людину.

При полюванні завжди виграє той, хто має краще сприйняття оточуючих обставин, підвищений рівень уваги й спостережливості, загострене відчуття небезпеки, інтуїтивну передбачливість та здатність відчувати ворога тоді, коли його не бачиш. Усе це називається «бойова психофізіологія» або просто – чуття.

Кожній людині «звірине чуття» дав Бог та, як правило, знаходиться в стані сплячого атавізму. Наші недалекі пращури ще 200-300 років тому бачили, чули, а головне відчували все набагато краще за нас. Хто не міг відчути небезпеку, той гинув. Хто міг – виживав та генетично закріплював цю якість у наступних поколіннях своїх нащадків. Бачити і відчувати наші пращури могли не тільки очима, але й шкірою, спинним мозком та чимось ще (на Сході це до сих пір називається «третім оком»).

Людина біологічно є хижаком. По мірі розвитку цивілізації у людини поступово відпадала необхідність у безпосередньому пізнанні світу, її замінили вже готові знання, які відволікають від природних занять. Ми навчились відчувати роботу автомобільних двигунів та електричних приборів, але перестали відчувати оточуючу природу та один одного. Підмічено, що, навіть, собаки, котрі регулярно сидять перед телевізором, швидко втрачають слух, нюх та загальне сприйняття оточуючого середовища. Що ж говорити про людей!

Давно підмічено, що у сліпих відсутність зору компенсується різким загостренням слуху. В них також розвивається підвищений рівень нюху, відчуття шкірою, відчуття часу, небезпеки, температури, орієнтації у просторі тощо. Сліпі чують пульсацію серця інших людей на відстані 6-7 метрів. Дехто з незрячих оцінюють характер предметів та відстань до них по відлунню – для цього вони і постукують паличкою, ідучи по вулиці. Такий спосіб орієнтування називається ехолокацією.

У тренованої людини все взаємозв'язане. Люди, які тренують слух, починають не тільки краще чути, але й бачити. Це пояснюється взаємодією слухових та зорових центрів, розташованих поряд. Тренованим слухом можна відчувати звуки на смак і колір. «Кольоровий» слух потенційно мають всі люди. Дехто, навіть, «бачить» форму звуку.

У людини, яка знаходиться у стані готовності до бою змінюється тембр голосу. Це наслідок внутрішньої мобілізаційної напруги. Загостреним слухом по зміні голосових частот можна визначити приховану агресію, пригніченість, обережність, жах, як би це не маскувалось.

Вищезазначені приховані людські якості проявляться тільки у тих, хто тренується по спеціальних методиках, кого примусила жорстока необхідність, у кого спрацював специфічний рефлекс долання життєвих перешкод.

Прикладом цього може бути життя відомого зброяра Михайла Марголіна. Мало хто знає, що він був сліпим! Марголін ходив по вулиці швидко та вільно, без поводиря й палки. Він швидко і влучно стріляв із пістолета на звук. Кидав ніж на тікання годинника і влучав із відстані 10-15 метрів.

Пробуджені та покликані до дії внутрішні психофізіологічні резерви людини багаторазово посилюють і збільшують ефективність його рефлекторної та фізичної діяльності.

 

2. Воля до тренувань

Воля до психофізіологічного тренувального процесу тісно пов'язана з природною увагою. Увага – це напрямлення та концентрація свідомості. Увага буває навмисна й ненавмисна.

Ненавмисна увага виникає без будь-якого наміру людини, вона не потребує напруження.

Інший вид уваги – навмисний – це відкриття власної свідомості при визначеній меті. При цьому для роботи мозку треба прикладати зусилля, напружуючи силу волі.

Воля – це засіб розвитку ненавмисної, навмисної та цілеспрямованої уваги. Людина повинна керувати увагою й унапрямлювати її у бік необхідної діяльності. Розвиток навмисної уваги напряму пов'язаний з укріпленням волі.

Існують прості практичні методи тренування уваги. Наприклад:

1. Закріпіть на стіні аркуш білого паперу з намальованою на ньому крапкою, яку добре видно. Сядьте на деякій відстані перед цим аркушем у зручній позі та спробуйте сконцентрувати всю свою увагу на цій крапці. При цьому ви ні про що не повинні думати та нічого більше не бачити. Спочатку ви зумієте сконцентрувати увагу на крапці не більше 15-20 секунд. Потім крапка почне розмиватись та уходити з поля зору. В голову полізуть сторонні думки, які будуть відволікати вашу увагу. Якщо тренуватись хоча б один-два рази на день, то поступово час утримання уваги значно збільшиться.

2. Також, для тренування уваги дуже корисно використовувати розмови з Богом – молитви. Молячись, необхідно всю увагу концентрувати на спілкуванні з Господом, не пускаючи сторонніх думок у мозок та, не відволікаючись на будь-які подразники.

 

3. Методика тренування органів чуття

1. Для тренування органів чуття існують прості прийоми. Найкращий час для таких тренувань – ранок, коли ви вже прокинулись, але повністю ще не звільнилися від сну та не відкрили очі. Якщо ж ви їх встигли відкрити, то відразу закрийте, щоб продовжити напівсонний стан організму, бо логіко-аналітичні центри при ньому ще не активізуються і значно легше проявляються та покликуються до дії закладені в організмі психофізіологічні здібності. Стан цей продовжується від кількох секунд до декількох хвилин, і його треба використовувати з максимальною віддачею.

2. Є ще один спосіб тренування – це жорстока необхідність, яка мобілізує до дії життєві сили організму та бойові рефлекси.

 

Тренування слуху

1. Зранку, як тільки ви прокинулись, не відкриваючи очей, «увімкніть» тільки слух, «відключивши» нюх (силою волі або заткнувши ніздрі ватою) та чуттєво-температурне сприйняття (не знімайте ковдри). Напряжіть слух і тільки слух. Навіть, при абсолютній тиші ви почуєте ледь вловимі звуки. Сконцентруйтесь на них і тримайте їх слухом якомога довше.

З часом ці звуки будуть сприйматись помітно чіткіше. Випрацюйте в собі корисну оперативну звичку: після пробудження, не ворухнувшись та не відкриваючи очей, досліджуйте слухом усе, що відбувається навколо вас.

Знаходячись у напівсонному стані, відчуйте як впливають на вас звуки, які надходять: розмови,музика, гул двигунів тощо. Переведіть той чи інший сприйнятий звук у відчуття. Ці відчуття є індивідуальними. Порівнюйте кольори і тембр звуків, поєднуйте їх із вашим душевним станом та запам'ятайте їх емоційною пам'яттю. При цьому поступово розширюються кордони сприйняття тональності звуків. Цей прийом є одним із ключів для проникнення у власну підсвідомість.

2. Спробуйте послухати тишу природи (після дощу на природі буває дивовижно тихо). Ви почуєте специфічне «звучання тиші». Слухаючи цю тишу, ви слухаєте порожнечу.

3. Також для тренування слуху використовують наступний ефективний спосіб: недалеко від себе кладуть наручний або кишеньковий годинник і лягають біля нього на спину із закритими очима, але на такій відстані, щоб робота годинкового механізму чітко прослуховувалась. Поступово від годинника відсовуються, щоб його робота ледь чулась. На такій дистанції до тікання годинника прислуховуються декілька хвилин, ні про що більше не думаючи, сконцентровуючись тільки на цьому звукові. Поступово відсувайте годинник усе далі. Тренуйтесь таким чином по 20-25 хвилин на день. Робіть це кожен день. По тіканню годинника ви зможете виявити людину у повній темряві на відстані 10-15 метрів. При тренуваннях, якщо ви відсунули годинник дуже далеко і звук годинкового механізму вам не чути, не напружуйте слух, а загостріть слухову увагу. Між увагою й слухом існує фізіологічний зв'язок. Загострена увага до джерела звука загострює та тренує слух.

4. Запам'ятайте: лежачи на спині, напрям джерела звуку визначається важче, ніж коли лежиш на животі. Якщо ви навчитесь «працювати» слухом на спині, прикладаючи при цьому підвищену увагу, ви вдвічі-втричі зменшите час тренування.

Людина краще чує на хоча б слабо освітленій місцевості. Зелений колір також загострює слух.

Краще всього слух розвивається при довготривалій роботі вночі у екстремальній ситуації.

5. Для підвищення гостроти слуху практикується легкий тиснучий масаж раковин вух. Він необхідний для підвищення кровообігу у слуховому апараті та виконується наступним чином: площиною стиснутого кулака натискають на вушні раковини так, щоби повітря проходило між кістяками пальців (повітря у вухах не має стискатися), потім різко відпускають. Так повторюють 10-12 разів. При правильному виконанні масажу у вухах не повинно «чмокати».

6. Тренуючи слух, корисно прислуховуватись до дихання людини, віддаляючись від неї все далі. Результатом такого тренування є те, що той, хто тренується починає чути удари серця противника.

7. Поспостерігайте з боку за двома людьми, що розмовляють між собою на такій відстані, на якій не чути те, про що вони говорять. Напружте слух і пов'яжіть те, що вдається вловити з розмови з артикуляцією губ, зміною виразу обличчя, загальною мімікою та жестами. Це випрацьовує так звану комбіновану аудіовізуальну спостережливість.

8. Тренування слуху по напряму є досить простим.

Запам'ятайте! Одне вухо завжди чує краще за інше. Закрийте очі та розверніться лінією погляду на будь-яке джерело звуку, відкрийте очі. Відмітьте результат та зробіть поправку. Тренуючись, ви досить швидко навчитесь правильно розвертати голову на звук.

9. Слухайте всі звуки та відчувайте, як вони впливають на вас, якою є реакція окремих органів на ці звуки. Запам'ятайте ці відчуття.

Для більшої ефективності тренувального процесу «відключайте» всі інші органи чуття будь-якими доступними способами.

Корисно знати, що пам'ять на почуте є більш тривкою, ніж на побачене.

 

Тренування зору

1. Для тренування оперативного зору оберіть будь-який предмет, який має дрібні деталі й уважно подивіться на нього. Намагайтесь ретельно роздивитися найдрібніші нерівності, пошкрябані місця, окремі технічні особливості. Спробуйте зрозуміти походження дефектів та призначення технічних деталей. Закрийте очі. Спробуйте відтворити побачене і запам'ятати його. Відкрийте очі та перевірте себе. Так тренується зорово-аналітична пам'ять.

Спочатку тренуйтеся у спокійному місці, там де немає галасу й запахів, що відволікають вашу увагу. Потім треба вчитися «схоплювати» очима предмети та явища у найдрібніших деталях і при будь-яких обставинах.

2. Після того перекладіть зорові тренування у площину вражень.

Сконцентруйте увагу на якому-небудь яскравому предметі. Намагайтесь якомога більше використовувати тільки сприйняття очима, «відключивши» слух, нюх, чутливість шкіри. Сконцентруйтесь на кольорі предмета. Будь-який колір – це енергетичні вібрації. Для тренування зору треба вміти відпрацьовувати кольорове враження – при сприйнятті кожного окремого кольору, його хвильову дію треба глибоко відчути! Ці відчуття треба запам'ятати не тільки логічною, але й внутрішньою емоційною пам'яттю. Людина у процесі тренувань починає відчувати колір предмета. Наприклад, червоний та оранжевий у всіх викликають почуття тепла.

3. Для полегшення тренувань використовуйте все той же «ранковий» метод – відразу після пробудження, «відключивши» інші органи чуття, запам'ятайте внутрішні фізичні відчуття від впливу на вас променів сонця, що сходить.

4. Для тренування «глибини різкості» дивіться крізь листя на обрій та спробуйте не втратити з виду ні того, ні іншого. Треба чітко бачити дві точки – одна за одною. Це дозволяє вловлювати візуально велику кількість предметів у глибині простору.

5. Нічний зір – реальність. В ідеалі людське око в змозі помітити вночі полум'я свічки на відстані 200 метрів. У темряві чутливість ока швидко зростає. Для тренування нічного зору треба більше дивитися на небесні зорі. Само по собі це вже є медитацією, яка розширює спектр випромінювань, що сприймається оком. Нічний зір, як і слух, дуже швидко розвивається при екстремальних ситуаціях, вночі. Він загострюється у випадку нервового напруження. Але слід пам'ятати, що загострення зору вночі також швидко і падає з витратою нервової енергії.

6. Для загострення всіх видів зору – і нічного, і денного – потрібна дієта: вітамін А, джерелом якого є морква. Але їсти її треба з чимось жирним – із маслом, олією або сметаною. Також для очей є дуже корисними ягоди чернички.

Для покращення зору рекомендується тонізуюча процедура – плескати собі в очі холодною водою та робити легкий тонізуючий масаж подушечками пальців по закритих очах.

Є фізіологічний зв'язок між гостротою зору та кінчиками пальців на руках і ногах. Жорсткий масаж цих зон підтримує зір у тонусі. Але, м'які подушечки на пальцях треба берегти від сильних ударів бо ефект буде протилежним.

 

Тренування нюху

1. Усе живе та неживе постійно виділяє матеріальні частинки на молекулярному рівні. Нюх – це здатність вловлювати носом ці виділення.

Запах поту та інших виділень, навіть дуже слабкий, може багато розповісти про людину. Тренований нюх уловлює зміни цих запахів у залежності від зміни психічного або фізичного стану «клієнта»: людина пахне по різному коли вона поїла або є голодною, відпочила або не виспалась, агресивна або перелякана, відмобілізована до бою або знаходиться у депресії.

Характерний запах має нечищена зброя. Специфічним є запах іржи на зброї, різні запахи мають зброярські оливи тощо.

У безвітряну погоду запахи розповсюджуються зі швидкістю людини, яка біжить. Запах «зека», наприклад, зникає аж через 2-3 місяці після відбуття терміну ув’язнення.

Тренований ніс відчуває вище перераховані запахи на відстані 150-200 метрів – це реальна дистанція лісового бою. Тютюновий та пороховий дим відчувається за півкілометра.

2. Головним прийомом, який використовується для тренування нюху є наступний: після ранкового пробудження, не відкриваючи очей та заткнувши ватою вуха, потягніть повітря носом, відчуйте сильні та слабкі запахи; диференціюйте їх; дослідіть «у глибині простору» усі запахи, які оточують вас. При цьому повністю «відключіть» силою волі слух та шкіряне чуття. Переведіть нюх у площину відчуттів; відчуйте як ці запахи діють на вас, які відчуття та реакції вони викликають. Різні запахи будуть сприйматись як кольори чи суміш кольорів. Протягом дня, по можливості, орієнтуйтесь тільки на запахи й напрями виходу запахів. «Працюйте» тільки носом. Найкраще такі тренування проводити у лісі.

3. Процедурний прийом для покращення нюху: постукуючи масаж подушечками пальців по крилах носа при втягуванні повітря. Корисним також є жорсткий масаж двох точок над буграми на потилиці.

4. Увага! При довготривалому впливі якого-небудь запаху досить швидко проходить процес адаптації та зниження чутливості саме до цього запаху. Адаптація буває настільки сильною, що конкретний запах зовсім перестає відчуватись. Тому перше нюхове враження найправильніше. Потім воно проходить. Після недовгих тренувань ви почнете по запаху розрізняти у темряві людину, її емоційний стан та визначати напрям на нього.

5. Запам'ятайте: існують запахи, які не чує ніс, але які можуть різко заспокоїти, або, навпаки, викликати нервозність. Тому завжди звертайте увагу на різкі, здавалось би безпричинні зміни свого психічного стану, тому що у сфері вашої відповідальності Щось з'явилось.

 

Тренування чуття шкіри та темного м'язового відчуття

1. М'язи людини не тільки забезпечують їй силу рухів, але ще й є органом відчуття. М'яз своїм відчуттям забезпечує резервні можливості організму. Людина може чути шкірою та так званим внутрішнім слухом.

2. Найкращою методикою, яка допомагає проявити ці здібності є також «ранкова». Відразу після пробудження, «відключивши» слух, зір та нюх, відчуйте своє тіло, шкіру, температуру повітря та його рух. Порівняйте зміни, які відбулися з вами за час сну. Закривши очі, відчуйте вагу внутрішніх органів та мускулатуру рук і ніг у спокійному стані. Відчуйте нерухомі, ще не розігріті після сну м'язи.

Підніміть руку та відчуйте її прискорення від підйому. Відчуйте «темне м'язове відчуття» – просторо-силове відчуття, яке виникає у м'язах при їх визначених рухах. Не відкривши очей, сядьте на ліжко. Відчуйте прискорення від підйому. У положенні стоячи із закритими очима, зробіть крок убік, відведіть руку в сторону. Відчуйте м'язами, шкірою та кістками прискорення.

Увечері відчуйте та запам'ятайте «важку втому» м'яз на ногах. Згадайте та запам'ятайте ці відчуття зранку та порівняйте їх із відчуттям свіжих та відновлених м'язів.

3. Відчути гравітацію тіла ви зможете лежачі у ванні. Перед тим як вилізти з ванни, відкрийте її випускний отвір, продовжуючи лежати на її дні. В міру того, як із води почне виступати все більша частина вашого тіла, ви будете відчувати збільшення його ваги.

4. М'язові відчуття добре «ловляться» при витягнутих напівзігнутих руках та їх повільних, а потім більш різких гойданнях угору-вниз, праворуч-ліворуч. Це інерційні відчуття. При таких тренуваннях не напружуйтесь.

5. Якщо ви бажаєте щось запам'ятати м'язовою пам'яттю, асоціюйте це з яким-небудь приємним моментом (для конкретної групи м'язів або для всього організму). «Прив'язка» до доброго та бажаного враження будь-яке бойове відчуття зробить яскравішим у пам'яті організму.

6. Дайте собі команду на визначення темних м'язових відчуттів протягом дня. При ходьбі, при диханні, при підйомі важких предметів і особливо при прискореннях різного роду давайте собі звіт про всі вагові відчуття, які виникають при роботі кожної м'язи. Опускаючись або піднімаючись на ліфті, відчуйте прискорення на початку та вкінці руху. Також, скелетною мускулатурою та внутрішніми органами відчуйте прискорення на транспорті, на гойдалках або парашутних тренажерах.

7. Зранку, із закритими очима, візьміть у руку будь-який незнайомий предмет. Усвідомте на доторк його рельєф. Спробуйте визначити на доторк призначення цього предмета. Уважно дослідіть чуттям шкіри дрібні фрагменти рельєфу. Складіть «портрет» цього предмета, відкрийте очі та перевірте правильність. Поступово тренуйте чуття шкіри на предметах із більш дрібним та частішим рельєфом.

8. Кольори предметів також впливають на їх розпізнавання чуттям шкіри. Наприклад, червоний та зелений досить швидко у процесі тренувань розпізнаються на доторк. При тому не тільки пальцями та долонею, а й іншими частинами тіла. Не дивуйтесь, якщо ви у темряві раптом відчуєте де висить комуністичний прапор, а де ісламістський.

9. При тренуванні температуро-простірного чуття шкірою (із зав'язаними очима, заткнутими ніздрями та вухами) до долоні того, хто тренується підносять долоню та поступово віддаляють її. Долоню підносять до обличчя, спини та живота. Необхідно відчути тепло живої руки на різних відстанях. За неуважність, той, хто тренується отримує укол.

Голим торсом спробуйте вловлювати найменші коливання повітря, його температури, перепади висоти та атмосферного тиску.

Відчуйте присутність людини на різних відстанях. На тренуваннях противник повинен підходити ззаду – треба шкірою відчути його тепло, дихання. Такі тренування треба проводити у прохолодному місці.

Щоб краще спіймати відчуття тепла, порівняйте відчуття голої кісті та частини руки, яка закрита рукавом. Відчуйте пульсацію утепленої частини руки.

Щоб пробудити шкіро-температурну чутливість, використовують прийом «контрастного вітру» – змінний вплив на одне місце на тілі потоків теплого та холодного повітря.

10. Поживіть на природі, у безпечному місці, орієнтуючись тільки на доторк та відчуття голого до поясу тіла. Проживши декілька днів у таких умовах, ви відчуєте, що зможете із зав'заними очима орієнтуватись у просторі.

 

Тренування спостережливості

1. Підвищений рівень спостережливості – це така ж система оперативно-бойового попередження, як і загострений зір, нюх, слух тощо. Це ключ до підвищення оперативної реакції на зміни обстановки. І чим більше є тренована спостережливість, тим вищою є здатність людини вижити у бойових ситуаціях.

2. Методика тренування спостережливості є простою та ефективною: на брезенті інструктор розкладає предмети, які мають відношення до учбової теми. У даному випадку – це зброя, боєприпаси, прибори навігації та спорядження.

Не попереджені курсанти дивляться на все це. Раптом інструктор закриває розкладену композицію та наказує одному з курсантів перерахувати все з чого вона складалась. Курсант перераховує: пістолети, набої, підсумок, компас. Інструктор питає: які пістолети, у якому стані, які набої та скільки їх, у якому стані компас та куди дивиться його стрілка. Курсанту, який «плаває» дається можливість 5-7 секунд ще раз подивитись на композицію і запам'тати її. Інструктор попереджає: «Не запам'таєш – будеш покараний!». Результати відразу покращуються.

Інструктор відвертає курсантів та змінює якісно композицію, залишаючи великі предмети на місцях. Курсанту дається можливість поглянути на предмети 5-6 секунд, після чого він повинен без попередження переказати внесені зміни. У випадку невірної відповіді, інструктор пояснює: «Пістолети у бойовому стані – зняті з запобіжників, курки зведені, патрони у патронниках – висунені вказівними; маленький «Вальтер» був вороновим, поміняний на хромований, компас знятий зі стопора, азимут 270 градусів на захід, патронів гвинтів очних було 13, стало 11, пістолетних було 3, стало 2; у обоймі відбулась заміна патронів – там були всі з важкими кулями, тепер із трасуючими. Підсумок розстібнутий. За неправильну відповідь будеш покараний».

На таких заняттях курсантів ні про що не попереджають – з них тільки питають. Цим людина тримається у тонусі та привчається до несподіванок.

Брезент із предметами послідовно зсовується праворуч – ліворуч – трошки назад від курсанта. Збільшується відстань до композиції та кількість дрібних предметів по її краях. Це розвиває периферійний зір та спостережливість. Поступово час показу зменшується до однієї секунди.

Тренування весь час ускладнюються. Після секундного показу композиції курсанта примушують проповзти, пробігти, провести короткий учбовий бій, перенести вантаж, а потім переказати те, що побачив. Збільшується кількість предметів. Курсант повинен зафіксувати їх, пробігаючи поряд.

3. Курсантів без попередження саджають на машину, везуть 2-3 кілометри і примушують дати опис усього, що вони побачили та відчули по дорозі, при тому у найменших деталях.

4. Практикується прийом тренування зорової пам'ті: спіймати оком шматочок будь-якого тексту, уявити його та прочитати. Поступово треба розширювати площину тексту, що схоплюється оком, до того, поки не навчишся ловити всю сторінку.

5. Зорова інтуїтивна пам'ять краще всього розвивається коли людина відчує та запам'ятає внутрішнє фізичне відчуття від того, що вона побачила. Спіймавши ці відчуття при інших обставинах (деколи, навіть не очима, а відчувши внутрішньою сутністю) людина буде знати, як цей предмет або явище будуть виглядати і що йому треба побачити.

6. Розвиваючи спостережливість, ловлячи загальну картину, намагайтесь не крутити зайвий раз головою. Більше користуйтесь периферійним зором. Кращий засіб для цього – ходьба, а потім біг задом наперед. Це дає корисну особливість – рефлекторна реакція від периферійного зору є помітно швидшою ніж від прямого зору.

7. Тренування спостережливості у місті є аналогічним до вище наведених – курсанта примушують помічати всі зміни, що відбуваються навколо нього. Наприклад, відкрилось підвальне вікно, хтось десь з'явився і т. д. Реакція повинна бути на всі різкі рухи та незрозумілі події. Якщо курсант не відреагував та не зник з можливого напрямку пострілу противника, його треба покарати, наприклад, «засвітивши» очі сонячним зайчиком.

8. При роботі з людиною курсант повинен «ловити» її вазомоторні реакції – бачити пульсацію кровоносних судин, характер дихання, відчувати емоційний стан, «знімати» інформацію у його очах. Уважно працюючи з людиною, можна вловити її стартову напругу перед кидком або ударом, фальшиву розслабленість, вловити характерний стан її силуету при витягуванні зброї або «засікти» момент натиску на гашетку.

9. Безпосередньо із спостережливістю пов'язаний і розвиток уваги.

Для цього використовуються цифрові та літерні тести.

У цифровому тесті по команді інструктора треба викреслити три цифри, які він назвав. Наприклад, 2, 5, 7. Цю роботу треба виконати якнайшвидше. Потім підраховується число вірно закреслених цифр, із нього віднімається число пропусків та цифр, які закреслені помилково. Потім знаходиться процентне відношення отриманого числа до загального числа цифр 2, 5, 7 у даній таблиці. Рахувати дозволяється тільки у голові.

Цифровий тест:

 20345907518469206517, 91826047281092730572, 30612736823901772318,
 39180726408234031172, 50823582931708264354, 50317264908264072803,
 50391740827408940507, 50823582931708264354, 91072538609273213043,
 20345907518469206517, 91826047281092730572, 30612736823901772318,
 39180726408234031172, 20345907518469206517, 50823582931708264354,
 50317264908264072803, 50391740827408940507, 39180726408234031172.

У літерному наказують викреслити літери Ч, С, А, Р, продивляючись рядок за рядком. Кількість пропусків літер та рядків, кількість літер, які викреслені помилково є показниками дефектів уваги. Також зараховується і час, витрачений на обробку інформації.

Літерний тест:

  Б Х Б Н Ш З П Ю В Р В Х П Е Т Ж Д Ж С Г Я В Х С Ю
  Г И К В Р Г И Т К О Б Е Ф О И Ю Ш Л З Ж П Е П Ч Н
  В С Ж У Л Х Ю Р Х Б Я З Ш И О С В Ч Е Х Т Е С П М
  Н Н О Ж Х Ш Н А Е Ч Ю П Ж В Л Ю Ф О В П А К Ч М К
  Ч З Ш Е Ж К Я Г Х И С В П Б Ю Р Ж П В У Ю Ш А Т Х
  С Г М К Р А Т Ю Д Д Р Г Р Л В Р Г А М Х Е Т Н Ч З ОУ
  Б Х Ф П Л Ж Ш Я И С Ю Д Ю Х В Т У П Я И Х Н Л У Т
  Ш И В Б К О З М Х Я Р Д А Ч Е Ю Ж С Ф Н П Д С Р К Г
  Б Х Б Н Ш З П Ю В Р В Х П Е Т Ж Д Ж С Г Я В Х С Ю
  Г И К В Р Г И Т К О Б Е Ф О И Ю Ш Л З Ж П Е П Ч Н
  В С Ж У Л Х Ю Р Х Б Я З Ш И О С В Ч Е Х Т Е С П М
  Н Н О Ж Х Ш Н А Е Ч Ю П Ж В Л Ю Ф О В П А К Ч М К
  Ч З Ш Е Ж К Я Г Х И С В П Б Ю Р Ж П В У Ю Ш А Т Х
  С Г М К Р А Т Ю Д Д Р Г Р Л В Р Г А М Х Е Т Н Ч З ОУ
  Б Х Ф П Л Ж Ш Я И С Ю Д Ю Х В Т У П Я И Х Н Л У Т
  Ш И В Б К О З М Х Я Р Д А Ч Е Ю Ж С Ф Н П Д С Р К Г

 

Методи покращення сприйняття органами чуття

1. Існують додаткові прийоми активізації нервової системи, які загострюють сприйняття. Цукор та глюкоза є енергетичними речовинами необхідними для роботи серця, мозку та нервової системи в цілому, а значить і органів чуття, які по суті є фрагментами мозку, що виконують функції чуттєвих датчиків.

2. Шматочок цукру, що поклали під язик (відразу не ковтати!) помітно підвищує ефективність нічного зору, гостроту слуху та нюху. Тому у повсякденному житті треба намагатись обходитись без цукру, щоб системи сприйняття, треновані для роботи з повною віддачею «на голодному пайку» у відповідальні моменти отримували потужний енергетичний заряд від прийому цукру або глюкози.

3. Гостроту нічного зору, нюху, слуху і загального чуття підвищує розжовування кисло-солодких таблеток. Кислий смак діє як подразник, збуджуючи нервову систему та активізуючи її, солодкий – як енергетичний матеріал.

4. Тимчасово підвищують гостроту зору препарати кофеїну та горіха коли – нічний зір, слух, інтуїція та бойова екстрасенсорика загострюється на 25-30%. Цей ефект досягає найвищого піку через 30-60 хвилин після прийому препарату і продовжується півтори-дві години.

5. Колосальний, але варварський ефект досягається прийомом таблеток звичайного медичного ефедрину. При цьому загострюються всі відчуття та неймовірно збільшується працездатність. На жаль, це стається за рахунок мобілізації внутрішніх резервів організму і, як наслідок, по закінченню дії препарату настає нервове виснаження та повна втрата сил. До того ж ефедрин має наркотичну властивість звикання.

6. На практиці використовують розжовування горстки чаю з горсткою цукру (відразу не ковтати!). Теїн, що знаходиться у чаю діє тонізуюче, цукор – як енергетичний матеріал. Цей спосіб викликає значне підвищення чутливості зору вночі та скорочує час адаптації у темряві з 30-40 хвилин до 5-7. Той же ефект досягається простим процедурним прийомом – обтиранням лоба, скронь, шиї та потилиці холодною водою.

7. На гостроту нічного зору впливає глибоке дихання (повний вдих та видих) 10-12 разів на хвилину помітно підвищує його ефективність. Різкий додатковий приток кисню активізує кровообіг та стимулює нервово-фізіологічний тонус людини.

8. Нічний зір загострюється у положенні сидячи.

9. Слух працює з повною віддачею, коли людина спокійна. Хвилювання, страх, злість миттєво зменшують гостроту слуху.

10. Запам'ятайте: цілеспрямованість уваги підвищує чутливість нічного зору та слуху на півтори-два рази. Успіх цього постулату цілком залежить від вас.

11. Щоби не порушувати адаптацію очей у темряві при роботі з оперативними документами або мапою, треба закрити «ведуче» око і залишивши відкритим інше, користуватись ліхтарем із червоним світлом.

12. Не треба довго вдивлятись у темряву, щоби не втомлювати зір. Рекомендується періодично закривати очі на 5-10 секунд.

13. При роботі у засідці та на нічному пошуці не треба давати волю підозрілості, бо вона породжує необ'єктивність. Невідомість, яка вас оточує, може вибухнути миттєво і з несподіваного для вас боку. Загостріть увагу та тільки увагу!

14. Уночі ніколи не дивіться на багаття та інші яскраві джерела світла. Нічний зір при цьому різко притуплюється і треба час на його відновлення. Якщо ж дуже необхідно спостерігати за подіями у районі багаття, то це робиться через дірочки у будь-якому великому ґудзику. Цей же спосіб використовується при необхідності дивитися проти сонця і взимку для того, щоб роздивитися предмети на тлі освітленого снігу, який блищить. До того ж дірочки у ґудзику діють як лінзи окулярів, роблячи зображення більш чітким.

15. При необхідності проходу поряд із секрет-постом або обходу ворожої засідки. Для цього один з групи стріляє з ракетниці зірочкою білого вогню у бік секрет-посту (відразу закриває очі, або, дивлячись убік, щоб не осліпнути самому). Таким чином він провокує на себе загороджувальний вогонь противника. Користуючись цим, основна група проскакує і зі зручної позиції відкриває вогонь по тимчасово осліпленому ворогу. Це дає можливість проскочити бійцю, який відволікав вогонь на себе.

16. При необхідності входу з освітленого місця до темного, треба за 20-30 секунд до того закрити одне око. У темряві працювати з цим відкритим оком, вже адаптованим до напівтемряви. При виході з темного місця на освітлене робити аналогічно. Працювати біля багаття найкраще з одним прикритим оком.

17. Працюючи у лісі корисно навчитись відрізняти природні шуми від штучних. Врахуйте. Що підготовлені люди рухаються по лісу при поривах вітру, які маскують звуки кроків, довгі гілки, що коливаються, маскують рухи людини у камуфляжі, який робить перебіжки у такт коливання гілок.

18. Запам'ятайте: ліс заспокоює та послаблює контроль.

У лісі не слід концентрувати увагу на деревах та кущах. Які знаходяться поблизу. Дивитись треба за межі того, що оточує людину, через просвіти між деревами, гілками, листям. Інакше ви вчасно не відреагуєте на небезпеку.

У лісі добре чути, але звук часто розповсюджується у вигляді луни, що і вводить в оману. Щоб уникнути дезорієнтації треба прикласти дві долоні (рупором) до «ведучого» вуха – це покращить розпізнавання звуку та його напрямку.

19. У тумані, при великій вологості повітря, після дощу, взимку, у безвітряну ніч звук розповсюджується краще та далі. Але у тумані змінюється напрям звуку.

20. Для покращення сприйняття звуку можна використовувати наступні прийоми:

  • Пляшку з відбитим дном приставити, як рупор, шийкою до вуха;
  • Неглибоко увіткнути в землю малу солдатську лопатку і слухати, притиснувши вухо до держака;
  • Покласти на землю, на рівне місце суху дошку та слухати, приклавши вухо до неї;
  • Порожню пляшку або солдатську флягу, до половини яка заповнена водою, зарити до половини у землю і слухати, притиснувши вухо до шийки.

Усі перераховані способи використовуються у засідках. Рух ворога чується чітко і на великих відстанях.

21. Існують і психофізіологічні допоміжні прийоми, які активізують механізми, що підвищують рівень сприйняття:

  • При роботі нюхом сконцентруйте увагу на переноси ці та відчувайте її при глибокому вдихові носом; уявіть яскравий синій колір.
  • При роботі чуттям шкіри сконцентруйте увагу на пуповині, відчуйте фізично це місце.
  • При роботі слухом відчуйте гортань, серце; уявіть яскравий зелений колір.
  • При роботі нічним зором відчуйте шлунок, подушечки пальців на руках та ногах; уявіть червоний колір.
  • При роботі в умовах неймовірності шкіро-м'язо-орієнтаційним чуттям відчуйте внутрішню нижню частину потилиці; уявіть яскравий оранжевий колір.

Ці прийоми індивідуальні, працюють досить ефективно, але не у всіх. Усе треба випробовувати на практиці.

 

4. Тренування бойової інтуїції

1. Інтуїція – така ж природна функція організму, як і всі інші. Її можна й треба розвивати.

Спробуйте протягом дня посилено тренувати внутрішні відчуття до появи реальних результатів та жити цим станом.

У кінці дня перед сном розслабтесь. Закрийте очі. Зробіть 5-6 глибоких вдихів та видихів. На останньому видиху (найглибшому) затримайте дихання максимально довше. При цьому повністю «вимкніть» будь-які думки, емоції, відчуття та враження. Треба «провалитися» у «порожнечу» свідомості до тих пір, доки повітря не прорветься у легені само по собі. У цей момент дайте собі команду на видих, відкрийте очі та поверніться до звичайного життя. Спробуйте робити цю вправу два рази на тиждень протягом місяця. Ви відчуєте покращення пам'яті, загострення інтуїції, підвищення спостережливості та нове відчуття суті речей.

2. Є і психофізичний прийом – при необхідності сконцентруйте увагу на правій стопі при цілеспрямованому напруженні нервової системи – це часто називають поштовхом до прояву інтуїції.

3. Інтуїція у нормальних людей основана на життєвому досвіді, і чим більше людина напружує нервову систему у пошуках відповідей на можливі бойові ситуації, тим більше тренується внутрішній комп'ютер і тим швидше бойова інтуїція спрацьовує в екстремальних ситуаціях.

 

5. Реакція на ціль. Формування бойової домінанти

1. При стрілецьких тренуваннях із бойовою зброєю необхідні рефлекси відпрацьовуються з прив'язкою до основного органу, який керує стрільбою – вестибулярного апарату.

Тренування перше.

Стоячи на колоді, яка гойдається на ланцюгах, використовуючи якість вестибулярного апарату видавати потужний рефлекс – при найменшому відхилю від вертикалі сигналізувати про небезпеку падіння, оминути яке можна тільки вчасно натиснувши на гашетку та, влучивши у ціль. У такому випадку механізм притискає колоду знизу та припиняє гойдання.

Тренування друге.

Відразу після проведення вишколу по розвитку спостережливості інструктор веде курсантів до тиру. Стріляють по ростовому силуету, який з'являється на 2-3 секунди із-за кутів на різних дистанціях та у різних місцях тиру. Стріляти можна тільки один раз та тільки з ходу. Якщо куля вражає силует, то він падає. Якщо ж курсант не встигає вихопити зброю або промахується, силует ховається назад. По цьому сигналу інструктор, який знаходиться позаду курсанта різко рве його за комір назад-вниз, підставивши ногу йому під каблук або, натиснувши ногою під коліно.

Так повторюється до тих пір, поки курсант не починає впевнено влучати по силуету, що з'являється.

Потім курсанту дають 3-4 набої та показують стільки ж силуетів. Покарання за промахи не примушує себе довго чекати.

2. Велику увагу треба приділяти розвитку загальної реакції. Курсанти повинні бігти з гори у лісі, ухиляючись від гілок; йти по коридору, ухиляючись від раптових нападів та ударів.

3. Найбільш реальним та практичним шляхом до роботи на рефлексах є зменшення думання головою, а намагання все більше «думати» темною м'язовою пам'яттю. Врешті-решт, всі бойові процеси, які керуються м'язовою пам'яттю проходять повз свідомістю дуже швидко та своєчасно.

 

6. Допоміжні методи мобілізації інтуїтивного сприйняття

1. Найбільш розповсюдженим методом закріплення інтуїтивного процесу є асоціативна прив'язка реакції на обстановку, яка є обумовлена асоціативною психоенергетикою нижчого рівня. Асоціативні психогенні тренування – це з'єднання подумки того, що відпрацьоване і відоме з тим, що той, хто тренується намагається втримати у пам'яті м'язових або просторових відчуттів. При цьому зорові образи обов'язково перекладаються у відчуття.

Якщо даний процес поєднується з емоціями, особливо з позитивними (емоція – приклад психологічного відчуття) тренувальний процес йде набагато швидше.

2. Алкоголь, маючи наркотичну дію, послаблює роботу свідомості, наближає людину до рівня тварини, на дуже короткий час збільшує чутливість до акустичних, світлових, інфрачервоних та інших впливів, загострює інтуїцію та почуття небезпеки. Потім на дуже довгий час чутливість притупляється.

Тютюн, як слабкий наркотик, також притупляє свідомість, але відпускає інтуїцію – вона помітно загострюється, але ненадовго. А потім притупляється різко та надовго. Тому тютюн та алкоголь використовуються дуже рідко та з необхідності. При довготривалому використанні алкоголь та нікотин знижують рівень сприйняття, загальну реакцію та інтуїтивну рефлекторність.

3. Робота на тренованому звіриному чутті та рефлекторному автоматизмі дозволяє уходити від ворожого пострілу, інстинктивно виконуючи правильні дії у визначеній ситуацією момент.

Загострене звірине чуття дає можливість відчути у темряві ворога та дістати його пострілом. Здатність відчути засідку дає можливість її обійти. Інтуїтивний автоматизм рухів допоможе вийти із зустрічної дуелі одному проти декількох та прорватись з ворожої блокади.

Вогневі контакти виникають несподівано та проходять на максимальних швидкостях – хто миттєво не зрозумів ситуацію, той загинув. Хто швидко спрацював на рефлексах – залишився живий та переміг. Завжди правий той, хто стріляє перший!

Інтуїтивне сприйняття дозволяє відразу зрозуміти: бреше людина або говорить правду, налаштована вона дружелюбно або має намір стрілити у спину.

Вищенаведеною методикою психофізичного тренінгу може користуватись кожен, але це тільки перша сходинка, яка дозволяє відчути внутрішні бойові психоенергетичні резерви та дає можливість зайнятись медитативними техніками.

Теги: Мистецтво війни