Прифронтове життя. Сумщина. Про що цей фільм?
За офіційними даними довжина фронту сьогодні сягає майже 4 тисяч кілометрів. Вздовж неї - величезна кількість територіальних громад, кожна з яких має свій власний досвід війни. Ворожі обстріли, робота російських диверсійних груп роблять ці громади зоною активних бойових дій, з повсякчасною загрозою втрати житла і постійним ризиком згинути від ворожого снаряду, ракети, кулі.
Гуманітарна ситуація тут складна. Розбиті дороги утруднюють зв’язок з тиловими районами. Ризик потрапити під ворожий вогонь відокремлює прифронтові села і селища від мирного життя, постачання, комунікацій… І розуміння.
Люди в прифронтових громадах часто почуваються покинутими наодинці зі своїми проблемами. Їх відкрито звинувачують в тому, що вони нехтують своєю безпекою. Обмежена інформація породжує непорозуміння, що аж ніяк не сприяє вирішенню проблем.
Як нам посилити, а подекуди й відродити почуття єдності? Як зберегти реальну згуртованість конкретних громад перед лицем великої біди й загрози? Звичайно ж – розповісти правду.
Саме для цього команда продакшену «Сектор правди» започаткувала проект «Прифронтове життя». Перша частина проєкту показала життя прифронтового Запоріжжя, а для зйомок другої документалісти на чолі з режисеркою Марією Яремчук вирушили на у прифронтові малі громади Сумської області.
Слоган Сумської області – «Північний форпост України». Але, як насправді живе прикордонний і прифронтовий регіон, відомо дуже мало. Ворожі інформаційні спецоперації постійно підігрівають тему «ждунів», якими буцімто населені прифронтові громади. Проте, подорожуючи вздовж фронту від села до села, на Сумщині знімальна група «ждунів» так і не зустріла. Натомість, тут багато сильних духом людей, що пережили і російський наступ, й окупацію та продовжують жити під постійними обстрілами і загрозою поновлення масштабних бойових дій.
Саме їм надано слово у фільмі:
- Волонтерам, що допомагали і допомагають ЗСУ,
- Вчителям, що не кидали своїх учнів у найскладніших для навчання умовах,
- Лікарям, що приймали пологи під обстрілами і рятували життя з-під завалів,
- Керівникам, що були зі своїми громадянами у найважчі часи, часто – зі зброєю в руках,
- Військовим і поліцейським, які захищали людські життя і далі готові захищати,
- Жінкам, що не побоялись дати відсіч окупантам, відчайдушно захищаючи життя свої дітей.
Сумщина – край партизанської слави. І це новітні окупанти відчули на собі. Бо на окупованих територіях всі рахували ворожу техніку та поголів’я загарбників. Потім ці відомості передавались нашим.
- Чи не було страшно? - питали їх.
Було… Але кого це зупиняло і зупиняє?
Країна звикає до війни… Звикає до неї і Північний форпост. Відступати тут ніхто не збирається.
Днями документальний фільм «Прифронтове життя. Сумщина» вийде на екрани. Команда, як завжди хвилюється перед прем’єрним показом, який відбудеться у місті Суми. Завжди трошки страшно показувати свою роботу тим, заради кого вона затівалась. Але героїзм простих мешканців прифронтової області надихає.
Незабаром фільм буде представлено на платформу Київстар ТБ і його можна буде подивитись всім.
Статтю підготовлено за підтримки Українського культурного фонду. Позиція Українського культурного фонду може не співпадати з думкою автора.
