"Украдені" - перший досвід "Сектор Правди" в ігровому кіно. Ми почали розробляти кіносценарій підліткового трилера за повістю Валентини Попелюшки ще у 2021 році, проте повномасштабне вторгнення надовго відклало цю роботу.

Сценаристці Аллі Мегель вдалося повернутися до "Украдених" лише влітку 2024 року за підтримки Українського Культурного Фонду. І ми стали на крок ближче до майбутнього фільму. Проте роботи залишилося ще дуже багато.

А сьогодні, завдяки Максу Мельнику, який майстерно попрацював із можливостями ШІ, маємо перший тизер стрічки.

Більше про фільм "Украдені" за посиланням  

AI generated content.

Читайте нову книгу нашого побратима друга Далі
Сором’язлива посмішка і хвацько закручені вуса на ще дитячому обличчі, - таким запам’ятався мені друг Далі у 2014 році. Коли, знімаючи ролик - привітання наших дівчат зі святом, ми попросили його щось побажати, Далі ніяково запитав:
А можна, я вірш прочитаю?

Скажу відверто, коли писала перший річний звіт команди у 2015, не думала, що колись «Сектор Правди» відзначатиме свою першу декаду. Так-так, наступний 2025 – це ювілейний і знаковий десятий рік існування нашої команди та проєкту. І точно не останній. Не дочекаєтеся.

За ці 10 років ми пережили (рахуючи діючих) 2 президентів, 6 міністрів культури, 2 голів Держкіно України, 3 Виконавчих директорів УКФ і ще так, багато чого і кого, по дрібницях.

За ці 10 років ми реалізували (придумали, зняли, спродюсували) – 12 документальних кінопроєктів на історичну або військову тематику, загальним хронометражем близько 13 годин. З них 2 проєкти у 2024, що минає.

За весь час ми створили 3 освітні проєкти для школярів, а це сумарно 17 відеоуроків, які українські вчителі і вчительки регулярно використовують у своїй роботі.

Ми склали навчальний посібник «Ворожі ІПСО. Як визначити і протистояти», знайшли можливість видрукувати його і регулярно проводимо навчальні заходи на його основі. А у 2024 вперше адаптували абсолютно дорослу програму для школярів і були вражені успіхом.

В 2024 ми віддали шану волонтерам і волонтеркам України, започаткувавши проєкт «Шлях волонтера» і маємо певні надії, що у 2025 році зможемо глибше попрацювати із феноменом українського волонтерства.

Ми хочемо, щоб Україна як держава мала неймовірне майбутнє, тому вже зараз думаємо про кіно, яке мають дивитися українські діти, і написали сценарій ігрового підліткового фільму «Украдені».

Десятий рік «Сектора Правди» - для мене особисто – один із найскладніших. Рік, коли довелося руками і зубами триматися за вибудувані в попередній час цінності, щоб не втратити зв’язок із реальністю, не змістити фокус, не впасти в зневіру і не махнути на все рукою.

Як завжди пишаюся новими партнерами, новими освоєними географічними напрямками, новими глядачами, із якими випала нагода подивитися наше кіно і поспілкуватися. Цього року, до речі, не лише в Україні, а і у Європі.

Чи легко це, протягом десяти років не зупиняючись, малими кроками йти вперед на шляху до мети? Дуже складно. Чи просто весь цей час лишатися незалежним продакшеном документального контенту, коли всі давно працюють із кимось? Не питайте )) Кожен Новий рік я складаю звіт про пророблене і боюся, що наступного року «Сектора Правди» як проєкту не буде. Але щоразу переконуюсь, що в цьому світі існують матерії, складніші за зв’язки, моду і гроші і ми як команда отримуємо нові можливості зробити щось корисне і важливе для перемоги і розвитку України. Це надихає і дає сили рухатися вперед.

Цього року я частіше, ніж у попередні, мусила казати людям «війну не можна зупинити, її можна або виграти, або програти». Ми віримо у Перемогу, віримо в Україну і від цієї переконаності будуємо плани на майбутнє. Нам приємно, що наш фірмовий слоган «Віримо! Діємо! Переможемо!» в різних варіаціях взяли на озброєння і використовують прес-служби військових підрозділів та інших організацій, бо, насправді, це універсальний рецепт.

Хочу ще раз подякувати всім, хто був із нами цього року, допомагав, підтримував, переживав. Хочу побажати всім сили духу і витримки у 2025, вони точно знадобляться.

А ми, як завжди, якісно виконуватимемо свою роботу.

Щиро ваш «Сектор Правди».

Команда продакшена «Сектор Правди» за підтримки Українського культурного фонду завершила документальний фільм «Прифронтове життя. Сумщина». Стрічка є продовженням творчої роботи режисерки Марії Яремчук із дослідження теми життя людей в прифронтових громадах областей України. Минулого року команда працювала у Запорізькій області, цього року в об’єктиві журналістів-документалістів Сумщина.

Прем’єрні покази картини відбулися майже одночасно у 4 містах та двох країнах: Суми, Київ, Тернопіль, Гуммерсбах (Німеччина) – місто з кількатисячною громадою українських ВПО.

Команда продакшену «Сектор Правди» на чолі з режисеркою Марією Яремчук за підтримки Українського Культурного Фонду завершила роботу над третім фільмом документального циклу «Прифронтове життя».

Цього року документалісти досліджували життя прифронтових громад Сумської області.

Прифронтова Сумщина - регіон, де війна різонула до крові навіть тих, хто не потрапив під прямий ворожий вогонь. Географічне розташування на кордоні з росією - причина і умова тісних взаємовідносин до 2014 року. Далі - поступовий, а з 24 лютого 2022 року - різкий обрив усіх стосунків, знищення усіх шляхів порозуміння.

Перший удар ворога, що невпинно рветься до Києва, у 2022 році нанесений саме тут. Через території громад області проходять сотні одиниць ворожої техніки, росіяни хапають людей на вулицях, облаштовують свої штаби та катівні. Тим часом місцеві, попри страх загибелі, підраховують живу силу й техніку ворога, допомагають один одному й фронту, народжують дітей. «В той час масовий трагізм поєднався із масовим героїзмом», - говорить одна із героїнь фільму.

Режисер Владислав Робський завершив роботу над документальною дилогією "Народжені, щоб жити".

Обидві серії проєкту розповідають особисті історії чотирьох ветеранів з інвалідністю: Вадима Зябліцева, Олександра Швецова, Василя Стуженка та Артема Комісарчука.

Кожен з них отримав поранення на полі бою, пройшов складний шлях від усвідомлення нових реалій свого життя до повної адаптації в суспільстві та висот у спорті, професії, стосунках з рідними.

Фільм не просто показує героїв, які розповідають свої історії. У стрічці задіяні лікарі, психологи, що пояснюють мотиви вчинків людей, життя яких круто змінює війна, дають поради рідним і всім оточуючим, як прийняти в своє середовище зранених війною співвітчизників.

Картина є хвилюючим історичним дослідженням масових ран, нанесених ворогом нашій нації і, разом з тим, оптимістичною дорожньою картою, що вчить вибиратись з тяжких депресивних станів на дорогу нових здобутків і повноцінного життя.

Завдяки проєкту «ШЛЯХ ВОЛОНТЕРА», започаткованого ГО «Рушійна Сила» та за підтримки Українського культурного фонду, локальні волонтерські ініціативи отримають можливість розповісти про свою діяльність, дізнатися про досвід аналогічних ініціатив, а також зможуть залучити додаткові ресурси для своє подальшої діяльності з підтримки українських борців за незалежність України і наближення перемоги.

Волонтерська підтримка ЗСУ у найкритичніші періоди і досі є однією із причин, чому Україна має змогу продовжувати опір агресору. Волонтери - це «рушійна сила» змін нашої держави протягом останнього десятиліття.

Громадська організація "Всеукраїнське громадське об'єднання "Рушійна Сила" створила цикл відеосюжетів про волонтерів і волонтерок, які допомагають ЗСУ наближати Перемогу.

Герой цієї історії - Сергій з Києва.

Проєкт «ШЛЯХ ВОЛОНТЕРА» - це історії людей, які після початку повномасштабного вторгнення почали допомагати ЗСУ та цивільним, історії, які заслуговують на нашу пошану та увагу.

До початку повномасштабного вторгнення герої циклу «ШЛЯХ ВОЛОНТЕРА» були програмістами, продавчинями, підприємцями, вихователями та бухгалтерами, кожен з них будував власні плани на майбутнє, але ранок 24 лютого 2022 змінив усе.

Героїня другої серії відеоциклу - Тетяна Мішок-Васейко, голова правління ГО "Мішок"

Громадська організація "Всеукраїнське громадське об'єднання "Рушійна Сила" створила цикл відеосюжетів про волонтерів і волонтерок, які допомагають ЗСУ наближати Перемогу. Перед обличчям випробувань, із якими зіткнулася Україна, ці люди зробили свій вибір - не складати рук, не піддаватися відчаю, а діяти. Вони – герої та героїні нового проєкту від ГО «Рушійна Сила».

Герой першого сюжету - підприємець із Сум Олександр Гриценко.

Травень цього року відзначився гарним українським кіно. Знятим про те, що найбільше болить нашому суспільству, без вигаданої наносної «проблематики», без гламуру і пафосу. «Ми були рекрутами», «Будинок «Слово», а відучора ще «Десять років війни».

Допрем’єрний показ документального фільму про те, коли і як насправді почалася україно-російська війна, створеного командою Еспресо ТБ, відбувся вчора у Києві. Стрічку режисера Олега Гаренчара представляв особисто Микола Княжицький.