Чернівці – рідне місто головного героя фільму «Барс. Незакінчена справа» - добровольця, військовослужбовця ЗСУ – Валерія Красняна, Народного героя України на псевдо «Барс». Для команди проєкту цей захід став знаковим, оскільки на прем’єрному показі були присутні дружина та діти «Барса», рідні, друзі, односельці, бойові побратими.
У культурно-мистецькому центрі імені Івана Миколайчука зібралися майже 400 глядачів. Глядачі схвально оцінили фільм. Ті, хто знав Барса, відмічали, що на екрані він такий, як був і в житті. А хто не знав його особисто – дякували за нагоду познайомитись із такою визначною постаттю.
Збереження пам'яті захисників України для нас, сучасних українців, і для наших дітей та онуків, несе в собі глибше значення, ніж просто вивчення героїчного минулого нашої країни. Пам'ять для нас-сучасних - це болісна реальність сьогодення, коли сім'ї втрачають своїх найрідніших, і коли наше суспільство лише починає розробляти актуальні практики вшанування загиблих.
Зараз кожне місто, містечко і село має свою "Стіну пам'яті", на якій ми зустрічаємо наших полеглих "на щиті". Ми стаємо на коліна, не приховуємо сльози під час прощання зі своїми героями - тими, кого ми знали особисто, і тими, кого нам не вдалося познайомити.
Команда "Сектора Правди" має честь знати багатьох гідних українських воїнів, і деякі з них віддали своє життя, захищаючи нас. Ми б хотіли згадати і вшанувати кожного з них, але ми дали собі слово, що оплакувати наших побратимів і посестер ми будемо після завершення війни. Зараз наша місія - робити те, що ми вміємо найкраще, а саме, створювати кіно. Один із наших фільмів розповідає історію нашого побратима та друга - Валерія Красняна, відомого як Барс.
Валерій неодноразово наголошував: "Ця війна - це наша незавершена справа." Завершити її повинно нинішнє покоління українців. Документальний фільм "Барс. Незакінчена справа" - це наша скромна данина пам'яті нашому побратиму і другу, його вірності ідеалам, а також беззаперечній любові до України.
Ми згадуємо полеглих, але робимо це без їхньої присутності. Ми згадуємо. Ми переглядаємо фільми та фотографії. Ми плачемо. І після цього йдемо завершувати їхню незакінчену справу. Ми робимо це разом, і ми робимо це на їхню пам'ять, незважаючи на їхню відсутність.
Тизер фільму "Барс. Незакінчена справа"
Статтю підготовлено за підтримки Українського культурного фонду. Позиція Українського культурного фонду може не співпадати з думкою автора.
Це відео про звільнення села Лук'янівка, розташованого на Київщині, і про долю старовинної церкви, яка пережила більшовиків і фашистів, але не встояла під пострілами з російського танку. Місцеві жителі емоційно розповідають, як зустрічали українську армію, та демонструють зруйновану церкву, колишнє серце села, знакове для громади місце.
Як захиститися від ворожого інформаційного впливу, коли немає часу на фактчекінг, відділити факти від інтерпретацій та не піддатися на маніпуляції у соцмережах та медіа, розповіли військові журналістки, експертки із медіабезпеки та медіаграмотності Алла Мегель та Марія Яремчук авторки навчального посібника «Ворожі ІПСО. Як визначити та протистояти?». Вже друга серія тренінгів на тему «Ворожі ІПСО. Як виявити та протистояти» за їх участю відбулася у Тернополі та громадах області. Заходи відвідало більше 200 учасниць та учасників, серед яких педагоги, волонтери, співробітники бібліотек, студенти, тимчасово переміщені особи. На тренінгах жваво дискутували про роль кожного і кожної в інформаційній війні, а ще про важливість критичного мислення, ворожі інформаційні чіпи-меседжі, «життєвий цикл» фейку та багато іншого.
Проєкт «Ворожі ІПСО. Як виявити та протистояти. 2.0» відбувається в межах реалізації проєкту #ZMINA_2_0 “Субгранти для культурних проєктів” фонду ІЗОЛЯЦІЯ за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст публікації є виключною відповідальністю ФОП Яремчук М.В. і не обов'язково відображає позицію Європейського Союзу.
У Макарівському історико-краєзнавчому музеї діє постійна експозиція присвячена 34 дням оборони Макарова від російських окупантів.
На виставці можна побачити елементи одягу та екіпіровки, а також ознайомитися із побутом військових ворожої держави, які планували захопити Київ за три дні.
Коли ми відвідували Чернігів, він вже потроху оговтувався від боїв та ворожих обстрілів, але сліди ран, завданих окупантами, були повсюду.
Бої за місто тривали 1 місяць, один тиждень та один день, лінія фронту проходила прямо по околицях, але Чернігів вистояв, захистив себе і не пропустив ворогів до Києва.
Про події в місті на початку вторгення розповідає боєць ТРО, волонтер, актор Сергій Лефор.
Це інтерв'ю для проекту "Зранені війною" ми відзняли одним із перших. Це був перший виїзд нашої команди у звільнене село - Велику Димерку, Броварського району - і ми вперше на власні очі побачили, на що окупанти перетворили квітучі села Київщини.
Це інтерв'ю для проекту "Зранені війною" ми відзняли першим. Це був перший виїзд нашої команди у звільнене село - Велику Димерку, Броварського району - і ми вперше на власні очі побачили, на що окупанти перетворили квітучі села Київщини.
Село Кухарі розташоване у 100 км. від столиці і одним із перших зустріло окупантів, а після того як рашисти із Київщини відійшли, людям довелося дізнатися, що таке гуманітарна катастрофа. Зруйнований міст відрізав прямі канали постачання продуктів і товарів першої необхідності, а шлях в об'їзд ще не до кінця розмінованими дорогами займав більше 200 км.
Коли наш журналістсько-волонтерський десант туди дістався, ми бачили, наскільки потрібною була допомога, яку ми привезли, цим людям.
Коли ми були тут у кінці квітня, основну зйомку довелося вести з вікна машини, бо гуділо і ревіло постійно і затриматися надовше не було можливості.
Місцева команда волонтерів розповіла нам про гуманітарну ситуацію в місті і про те, як харків'яни допомагають один одному.
Поки наші друзі-волонтери роздавали в селі Залісся Київської області допомогу, ми спілкувалися із пані Вірою. Стоячи на руїнах її оселі, розпитували про життя в окупації і про те, як вона із рідними вибиралася на безпечну територію.
