Про інформаційну політику і «фабрику тролів»

Питання «Сектора правди»:

Друже Провідник, у медійному просторі жваво обговорюється критика Посла США в Україні Джефрі Пайєта на адресу починань уряду в галузі інформаційної політики. Цитуємо:

"У психології існує явище, яке називається дзеркальним відображенням, під час якого ви наслідуєте звичку відображати поведінку вашого опонента. І це, на мою думку, є одним із ризиків для України. Це величезна помилка для української влади, для українського народу, створити "фабрику тролів" як у Санкт-Петербурзі, просуваючи контрпропаганду в соціальних медіа. Це величезна помилка, щоб створити "Міністерство правди", яке намагається створити альтернативні історії. Це не спосіб перемогти цю інформаційну війну".

Оскільки ми створюємо новий Рух, нам важлива Ваша позиція стосовно базових засад інформаційної політики.

- Ну, зараз вже точно скажуть, що нас фінансує Госдеп! Але мушу погодитись з Послом. Я від самого початку був проти створення Міністерства інформаційної політики («Мінтеця» - ред.), про що неодноразово говорив у інтерв`ю, писав у коментарях. Навіщо створювати і фінансувати фабрику «тролів» і «порохоботів»? Щоб тролі розказували росіянам, як у них все погано, а порохоботи створювали в уяві українців «потьомкінські дєрєвні», лакуючи теперішню невеселу дійсність і недолугі дії та починання нашої влади? Не вважаю такі капіталовкладення доцільними, бо вони є – давайте говорити відверто – інвестиціями у брехню. Якщо називати речі своїми іменами, то у нас пропонується застосовувати для продажу народу владних проектів (реформ, наприклад, чи поправок до Конституції) ті ж самі технології, що й у Інтернет - маркетингу. Бездумне використання популярних Інтернет - технологій, які дають короткочасний ефект, може виправдовувати себе, коли мова йде про продаж товарів і послуг. Але держава – це не магазин, а ідеологія нації – не товар. Державна інформаційна політика вимагає стратегічного підходу, наукового обґрунтування та залучення професіоналів високого рівня, а не бариг.

Завдання, які мають стояти перед державною інформаційною машиною (як би я їх поставив), поділяються на дві категорії – стратегічні і технологічні. Основним стратегічним завданням вважаю об’єднання суспільства навколо створення в інформпросторі моделі національної держави – УССД. Потужної як в інтелектуальному, економічному, так і у військовому плані.

Останнім часом тривожить (я це вже говорив у інтерв’ю) значне розшарування суспільства – такий собі сепаратизм на світоглядному рівні. Утворення течій, груп, спільнот з різним поглядом на майбутнє, на устрій, на мораль. Не скажу, що потрібно всіх загнати в одну модель. Але не виходить на одній ділянці будувати дім, якщо не домовитись спочатку, що ми будуємо. Отут ключову об’єднуючу роль і може зіграти інформаційний ресурс країни. Спочатку стати майданчиком для обговорення ідей, а потім потужним ретранслятором їх в маси.

У категорії технологічній у нас зараз великі проблеми. На поширення в мережі вигаданих історій про Україну та її владу витрачено чималі кошти платників податків. Хіба у нас немає правдивої інформації, котру необхідно доносити до широкого кола громадян та міжнародної спільноти? Хіба у нас вирішені проблеми трансляції ворожих ЗМІ на прикордонних (і не лише) територіях? Чи ми маємо хоч якусь концепцію інформаційної роботи із населенням окупованих та звільнених територій? Коли війна закінчиться перемогою і Україна повернеться до Криму та на Донбас, із чим ми зайдемо до тих людей?

От над цим і потрібно працювати. І ці завдання аж ніяк не вирішать ні «тролі», що кричатимуть ворогам «сам дурак!», ні свої боти, які транслюватимуть в інформпростір полаковану картинку нашої реальності, аби люди менше обурювались а закордонні партнери давали транші.

Мушу нагадати із нашого недалекого минулого, що гра у криве дзеркало під назвою «антимайдан» та проведення інших «альтернативних» майданівським ініціативам заходів не врятувала Януковича від ганебної втечі та втрати влади. Тому останнє, що я б робив, - це наслідував би Росію у її інформполітиці і технологіях. Мати у себе в країні одурманене населення не входить в плани націоналістів.