Інформбезпека по-фейсбучному: дилетантство як загроза

Більшість розмов з людьми, що займаються реальними справами й не є “авторами цифрового контенту” закінчуються однаковим резюме:

- Головна проблема - відсутність кваліфікованих спеціалістів. Ні, люди є! А от грамотних спеців днем з вогнем не знайдеш…

Це й справді - біда. Доказ - розміщене в соцмережах з пів року тому оголошення про конкурс в МЗС. І це тільки один яскравий приклад.

Так сталося, що у нас всі “автори цифрового контенту” є спеціалістами з усього. Головне, щоб це “усьо” було в топі новин. За одну ніч аналітики в галузі військових спецоперацій перетворюються на знавців ірано-ізраїльського конфлікту, а особисті психологи американського президента “професійно” розбирають цикл збагачення урану.

Це було би смішно, якби не було так сумно, адже подібні тенденції вражають не тільки соцмережі.

Ми вже давно помітили: те, що народжується у соцмережах поволі (чи й досить стрімко) стає надбанням реалу. Наприклад, призначення фейсбучно значимих осіб на ключові посади в державі раніше було нонсенсом і викликало масу запитань у того ж фейсбуку. Зараз же це - звична практика і нікого не дивує.

Не скажемо вам “за всю Одессу”, але в нашій галузі - галузі інформаційної безпеки - фейсбучно освічені спеціалісти - то велике зло.

Важко пояснити людям з порушенням причинно-наслідкових зв’язків, що робота журналіста широкого профілю і спеціаліста з інформаційної безпеки - то дві різних (інколи діаметрально протилежних) професії. Бути гарним автором цифрового контенту аж ніяк не означає розбиратися у методах і способах впливу цього контенту на свідомість цільової аудиторії.

Але інформаційна безпека зараз - мейнстрім, тут можна знайти і роботу й фінансування. Тому проводити тренінги, форуми й інші тусовки під брендом “інформбезпека” стало своєрідною модою.

Ось, до прикладу, з останнього.

Днями у Чернівцях відбувся захід «Ворожа пропаганда і наративи проти України та способи їх розвінчування», який ініціював Західноукраїнський центр журналістської солідарності НСЖУ. Медіатренерка та юристка разом з учасниками розбирали, як працюють фейки, які прийоми використовують російські маніпулятори та як не втрапити у пастку дезінформації.

Наведу титульну цитату з тренінга:

«Російська пропаганда — примітивна, повторювана й часто неграмотна. Але вона працює на емоції. Щоб протистояти їй, потрібен комплексний підхід: якісна журналістика, грамотна комунікація, державна політика й медіаосвіта».

У нас кілька питань до організаторів та тренерки:

- Звідки у вас враження, що російська пропаганда примітивна й неграмотна? З чого ви робите такий висновок?

Всім, хто береться за проведення тренінгів з інформаційної безпеки, варто усвідомлювати: вам протистоїть масштабна, добре налаштована, гарно фінансована й широко обкатана ворожа інформаційна машина. За спиною у цієї служби - маса перемог на полях гібридної війни, в тому числі, на жаль, і на наших теренах. Найгучнішими є анексія Криму і й організація заворушень на Донбасі. Російська інформаційна машина влаштовує державні перевороти й зміну урядів. Називати її методи роботи примітивними й неграмотними?.. Як мінімум недальновидно.

Одинадцять років ми спостерігаємо, як працюють російські спецслужби в нашому інформаційному полі. Це - одні й ті ж методички, та, на жаль, вони спрацьовують щоразу. І от вже ворожий інформаційний чіп “бусифікація” вільно гуляє нашим інфопростором, і його, не замислюючись, використовують навіть цілком притомні й розумні люди. І таких чіпів - море!

- Якщо російська пропаганда така примітивна, то навіщо ж застосовувати проти неї комплексний підхід: від якісної журналістики до державної політики? Де логіка?

А логіки немає від слова взагалі. Бо кожен має займатись власними справами: журналісти - неупереджено подавати новини, а не хайпувати на них, політики - грамотно вибудовувати політику держави, а комунікаційники відповідально її висвітлювати. Єдиним, у переліку тренерки, що реально протидіятиме ворожій пропаганді є медіаосвіта. І ми наполягаємо, що в цій галузі мають процювати професіонали, а не ті, кому вдалось роздобути фінансування.

«Фейки часто подаються через реальні факти, але з хибним контекстом. Або старі новини видаються за нові. Головне — перевіряти джерела, дати, авторів, домени», - підсумовує тренерка свою освітню діяльність.

З чого випливає, що автори тренінгової програми мають розмите уявлення про такі цілком конкретні речі, як факт, фейк, інтерпретація та когнітивні спотворення. А також про те, що фактчекінг - початковий, але катастрофічно недостатній спосіб протидії ворожим ІПСО.

Якщо не так, то чому ж, шановне панство, у нас вже четвертий рік “розміновують Чонгар”?