О 5 годині ранку цивільні мешканці українських міст прокинулись від вибухів. Передаючи інформацію один одному та в соцмережах, дізнались, що вибухи лунають не тільки в столиці, а також у Харкові (з міста видно заграву на околиці), Миколаєві, Одесі. Це, поки що все, що відомо “Сектору Правди”. Відомо також, що йдуть масовані обстріли по всій лінії фронту.
Кремлівський маньяк не зміг стримати свої загребущі руки.
Друзі, не сподівайтесь на гуманізм і милосердя ворога! Згадайте нашу історію, згадайте наших славних предків!
Ми - нащадки славного козацтва, вояків УПА! Ми вміємо воювати.
Адреналін - це нормально. Скоро це пройде, а злість і бажання битись повернуться.
З нами Бог. З наша армія. З нами правда.
Віримо! Діємо! Переможемо!
"Сектор Правди" - це волонтерська команда журналістів-документалістів, яка розпочала свою роботу в 2015 році, на фронті, як інформаційний підрозділ Добровольчого Українського Корпусу (пізніше УДА).
Вся робота, пророблена нами за цей час, зібрана на даному сайті, каналі Youtube, соціальних мережах та сайті нашого: відеопродакшену.
В той час як на передовій ведуться бойові дії, на інформаційному фронті точиться не менш запекла боротьба. За роки війни ми навчилися протидіяти та запобігати ворожим інформаційним атакам, але найважливіша битва ще попереду. Це битва не проти когось, а ЗА розум та серця наших співвітчизників.
Роль та місце національної ідеї у постіндустріальному цифровому суспільстві, у світі біткоїнів, блокчейну, безпілотних авто та штучного інтелекту на перший погляд здається невизначеною.
Вражаючі технічні прориви вимагають відкритого суспільства. Неможливо створити передову технологію, не маючи доступу до глобальної бази знань та вже існуючих технік. Неможливо підштовхнути людство до нових горизонтів без широкої комунікації на всіх етапах процесу. Неможливо виточити нейронну сітку на токарному станку.
Ми живемо в той час, коли знання, отримані 10 років тому, вже є застарілими, а традиційно важливі вміння та навички перестають щось важити. Ми переживаємо трансформацію людського світогляду, безупинно стикаємося із новими смислами, ламаємо бар’єри або спостерігаємо, як хтось ламає те, що ще вчора здавалося непорушним.
Питається: як у такому світі можуть існувати окремі нації? Яке їх місце серед робототехніки, кіберспорту, великих даних та кріо-кулінарії? Чи, може, наше майбутнє – це ліберальна безідеологічність на базі необмеженого споживання?
У світі майбутнього, крім чисто візуальних та біологічних, між людьми ставатиме все менше розбіжностей. Стиратимуться рамки соціальних груп, професій. У цьому контексті усвідомлення своєї національної ідентичності є важливим фактором формування соціокультурних спільнот. Нація має залишитися тим чинником, який нас поєднує.А сам націоналізм в сучасних умовах не може мати форму виключно протекціонізму, він має балансувати між протекціонізмом та експансією.
Говорячи про інформаційну сферу ми говоримо в першу чергу про експансію, про створення цифрової нації, генерацію таких масивів інформації, які не дадуть загубити нашу ДНК у віртуальному просторі. Не дадуть витіснити її з інформаційного поля або знищити зумисно.
Здається, що мова йде про високі матерії? Їх дуже просто опустити на землю. «Сектор Правди» наголошував і буде наголошувати на тому, що українцям потрібно якнайбільше ВЛАСНОГО ЯКІСНОГО контенту та потужні незалежні ЗМІ. Тільки так ми можемо формувати власний потік інформації та захищати його від ворожих дій.
Головна редакторка порталу "Сектор правди", режисерка, продюсерка, журналістка Марія "Яремчук"
Сьогодні великий день. 10 років тому відбувся перший офіційний реліз сайту «Сектор Правди». І, хоча тоді ми ще цього не знали, це був початок великого шляху, який ще триває. Пропоную згадати, як це було:
Детальніше..."Украдені" - перший досвід "Сектор Правди" в ігровому кіно. Ми почали розробляти кіносценарій підліткового трилера за повістю Валентини Попелюшки ще у 2021 році, проте повномасштабне вторгнення надовго відклало цю роботу.
Сценаристці Аллі Мегель вдалося повернутися до "Украдених" лише влітку 2024 року за підтримки Українського Культурного Фонду. І ми стали на крок ближче до майбутнього фільму. Проте роботи залишилося ще дуже багато.
А сьогодні, завдяки Максу Мельнику, який майстерно попрацював із можливостями ШІ, маємо перший тизер стрічки.
Більше про фільм "Украдені" за посиланням
AI generated content.
Читайте нову книгу нашого побратима друга Далі
Сором’язлива посмішка і хвацько закручені вуса на ще дитячому обличчі, - таким запам’ятався мені друг Далі у 2014 році. Коли, знімаючи ролик - привітання наших дівчат зі святом, ми попросили його щось побажати, Далі ніяково запитав:
А можна, я вірш прочитаю?
Детальніше...
Наповнення медіа простору дезінформацією та фейками є частиною російської інформаційної війни проти України, проте ні лютий 2022 року, ні квітень 2014 не можна вважати часом її початку. Стратегічна російська інформаційно-психологічна операція «Україна - недодержава» розпочалася одразу після розпаду СРСР. Проте в 2014 році початок війни фізичної вивів психологічну війну між державами на новий рівень, при чому Україна виявилася до нього абсолютно не готовою. Поки всі сміялися над фейками про «розіп’ятого хлопчика», Кримський півострів під впливом міфів про «Севастополь – місто російської слави» та «бандерівців, які їдуть вбивати російськомовних» перейшов під владу окупанта без жодного пострілу.
На жаль, період між 2014 та 2022 роками можна назвати втраченим часом для розбудови Україною власних сил психологічної війни. Тому початок повномасштабного вторгнення спричинив таку ситуацію, коли наша держава змушена постійно реагувати на тактичні виклики в інформаційній сфері, не маючи часу та ресурсів напрацювати комплексні масштабовані рішення.
Детальніше...Скажу відверто, коли писала перший річний звіт команди у 2015, не думала, що колись «Сектор Правди» відзначатиме свою першу декаду. Так-так, наступний 2025 – це ювілейний і знаковий десятий рік існування нашої команди та проєкту. І точно не останній. Не дочекаєтеся.
За ці 10 років ми пережили (рахуючи діючих) 2 президентів, 6 міністрів культури, 2 голів Держкіно України, 3 Виконавчих директорів УКФ і ще так, багато чого і кого, по дрібницях.
За ці 10 років ми реалізували (придумали, зняли, спродюсували) – 12 документальних кінопроєктів на історичну або військову тематику, загальним хронометражем близько 13 годин. З них 2 проєкти у 2024, що минає.
За весь час ми створили 3 освітні проєкти для школярів, а це сумарно 17 відеоуроків, які українські вчителі і вчительки регулярно використовують у своїй роботі.
Ми склали навчальний посібник «Ворожі ІПСО. Як визначити і протистояти», знайшли можливість видрукувати його і регулярно проводимо навчальні заходи на його основі. А у 2024 вперше адаптували абсолютно дорослу програму для школярів і були вражені успіхом.
В 2024 ми віддали шану волонтерам і волонтеркам України, започаткувавши проєкт «Шлях волонтера» і маємо певні надії, що у 2025 році зможемо глибше попрацювати із феноменом українського волонтерства.
Ми хочемо, щоб Україна як держава мала неймовірне майбутнє, тому вже зараз думаємо про кіно, яке мають дивитися українські діти, і написали сценарій ігрового підліткового фільму «Украдені».
Десятий рік «Сектора Правди» - для мене особисто – один із найскладніших. Рік, коли довелося руками і зубами триматися за вибудувані в попередній час цінності, щоб не втратити зв’язок із реальністю, не змістити фокус, не впасти в зневіру і не махнути на все рукою.
Як завжди пишаюся новими партнерами, новими освоєними географічними напрямками, новими глядачами, із якими випала нагода подивитися наше кіно і поспілкуватися. Цього року, до речі, не лише в Україні, а і у Європі.
Чи легко це, протягом десяти років не зупиняючись, малими кроками йти вперед на шляху до мети? Дуже складно. Чи просто весь цей час лишатися незалежним продакшеном документального контенту, коли всі давно працюють із кимось? Не питайте )) Кожен Новий рік я складаю звіт про пророблене і боюся, що наступного року «Сектора Правди» як проєкту не буде. Але щоразу переконуюсь, що в цьому світі існують матерії, складніші за зв’язки, моду і гроші і ми як команда отримуємо нові можливості зробити щось корисне і важливе для перемоги і розвитку України. Це надихає і дає сили рухатися вперед.
Цього року я частіше, ніж у попередні, мусила казати людям «війну не можна зупинити, її можна або виграти, або програти». Ми віримо у Перемогу, віримо в Україну і від цієї переконаності будуємо плани на майбутнє. Нам приємно, що наш фірмовий слоган «Віримо! Діємо! Переможемо!» в різних варіаціях взяли на озброєння і використовують прес-служби військових підрозділів та інших організацій, бо, насправді, це універсальний рецепт.
Хочу ще раз подякувати всім, хто був із нами цього року, допомагав, підтримував, переживав. Хочу побажати всім сили духу і витримки у 2025, вони точно знадобляться.
А ми, як завжди, якісно виконуватимемо свою роботу.
Щиро ваш «Сектор Правди».
Команда продакшена «Сектор Правди» за підтримки Українського культурного фонду завершила документальний фільм «Прифронтове життя. Сумщина». Стрічка є продовженням творчої роботи режисерки Марії Яремчук із дослідження теми життя людей в прифронтових громадах областей України. Минулого року команда працювала у Запорізькій області, цього року в об’єктиві журналістів-документалістів Сумщина.
Прем’єрні покази картини відбулися майже одночасно у 4 містах та двох країнах: Суми, Київ, Тернопіль, Гуммерсбах (Німеччина) – місто з кількатисячною громадою українських ВПО.
Детальніше...Команда продакшену «Сектор Правди» на чолі з режисеркою Марією Яремчук за підтримки Українського Культурного Фонду завершила роботу над третім фільмом документального циклу «Прифронтове життя».
Цього року документалісти досліджували життя прифронтових громад Сумської області.
Прифронтова Сумщина - регіон, де війна різонула до крові навіть тих, хто не потрапив під прямий ворожий вогонь. Географічне розташування на кордоні з росією - причина і умова тісних взаємовідносин до 2014 року. Далі - поступовий, а з 24 лютого 2022 року - різкий обрив усіх стосунків, знищення усіх шляхів порозуміння.
Перший удар ворога, що невпинно рветься до Києва, у 2022 році нанесений саме тут. Через території громад області проходять сотні одиниць ворожої техніки, росіяни хапають людей на вулицях, облаштовують свої штаби та катівні. Тим часом місцеві, попри страх загибелі, підраховують живу силу й техніку ворога, допомагають один одному й фронту, народжують дітей. «В той час масовий трагізм поєднався із масовим героїзмом», - говорить одна із героїнь фільму.
Детальніше...