О 5 годині ранку цивільні мешканці українських міст прокинулись від вибухів. Передаючи інформацію один одному та в соцмережах, дізнались, що вибухи лунають не тільки в столиці, а також у Харкові (з міста видно заграву на околиці), Миколаєві, Одесі. Це, поки що все, що відомо “Сектору Правди”. Відомо також, що йдуть масовані обстріли по всій лінії фронту. 

Кремлівський маньяк не зміг стримати свої загребущі руки. 

Друзі, не сподівайтесь на гуманізм і милосердя ворога! Згадайте нашу історію, згадайте наших славних предків!

Ми - нащадки славного козацтва, вояків УПА! Ми вміємо воювати.

Адреналін - це нормально. Скоро це пройде, а злість і бажання битись повернуться.

З нами Бог. З наша армія. З нами правда.

Віримо! Діємо! Переможемо!

"Сектор Правди". Хто ми і які наші цілі

"Сектор Правди" - це волонтерська команда журналістів-документалістів, яка розпочала свою роботу в 2015 році, на фронті, як інформаційний підрозділ Добровольчого Українського Корпусу (пізніше УДА).

Вся робота, пророблена нами за цей час, зібрана на даному сайті, каналі Youtube, соціальних мережах та сайті нашого: відеопродакшену.

В той час як на передовій ведуться бойові дії, на інформаційному фронті точиться не менш запекла боротьба. За роки війни ми навчилися протидіяти та запобігати ворожим інформаційним атакам, але найважливіша битва ще попереду. Це битва не проти когось, а ЗА розум та серця наших співвітчизників.

Роль та місце національної ідеї у постіндустріальному цифровому суспільстві, у світі біткоїнів, блокчейну, безпілотних авто та нейронного мережива на перший погляд здається невизначеною.

Вражаючі технічні прориви вимагають відкритого суспільства. Неможливо створити передову технологію, не маючи доступу до глобальної бази знань та вже існуючих технік. Неможливо підштовхнути людство до нових горизонтів без широкої комунікації на всіх етапах процесу. Неможливо виточити нейронну сітку на токарному станку.

Ми живемо в той час, коли знання, отримані 10 років тому, вже є застарілими, а традиційно важливі вміння та навички перестають щось важити. Ми переживаємо трансформацію людського світогляду, безупинно стикаємося із новими смислами, ламаємо бар’єри або спостерігаємо, як хтось ламає те, що ще вчора здавалося непорушним.

Питається: як у такому світі можуть існувати націоналісти? Яке їх місце серед робототехніки, кіберспорту, великих даних та кріо-кулінарії? Чи, може, наше майбутнє – це ліберальна безідеологічність на базі необмеженого споживання?

У світі майбутнього, крім чисто візуальних та біологічних, між людьми ставатиме все менше розбіжностей. Стиратимуться рамки соціальних груп, професій. У цьому контексті усвідомлення своєї національної ідентичності є важливим фактором формування соціокультурних спільнот. Нація має залишитися тим чинником, який нас поєднує.

На сайті науково-ідеологічного центру ім. Донцова дуже влучно сказано про трансформацію суті економічного націоналізму. Вважаю, що цей підхід можна застосувати і до інших сфер. Націоналізм в сучасних умовах не може мати форму виключно протекціонізму, він має балансувати між протекціонізмом та експансією.

Говорячи про інформаційну сферу ми говоримо в першу чергу про експансію, про створення цифрової нації, генерацію таких масивів інформації, які не дадуть загубити нашу ДНК у віртуальному просторі. Не дадуть витіснити її з інформаційного поля або знищити зумисно.

Здається, що мова йде про високі матерії? Їх дуже просто опустити на землю. «Сектор Правди» наголошував і буде наголошувати на тому, що українцям потрібно якнайбільше ВЛАСНОГО ЯКІСНОГО контенту та потужні ЗМІ. Тільки так ми можемо формувати власний потік інформації та захищати його від ворожих дій.

Беручи до уваги існуючі тенденції, вважаю, що дуже скоро ми зіткнемося із ситуацією, коли назва політичної сили, яка формально знаходиться при владі, не матиме значення. Значення матимуть структури, здатні працювати на рівні окремих громад та організовувати їх на спільні дії.

Головна редакторка порталу "Сектор правди", режисерка, продюсерка, журналістка Марія "Яремчук"


Новини

  • Ворожі інформаційно-психологічні операції (ІПСО). Як визначити та протистояти? Навчальний посібник

    Цей посібник може кардинально вплинути на вашу свідомість та світогляд, тому приступайте до його вивчення із чітким розумінням того, що, завершивши останнє, десяте заняття, ви змінитесь.

    Чому ми так вважаємо?

    Якщо ви живете в Україні, споживаєте медіаконтент і користуєтеся соцмережами, складно уявити, що жодна з інформаційних спецоперацій, які ми розбираємо у якості прикладів, вас не зачепила. А якщо зачепила, то вам обов'язково захочеться стати на захист тез, які ми нібито спростовуємо.

    Насправді, ми не спростовуємо ті чи інші твердження (бо ІПСО - це не про фейки), ми спонукаємо читачів частіше вмикати критичне мислення, а ще - замислитися над тим, як дії у віртуальному просторі отримують цілком відчутні наслідки у реальному житті. Як необдуманий репост може вплинути на обороноздатність держави, а коментар - коштувати комусь життя.

    Ми не мали на меті описати всі інформаційно-психологічні спецоперації, які ворог реалізує в українському інформаційному просторі, навряд чи це можливо. Але тепер ви маєте інструменти для того, щоб самостійно виявляти ІПСО та не піддаватися їм.

    Адже за майже дев'ять років роботи на інформаційному фронті ми добре засвоїли, підпасти під вплив ворожої ІПСО - легко, набагато складніше його позбавитися.

    Ворожі ІПСО. Як визначити та протистояти?
  • Щоразу навіки прощайтесь. Щира розмова з молодими дружинами

    Війна - це нерви. Кілометри спалених нервових закінчень, тонни нервових клітин. Нервують всі: бійці на передовій, командири в штабах, мирні люди у містах і селах. Та найбільше нервують ті, чиї рідні зараз на нулі. Матері, батьки, дружини, діти. 

    Бійці постійно відчувають зв’язок зі своїми в тилу. І чим міцніший цей зв’язок, тим спокійніший, розважливіший воїн в бою. А значить - шансів вижити у нього значно більше, ніж у того, хто цей зв’язок втратив.

    Наша непроста розмова сьогодні про те, як не втрачати цей зв’язок. Вона стосується молодих і недосвідчених дружин. Бо мами в наших порадах здебільшого потреби не мають. Вони знають своїх дітей на дев’ять місяців довше, ніж ті знають самих себе. Тому зв’язок між ними міцно налагоджений. А як бути тим, хто ще тільки почав будувати сімейну комунікацію й не встиг навести фундаментальні мости?

    Війна, військова служба чоловіка вносить суттєві корективи у подружні стосунки. У серці молодої дружини оселяється страх. Вона дивиться новини, кадри страшних боїв і уява малює їй коханого чоловіка у вирі того вогню, у найстрашніших обставинах. Вона щоразу бачить внутрішнім зором його поранення, чи смерть, і сама тисячі разів на день вмирає з ним разом. До страху додається невлаштованість, беззахисність перед бідою, відповідальність за дітей, невпевненість і розгубленість перед лицем біди.

    • Як я буду жити, якщо його не стане? - Щоразу запитує себе вона.
    Детальніше...
  • Як воюють люди різного віку? Спостереження військового експерта

    • Алло, ти можеш записати те, що я скажу?
    • Ні, не зможу. Але я запам’ятаю, а потім запишу. У мене гарна пам’ять, ти ж знаєш. Де ти зараз, друже?
    • На Сході, під Курахово. Ти ж мене знаєш, я хлопців навчив, мені й перевіряти, як вони то все на практиці застосують.
    • Ох, ти ж невгамовний! Кажи, що писати.

    - Я навчаю кругом. Вчив у Києві на базі, вчу на передку. Я спостерігаю, як вчаться а потім воюють люди різного віку. За ними спостерігати дуже цікаво. Я розбив їх на три категорії.

    Перша категорія - то хлопці віком до 30 років. Це - діти, які прагнуть подвигу. Вони рвуться в бій, вони безбашенні, вони не розуміють, чим для них це може скінчитись, але готові захищати свою Батьківщину. Готові жертвувати собою заради подвигу. Більшість з них не одружена, не має свого житла, тільки-но закінчила вчитись і почала робити кар’єру. Багато хто з вищою освітою. Для них війна - то місце для подвигу. Вони веселі (часто, правда, від страху сміються, але то таке…), завзяті. Люблять поговорити. Часто телефонують друзям, дівчатам своїм. Батькам рідше. В їх поведінці багато виклику, бравади. Вони часто пруть на рожон. Якщо треба сходити у відчайдушну атаку, або здійснити ризикований прорив - то це робота для них. Бо то - подвиг. Вони - воїни подвигу.

    Детальніше...
  • Бійці УДА розміновують житлові будинки на Миколаївщині

    Ось які подарунки залишає ворог на нашій землі!

    👹Московські ЗМІ кажуть, що їх війська відходять на передислокацію.

    ☝Але ми то з вами знаємо, що тікають вони від наших воїнів. Проте на залишених орками територіях жити поки що неможливо.

    💪Зараз там працюють добровольці УДА - Руху опору південь, які звільняють від ворожих вибухонебезпечних “подарунків” українські землі в Одеській, Миколаївській, Херсонській та Дніпропетровській областях ( ОК Південь ).

    😡Ви тільки подивіться, чим спаскудив нашу землю споконвічний ворог України!

  • Україна - світовий гарант продовольчої безпеки

    Український уряд вважає посівну 2022 одним із найбільш критичних напрямів поряд із військовим протистоянням та становищем в атомній енергетиці. Чому так важливо для українців вчасно посіяти зернові, соняшник та інші культури? Чому сільське господарство України зараз під пильним поглядом світу?

    Ми - пересічні громадяни - звикли вважати свою державу наскрізь корумпованою, слабкою та ні на що не здатною. Цим гнилим інформаційним продуктом нас десятиліттями годували із-за парєбріка й багато хто охоче цей продукт споживав. А фактами цікавились лише спеціалісти. Чому вони не були зацікавлені ці факти широко оприлюднювати - велике питання для майбутніх розборок. А зараз давайте просто подивимось в обличчя фактам і ще раз замислимось: а чи так вже й мало важить держава Україна на світовій арені? Візьмемо сьогодні лише сільське господарство.

    Детальніше...