Навчання метанню ножів проводиться як на відкритих майданчиках, так і в приміщеннях.

Для цього потрібно очистити від різного сміття невелику ділянку в лісі або в саду, яка дорівнюю, наприклад, 10х4м, утрамбувати майданчик, злегка посипати піском і поставить стенди так, щоб біля них або за ними була виключена поява людей. Майданчик треба розмітити на спеціальні дистанції (про них я говоритиму в наступному розділі). У одному кінці майданчика стоятиме стенд, в іншому - стіл або лавка для метальних ножів. В процесі навчання є небезпека розльоту і розкидання ножів по майданчику, тому стенд просто необхідно обгородити дрібною сіткою або дерев'яними щитами. На землю біля стенду потрібно насипати більше піску або покласти гумові доріжки. Це збереже ножі від можливих поломок при ударах об землю, а учневі не доведеться бігати за стенд шукати ножі, що відлетіли туди. У приміщенні для цих же вправ майданчик повинен бути таким самим, але більше уваги треба приділити звукоізоляції, для чого стенд потрібно оточити повстяними листами або гумовими доріжками. Якщо ж в приміщенні, де проводиться метання, є вікна, то їх слід загородити дрібною сіткою. Стенди повинні бути добре освітлені: над ними або збоку повинні знаходитися лампочки загороджені чохлами, оскільки при підготовці метальника будуть вправи в напівтемряві і в повній темноті на спалах світла. Всі розмови про те, що майданчик для метання ножів повинен бути більшим не мають сенсу, тому що результативно метати ножі далі 12м просто неможливо, а розповіді про те, що дехто бачив або сам метав ножі з дистанції 15, 20 і 30м - чиста брехня. Якщо Ви знаходитеся в такому регіоні, де важко відшукати дерево, то в одній стороні майданчика на відкритому повітрі насипається земляний вал, утрамбовується лопатами, розмічаються різні фігури, після чого стенд готовий для тренувань (так робили, наприклад, турецькі яничари для швидкого навчання великої кількості воїнів).

Якщо є можливість для вправи підібрати дерево, то краще, якщо це буде тополя, оскільки її деревина м'якша, добре поглинає звук від удару ножа і добре вбирає в себе ніж при встромлянні. Тополя пиляється на 30 сантиметрові кругляшки, кора знімається, після чого сокирою обколюють сторони так, щоб вийшов квадрат, потім позначається будь-який порядковий номер, і готові квадрати тополі ставлять в раму стенду (мал.6).

Мал. 6

Кришку рами або верхню планку опускають так, щоб квадрати тополі не рухалися, і застібають або зав'язують збоку, щоб все міцно трималося (мал.7). Спереду на квадратах можуть бути різні номери, а ззаду намальовані різні фігури. Коли передня поверхня руйнується в результаті вправ, то міняється сторона квадрата або квадрат повністю викидається. Бажано, щоб деревина тополі постійно була сирою. Для цього, йдучи з тренування, треба побризкати на стенд водою і, якщо є можливість, загородити стенд вологою ганчіркою. Мокра деревина краще сприймає «залипання» ножа. При навчанні метанню важливою обставиною є той факт, що ножі метаются в торець чурбана, а ніяк не збоку в деревину. Багато пізніше, коли прийде досвід, можна буде метати і в дерево, що стоїть, але, природно, в сухе, а не в квітуче, в ДСП, фанеру. Правда, подібні вправи сильно псують ножі.

Мал. 7

Досвідчені метальники роблять мішені, що коливаються на ланцюгах, хоча потрапити в них, повторюю, можна тільки при дуже тривалій і постійній практиці.