На Західному фронті без змін. Переворот, який не відбувся?
Сьогодні спеціальна журналістська група ДУК-інфо повертається з Мукачевого. Події на «Західному» фронті стали настільки резонансними для всієї України, що стануть об’єктом ще не одного дослідження. В той же час висвітлення результатів офіційного розслідування мукачівських подій ведеться вітчизняними ЗМІ однобоко: публікується, в основному, інформація силовиків, котрі зараз стіною стали на «захист честі мундиру» і звітують лише про кількість відкритих проваджень та назви статей Карного Кодексу, а також деякі псевдоаналітичні оцінки різних «експертів», що відпрацьовують кошти замовників.
Як вірно підмітив один з бійців:
"Наші ЗМІ спритно вивернули на голови глядачів і читачів відра локшини, а слідом прийшли "експерти", які цю локшину гарненько розподілили по вухах"
Гвіздками інформаційної програми є один новопризначений губернатор, який повинен побороти контрабанду, та один народний депутат, котрий тепер має щось робити із приведенням закарпатської міліції до людського обличчя. Особливих успіхів у жодного з них поки немає, проте публічні заяви вражають самовпевненістю та безапеляційністю.
Переглядаючи стрічку новин ЗМІ, можна помітити, що події в Мукачеве відійшли на другий план. Ми більше не спостерігаємо кожні п’ять хвилин чергову офіційну заяву, спеціальні кореспонденти телеканалів роз’їхалися по домівках, парламентська комісія, як це завжди водиться, не спішить із висновками і навіть справжній вік і доля шестирічного п’ятикласника поступово перестають цікавити суспільство. Тема відпрацьована. Висвітлена. Здана в архів. Але чи не зарано?
Де ті більше ніж 30 інтерв’ю, котрі місцеві активісти НВР «Правий сектор» під час драматичних подій роздали журналістам? Жодного з них не було продемонстровано. Де всі ті незалежні журналісти, любителі «копати» - проводити власні розслідування? Де ваші висновки? Де експерти, котрі після перегляду «оперативного відео» можуть чітко пояснити непідготовленій аудиторії, де і в чому там не все так очевидно, як нас переконують? Тиша. Коли ціна питання обчислюється мільйонами євро за добу – а саме такою є приблизна сума тіньового обороту від контрабанди, наркотиків, торгівлі людьми на Закарпатті – борці за справедливість і правду вбачають за краще мовчати. Адже мовчання – золото, а також запорука довгого безтурботного життя.
Бійці ж Запасного батальйону ДУК ПС, котрі пройшли пекло війни на Сході і повернулися додому, вважають інакше. Вони живуть за принципом НВР «Правий сектор»: «бачиш несправедливість - дій». Із лютого 2015 року активістами батальйону та партії велася системна робота із виявлення та документування фактів контрабанди, торгівлі наркотиками та людьми представниками різних закарпатських «еліт». Силові ж структури відмовлялися приймати заяви, здатні зачепити інтереси місцевих бонз, тому Закарпатським осередком Правого сектору велися підготування до того, щоб оприлюднити результати свого дослідження та надати їм загальнодержавного рівня.
Вирішили здобути ще кілька беззаперечних фактів …Інформація була отримана, але її зміст виходив далеко за рамки контрабандистських схем. Сепаратистська мережа в регіоні, живлячись від захмарних грошових надходжень від кримінальної діяльності, весь цей час набирала обертів. Були сформовані осередки, завербовані спортивні молодики без певних справ, завезено через кордон велику кількість зброї, налагоджено зв’язки та обмін досвідом із терористами ДНР ТА ЛНР, саботовано люстрацію, ізольовано від реального стану речей тих керівників, які б не підтримали державну зраду, куплено або обдурено очільників держави. Ймовірно, навіть були визначені місця закладки вибухонебезпечних матеріалів по ходу газогону, який мали підірвати.
«Якщо на Донеччині та Луганщині місцеві бандити можуть утворити свої кримінальні анклави, то чому це неможливо зробити на Закарпатті?»,- так думали ті, хто щодня розкладав по кишенях мільйони євро, в той час, як їх Батьківщина спливала кров’ю.
Коли стало зрозуміло, що «Правий сектор» в курсі злочинних намірів мукачівської банди, і що залагодити питання грошима не вдасться, закарпатські сепаратисти вирішили вдатися до силового вирішення проблеми.
Бійцям Запасного батальйону ДУК ПС було поставлено ультиматум: або вони добровільно з’являться до М. Ланя (і дадуть там себе вбити), або вони можуть спробувати затаїтися, виїхати з регіону і тоді зазнають смерті їх рідні (батьки, дружини, діти, брати, сестри).
Коли на одній шальці терезів опиняється власне життя, а на другій – життя найближчих людей, що б обрали ви?
Воїни ДУК ПС обрали бій. Вони дали бій переважаючим у десять разів силам закарпатських сепаратистів, в тому числі представникам силових структур.
І цей бій змінив історію України.
