Якби кому-небудь прийшла в голову ідея провести конкурс на звання найнезвичайнішого літака, то американський бомбардувальник Нортроп Б-2 Спіріт точно виявився б в числі призерів. Цей літак більше нагадує діючу декорацію для фантастичного фільму. Але, попри футуристичний зовнішній вигляд, є потужною зброєю. Адже його створювали для нанесення ядерних ударів по містах і військових об'єктах супротивника. Б-2 Спіріт не просто повинен був наносити нищівні удари, його головне завдання полягало в тому, щоб залишатися при цьому повністю невидимим для ворога.

 

Як же створювався і як влаштований найбільш невидимий літак у світі і чому він є найдорожчим авіапроєктом в історії?

 

Історія бомбардувальника Б-2 Спіріт почалася в далеких 1960-х роках. Під час В'єтнамської війни американські ВПС зіткнулися з серйозними труднощами ведення повітряної війни, що призвело до великих втрат. Сили ППО Північного В'єтнаму збудували настільки щільну систему оборони, що американські бомбардувальники практично втратили можливість наносити глибинні удари.

Потреба в підвищенні живучості авіації стала очевидною, як ясним стало і розуміння, що завдання не можна виконати, просто підвищивши швидкість або висоту польотів.

 

Саме тоді військові дослідницькі кола США звернули особливу увагу на ідею створити техніку, невидиму для радарів противника.

Протягом декількох років в наукових центрах проводилися активні дослідження, в результаті яких були розгорнуті кілька надсекретних проектів. Один з них полягав у створенні важкого стратегічного бомбардувальника, невидимого ворогові. Такого собі літака-невидимки.

 

Реалізовувався проект командою інженерів авіабудівної компанії Нортроп. Розробка літака тривала десять років і коштувала американським платникам податків 22 млрд доларів. Плюс ще один мільярд був витрачений на доопрацювання машини.

Моделі майбутнього апарату провели в аеродинамічних трубах в цілому 100 днів. Двигуни і комплекс управління випробовувалися 240 днів. А загальний час випробувань комплексу бортової електроніки досяг 5 років.

У 1982 році прототип літака злетів, а в 1988 році був представлений публіці на авіабазі в Палмдейл.

 

Однак на той час Холодна Війна підійшла до завершення.

СРСР розпався, і США на деякий час втратили супротивника, проти якого потрібно було мати зброю ціною в мільйони доларів за одиницю. Тому замість запланованих 133 “ невидимих ” літаків уряд замовив всього 20. З огляду на витрати на розробку, фактична вартість однієї машини склала 2,1 мільярда доларів, що робить Б-2 Спіріт найдорожчим літаком в історії. Вражають також і витрати на його обслуговування. Літак-невидимка потребує спеціального ангару, з постійно підтримуваним мікрокліматом, оскільки апарат боїться сонячного ультрафіолетового випромінювання, яке пошкоджує радіопоглинаюче покриття корпусу. У світі існує всього кілька авіабаз, здатних правильно піклуватися про Б-2 Спіріт.

 

Літаки поставлялися до війська з 1994 по 2000 роки. Вони брали участь в декількох великих американських військових компаніях.

Уперше Б-2 застосовувався у війні в Югославії 1999 року. Вилітаючи з території США, літаки наносили удари по об'єктах в Косово.

Застосовувалися “ невидимки ” також в операціях в Іраку і Афганістані. У 2011 році в рамках операції “ Одіссея Світанок ” Б-2 здійснили наліт на війська Муаммара Каддафі.

 

• Стратегічний бомбардувальник Б-2 Спіріт оснащений чотирма двигунами Дженерал Електрик потужністю по 8,6 тонно-сил кожен.
• Максимальна бойове навантаження 18 тонн, дальність польоту 11100 км.
• Максимальна злітна маса 181,5 тонн, максимальна швидкість - 1 010 км / год, розмах крила - 52,40 м, площа крила - 464,5 квадратних метрів, довжина близько 21 метра, висота майже 5 з половиною метрів.
• Озброєння: ядерна зброя, звичайні бомби, високоточна зброя, крилаті ракети.

Літак виконаний за технологією «Стелс», він практично не може бути помічений приладами виявлення повітряних цілей.

Ефект невидимості досягається за рахунок використання передових технологій:

- зовнішня поверхня літака покривається матеріалами з високим ступенем поглинання радіохвиль;

- застосовується конструктивна схема аеродинаміки «літаюче крило»;

- використовується екранування струменів реактивного двигуна, значення ЕПР (ефективна площа розсіювання) знаходиться в межах від 0,0015 до 0,1 кв. м.

 

Основна частина літака побудована з алюмінієвих і титанових сплавів з невеликим застосуванням вуглепластиків з поліамідною і бісмалеімідною матрицями, що вирізняються збільшеною теплостійкістю. Головним несучим компонентом є титановий однолонжеронний кесон, розміщений в центральній передній частині корпусу і супутніх проміжних секціях. До них кріпляться вуглепластикові консолі крил. Товщина титанових монолітних панелей кесона – 23 мм. Ряд всіх титанових елементів сконструйований з додаванням дифузного зварювання і надпластичного формування. Деякі з них є найдовшомірнішими в авіації США.

 

Форма літака в плані створена 12 прямими лініями, що дає можливість концентрування всього відображення в горизонтальній площині в деяких головних вузьких секторах. З фронтальних і бічних ракурсів бомбардувальник не має плоских поверхонь і прямих ліній. Покриття - радіопоглинаюче. Передня кромка корпусу літака гостра, не має зламів, зі стрілоподібністю 33 °.

Задня кромка виконана у формі подвійного W. Крило Б-2 виконано по зверхкритичному профілю. На літак встановили 4 двигуни − по 2 на кожному крилі біля бомбовідсіків. Спеціально для радіолокаційної малопомітності бомбардувальника сопла двигунів сконструювали плоскими. Всі щілини з зовнішньої сторони поверхні літака повністю затуляються, а озброєння і двигуни знаходяться всередині конструкції.

 

В екіпаж входять дві людини. Вони знаходяться в герметичній кабіні. На кожному робочому місці є повний комплект приладів управління. Вхід в кабіну знаходиться в відсіку передньої стійки шасі, здійснюється за допомогою складних сходів. У цьому ж відсіку розташована кнопка запуску двигунів і основних бортових систем літака. Найчастіше ними користуються в разі тривоги. Кабіна засклена чотирма багатошаровими панелями, які забезпечують огляд в горизонтальній площині 200 °. У хвостовій частині між секцій корпусу і в консолях крила знаходяться паливні баки.

За кабіною екіпажу зверху фюзеляжу знаходиться приймач системи дозаправки пального в польоті. Електродистанційна система управління польотом квадродуплексна, цифрова, з швидкореагуючими приводами. Складається з чотирьох обчислювачів і може зберігати працездатність при двох відмовах.

 

Літак здатний виконувати бойові завдання як на великих висотах, так і на малих, зокрема, він може здійснювати польоти в режимі огинання рельєфу місцевості. Складно навіть уявити можливості і бойову міць такої досконалої з інженерної точки зору зброї!