Добігали кінця тридцяті роки минулого століття. У Європі гітлерівські війська відгризали шматки від сусідніх держав. А в цей час Японія добиралася до найпівденніших країн на Тихому океані.
Уряд Нової Зеландії - на той час домініону Великої Британії - звернувся до британців: допоможіть, мовляв, браття, ворог на порозі, а в нашої армії жодного танка. Британці відповіли, що, на жаль, допомогти нічим не можуть - самі готуються до війни. Довелося новозеландським військовим шукати вихід із ситуації самостійно.
На початку 1940 року Департамент громадських робіт запропонував військовому відомству оригінальний підхід до створення військової техніки. Не маючи особливого вибору, воєначальники дали добро на експеримент. У червні 1940-го в м. Темуке під керівництвом інженера Ті Бекка почалося будівництво дивовижного прототипу.
29 вересня 1940 року з австралійської авіабази Форест-Хілл для виконання навчального польоту над південною частиною штату Новий Південний Уельс злетіли два літаки. Це були "Енсон" - витончені двомоторні машинки, сконструйовані англійською фірмою "Авро".
Літаком із бортовим номером N4876 керував 22-річний Леонард Грем Фуллер - виходець із невеликого містечка за 100 кілометрів від бази. Його штурманом був 27-річний курсант Ян Сінклер. Пілот літака з бортовим номером L9162 - Джек Г'юсон - був ще молодшим - лише 19 років. Його штурманом був Г'ю Фрейзер.
Спочатку екіпажі повинні були летіти в Корову, потім у Наррандеру і назад на базу авіашколи Форест-Гілл. Хлопці були курсантами школи і цього ранку вилетіли для тренування в маневруванні парою.
Був квітень 1969 року. У двері добропорядного канадського громадянина, який жив із сім'єю на ветеранську пенсію, постукали.
Молодші з чотирьох дітей кинулися відчиняти. На порозі стояла значна група пристойно одягнених чоловіків. Виявилося, це - жителі голландського міста Зволле. Вони приїхали в Монреаль, щоб запросити батька сімейства на церемонію, присвячену звільненню їхнього міста від нацистів. Так сім'я героя, преса, а незабаром і весь світ дізналися одну з найнеймовірніших історій часів Другої світової війни. Якби цю розповідь не підтвердили численні свідки, мало знайшлося б людей, готових повірити в її правдивість.
Ворожа пропаганда полюбляє залякувати українців. Тут вам і блекаут, і ракетні удари, у зима, ну, й - зрозуміло - ядерна загроза.
Остання багатьом здається фатальною. Але історія знає безліч випадків, коли людям вдавалось вижити навіть в епіцентрі ядерного вибуху. А декому це вдалося навіть двічі.
Ми всі любимо фантастичні бойовики. У них чудовий порятунок героїв зовсім не здається нам неймовірним, - вигадка все-таки… Але якщо в реалістичному фільмі нам покажуть героя, який вижив всупереч життєвій логіці, ми обурюємося: "Ну-у-у-у, це нереально!"
За 100 років розвитку авіації було створено чимало незвичайних літальних апаратів. Як правило, ці машини виділялися авангардними конструктивними рішеннями і не випускалися серійно. Їх долі були дивно яскравими, деякі з них мали помітний вплив на подальший розвиток авіації, інші забуті. Але вони завжди викликали підвищений інтерес як в середовищі фахівців, так і у громадськості.
Як так! - обурюються часом українські журналісти і блогери, - чому у воюючій країні закрито програми по створенню нової зброї.
І поспіхом називають такі дії державною зрадою.
Чи це справді так? Чи всі програми по створенню нових видів озброєнь закривали агенти ворога? Відповісти на це питання може допомогти… історія. А саме - історія про унікальний літак, що втричі перевищив швидкість звуку.
Взимку 2022 року ЗМІ і соцмережі України буквально вибухнули іронією стосовно “пригод” російських окупантів у Чорнобильській зоні. Стало відомо, що загарбники легковажно увійшли в місця, де давно не ступала нога непідготовленого туриста, не кажучи вже про пересічних мандрівників. Складалось враження, що погано освічені зайди й гадки не мають, куди потрапили й що їх чекає. Очевидним фіналом стали повідомлення про отриману ворогами променеву хворобу й летальні наслідки відвідування найнебезпечнішого куточка планети.
Земля - взагалі небезпечне місце. Тут є смертельно отруйні тварини і рослини, стрімкі скелі і кислотні озера. Але найстрашніші місця - рукотворні.
Яким було в дитинстві ваше уявлення про місце, повному льодяного жаху? Звичайно ж, це підвал! Хто з дітей його не боявся? Але є в світі один підвал, якого бояться і дорослі люди. Це - величезний підземний зал, укріплений колонами квадратного перетину з клепаної сталі розміром 6 на 6 метрів.
Друга світова війна докорінно змінила технології. Однак, як би потужно не розвивалася техніка, основою перемог в боях були люди. Їх безстрашність, вірність обов'язку і воля до перемоги. І, зрозуміло, кмітливість. Про яку й піде мова.
Про снайперів другої світової розповідають багато. А ми поговоримо про неймовірні снайперські, як зараз кажуть, - лайфхаки.
Якщо задатися питанням, що потрібно для оволодіння майстерністю снайпера, то на думку відразу приходити влучність і вміння зосередитися на цілі. Але не менш важливим є і терпіння, вміння бути непомітним для ворога, чекати. А ще - вміння виманити противника, змусити його, втративши терпіння, зробити перший постріл.
Історики звикли вважати, що перемогу у війні забезпечує переважаюча чисельність армії і більша кількість одиниць бойової техніки. Однак в житті буває інакше. Бої Другої світової, наприклад, показали, що запорукою успіху є також бойовий дух бійців і командирів. І, зрозуміло, військова кмітливість - вміння швидко зорієнтуватися в непростих умовах і знаходити нестандартні рішення.
Ось як згадує про один з таких фронтових лайфхаків один із ветеранів Другої світової війни:
Сучасні технології створюють можливості для будь-якої держави перейти на поновлювані джерела дешевої енергії з води, вітру або сонця. Але для цього, звичайно, потрібно докласти зусиль і реалізувати ряд масштабних реформ і проектів, як це зробили, наприклад, в Марокко.
Як же цій країні вдалося побудувати найбільшу електростанцію концентрованої сонячної енергії, яка виробляє електрику навіть вночі?
І що дозволило Марокко, яке має мізерні запаси нафти і газу, стати найбільшим імпортером енергії в країнах Близького Сходу і Північної Африки?
Марокко єдина країна Північної Африки, яка не має власних запасів викопного палива і імпортує більше 90% енергоресурсів.
Спроби розвивати промисловість призводять до того, що споживання електроенергії збільшується на 5,6% в рік, а брати її в рамках країни ніде. Уряд витрачає мільярди доларів на імпорт палива.
Щоб позбавити державу від енергетичної залежності, король Мохаммед VI поставив за мету: до 2030 року генерувати 52% потреб в електриці за допомогою зеленої енергії.
Всі сміливі технології, що випередили час, з'явилися тому, що в один прекрасний момент комусь прийшла в голову проривна ідея.
А після знайшлися люди, які допомогли втілити її в життя.
Але на кожну геніальну ідею, що закінчилася новим винаходом, припадають десятки божевільних і нереальних задумів. І за кожним з них стоять сотні прихильників, багато годин роботи і величезні гроші. Чого тільки варта пропозиція "зробити озеро за допомогою ядерних бомб в Сахарі". Або проект з "буксирування айсберга в Дубай". Не менш божевільною була й ідея побудувати авіаносець з льоду.
Друга світова війна стала вершиною в історії військових технологій.
Але крім сотень інновацій, використовуваних і донині, у ті роки розроблялося безліч вражаючих проектів, які з різних причин не були доведені до кінця.
Події російсько-української війни доводять, що картини сучасних збройних конфліктів значно відрізняються від тих, які ми звикли бачити в історичних фільмах і телепередачах. Звичайно, масові атаки піхоти під прикриттям танків і артилерії все ще необхідні у військовій справі. Але більшість сучасних армій намагаються якомога ширше застосовувати зброю, якою можна управляти дистанційно і завдати максимальної шкоди ворогові, не ставлячи під загрозу життя людей.
Одним із прикладів такого озброєння є турецькі безпілотники Bayraktar TB2. Українські військові успішно використовують їх для знищення колон російської військової техніки, ракетних комплексів 9К37 «Бук», катерів, паливних колон і багато чого іншого.
