Програма кіномарафону "Синьо-жовта стрічка" ч.1.

В рамках інформаційної підтримки кіномарафону "Синьо-жовта стрічка" публікуємо матеріали спецвипуску газети "Сектор Дії", присвяченої незалежній українській документалістиці та її впливу на суспільство.

“Український спротив очима авторів документального кіно”

Під час кіномарафону “Синьо-жовта стрічка” глядачам покажуть вісім циклів документальних фільмів українських авторів.

Серед них багато історичних документалок, адже історія оживає тоді, коли за нею стоїть людина. Це головний меседж нашого кіномарафону. У цьому огляді розповідаємо про деякі фільми, які будуть демонструватися під час заходів проєкту “Синьо-жовта стрічка”. Це вісім кінематографічних циклів про боротьбу українців за свободу, від героїв минулого- до героїв сьогодення.

“Жива УПА. Тернопільщина”

Документальний цикл теленарисів “Жива УПА. Тернопільщина” режисерки Марії Яремчук розповідає про чотирьох жінок, уродженок та мешканок Тернопілля, що брали участь у других визвольних змаганнях. Героїнями телепередач стали Галина Кравчук, зв’язкова УПА, одна з наймолодших бранок радянського режиму, ув’язнена НКВС 12-річною; Ванда Горчинська, підпільниця та медсестра УПА з Копичинець; дві зв’язкові Романа Шухевича- Галина Дидик та Марта Пашківська.

Документальні фільми Марії Яремчук відкривають глядачам невідомі сторінки історії УПА, акцентуючи увагу на ролі жінок у визвольних змаганнях. Приєднавшись до повстанців, вони свідомо пожертвували своєю молодістю, а іноді й життям заради української національної ідеї. У форматі цих теленарисів використані елементи історичної реконструкції: кожну героїню на екрані втілює акторка, яка стає її голосом з минулого. Доповнені розповіді архівними документами, світлинами, хроніками, спогадами сучасників героїнь, коментарями науковців-істориків, які досліджували даний період.

Тему УПА продовжує цикл фільмів Сергія Шараєвського “Українське підпілля на Волині”.

У документальному серіалі волинського режисера мова йде про український повстанський рух на Волині через долі конкретних людей, які жили, кохали, боролися, втрачали та робили свій вибір у надзвичайно складних історичних обставинах. Серіал складається з історій чотирьох героїв- двох чоловіків і двох жінок. Зйомки відбувались у місцях, де реально на Волині у XX столітті розгортались описані події. Герої- прості українці, які стали підпільниками, учасники визвольних змагань, чоловіки та жінки, для яких боротьба була частиною життя.

Документально-історичний серіал- з елементами історичної реконструкції, розповідь підсилюють коментарі науковців-істориків про діяльність УПА на Волині. Головний меседж серіалу- історію творять не лише відомі полководці і політичні діячі, звичайні люди теж кладуть свої долі на вівтар визвольної боротьби за світле майбуття.

Наступна сторінка цієї історії- радянська доба. Цикл фільмів Тараса Ткаченка “Шлях до світанку” переносить у світ людей, чиє дитинство та юність зруйнувала тоталітарна система.

Документальний серіал присвячений долям українських дітей і підлітків, які стали політичними в’язнями радянського режиму. Ідея цього серіалу- показати, що тоталітарна репресивна система ламала життя не лише дорослих учасників підпілля чи політичних діячів. Її жертвами ставали і звичайні діти, які через родину, середовище або власні переконання опинялись у таборах та на спецпоселеннях. Герої- колишні малолітні політв’язні Тернопільщини, люди, які вже у поважному віці розповідають про своє дитинство, арешти, допити, табори, втрати та життя після звільнення. Серед героїв- Ігор та Надія Олещуки, Дем’ян Чернець, Галина Решетник, Леся Романчук та інші. Формат- документальний серіал із 8 серій, побудований передусім на особистих свідченнях, спогадах та документальному матеріалі.

Головний меседж цього серіалу- пам’ять по злочини тоталітаризму необхідно зберігати, щоб вони не могли бути повторені.

Фільми Тараса Ткаченка нагадують: репресивна система найбільше боїться не зброї, а пам’яті та правди. Саме тому природним продовженням “Шляху до світанку” стають роботи Олександра Рябокриса про український дисидентський рух. Боротьба зі збройної площини переходить у культурний вимір. Інструментом спротиву стає слово.

Режисер-документаліст Олександр Рябокрис створив цілу низку історичних стрічок про український дисидентський та правозахисний рух, боротьбу української інтелігенції за свободу слова, національну культуру, мову, історичну пам’ять і людську гідність. Він працює саме в традиції українського документального кіно, де великі історичні процеси розкриваються через конкретних людей. Зокрема, його документальна телепрограма “Шістдесятники”, яка складається з двох частин і входить до циклу “Історія Української державності”, побудована за участю безпосередніх представників цього середовища.

Ідея - показати дисидентство не лише як політичний протест проти системи, а як моральний вибір людини- залишатися собою і не зраджувати власним переконанням.

Герої фільмів Олександра Рябокриса- українські шістдесятники, дисиденти, правозахисники, політв’язні, представники української інтелігенції: Євген Сверстюк, Михайло Горинь, Іван Драч, Вячеслав Чорновіл, Василь Лісовий.

Формат, в якому працює режисер- документальне історико-біографічне кіно, інтерв’ю зі свідками та учасниками подій, архівні матеріали, авторська розповідь, історичний контекст. Концепція: від культурного пробудження 1960-х - до відкритого протистояння тоталітарній системі. Від слова- до громадянського спротиву. Головний меседж фільмів Рябокриса- свобода починається з людини, яка відмовляється мовчати. Українська незалежність має своїх інтелектуальних і моральних попередників- геніїв духу.

Українці – це нація, яка ніколи не мовчала і не корилася несправедливості. Тому, коли через багато десятиліть після шістдесятників українське суспільство знову опиняється перед необхідністю захищати свою свободу, спротив набуває нових форм. І одна з його форм у сучасних реаліях- волонтерство.

“Шлях волонтера”- документальний 8-серійний цикл фільмів режисерки Марії Яремчук. Розповіді про людей, які обрали допомогу іншим як власний спосіб протистояти війні. Героями циклу стали пересічні українці- вчителі, бібліотекарі, будівельники, юристи, підприємці. На початку повномасштабної війни вони підставили плечі військовим, стали надійним тилом для них, підтримали ВПО та інших громадян вразливих категорій. У своїх великих і малих громадах вони створили волонтерські команди і почали робити те, що найкраще вміють. Одні, як наприклад, жінки з “Білецького кулінарного фронту”, готують їжу та роблять закрутки для ЗСУ, учасники громадського руху “Лікарняна банда” з Байковецької ТГ сприяють реабілітації поранених військових, Ольга Гордієнко та її ГО "Бебіко" з Тернопільської ТГ опікуються дітьми з інвалідністю та їх родинами.

Кожен фільм триває близько 10-15 хвилин. На початку показу глядачів чекає короткий екскурс у минуле тієї чи іншої громади, де діє волонтерська команда, потім розповідь про розвиток і здобутки ТГ після адмінреформи, інтерв’ю волонтерів і кадри їх реальної роботи. Це реальні історії того, як локальні ініціативи можуть об’єднати людей, що в тилу працюють на нашу перемогу.

Текст підготовлено за підтримки Українського культурного фонду в межах конкурсної програми "Локальна культура"