Інтерв’ю без інтерв’ю

Після надцятого звернення з питанням “Що це було?” ми таки вирішили проаналізувати інформаційну хвилю, викликану виступом Associated Press від імені Генерала Залужного. І у кращих традиціях ШІ (якого ми не залучали до написання статті) спочатку хочемо зазначити, чим написаний нами матеріал не є. По-перше, це не військова аналітика і не аналіз дій В.Ф. Залужного на посаді Головнокомандувача, оскільки оцінювати рішення і дії Головкома - не наша компетенція, а гратися в “якбитологію” - не наш рівень. По-друге, це не оцінка політичних амбіцій і можливостей Генерала, оскільки наразі просто немає чого оцінювати. Але поговорити є про що саме в нашій ніші - у ніші інформаційних спецоперацій. От про це й поговоримо.

Статті, інтерв’ю, блоги, подкасти тощо можуть бути окремими видами інформаційної діяльності, можуть використовуватись в інформаційних атаках, а можуть бути заздалегідь запланованими частинами спецоперацій. Точно знати це можна тільки на основі даних розвідки. Але відрізнити можна на основі аналізу особливостей інформаційної хвилі. Що ми й спробуємо зробити.

І почнемо з найпростішого - фактчекінгу. Шум в інфополі розпочався з інтерв’ю В. Залужного виданню Associated Press. Тому ми пішли шукати інтерв’ю. І… не знайшли його. Натомість з’ясували, що першоджерелом є матеріал невизначеного жанру за авторством Сам'я Куллаб та Сюзі Бланн - двох кореспонденток АР, одна з яких - Сам’я Куллаб -  висвітлює події України з червня 2023 року. До цього вона розповідала про події в Іраку та  Близькому Сході зі своєї бази в Багдаді з моменту приєднання до AP у 2019 році. Нічого особистого, але хотілось би, щоб події в України висвітлювались з бази в Україні, можливо, тоді ці публікації не нагадували б шкільні перекази.

Те, що АР подає як інтерв’ю нічого спільного з інтерв’ю не має. По-перше, авторки перекидають нас до іншого (цитуємо) “нещодавнього інтерв’ю”, на яке не дають посилання. Самого інтерв’ю на сторінках видання ми не знайшли. По-друге, інформацію подано у вигляді вільного переказу начебто висловлювань Залужного з відсилками, які до інтерв’ю ніякого стосунку не мають. Немає у матеріалі ні конкретних питань, ні прямої мови екс-Головкома. Зате він містить багато протиріч і має вигляд вільного переказу інсайдерського зливу приватної розмови, без прив'язки до дати, місця та обставин. Підозріло? Цілком.

Ще більш підозрілим є час виходу публікації. Оскільки прив’язок до певних термінів “нещодавнє інтерв’ю” не має, можемо з великою вірогідністю припустити, що обраний час має значення. Давайте поміркуємо, яке.

Ми бачимо кілька цілей:

• відволікаючий фактор: погодьтесь, причин переключити увагу аудиторії сьогодні вистачає;
• поглиблення політичного розколу та провокація політичної кризи: не секрет, що певні союзники тиснуть на наше керівництво в питанні виборів;
• загострення суперечок у суспільстві стосовно доцільності і результативності військових дій: тут у нас, слід зауважити, виникає стійка асоціація з “розмінуванням Чонгару” - російською ІПСО, що першою поставила під сумнів чистоту намірів військово-політичного керівництва і істотно похитнула нашу єдність і довіру до військових.

Як бачимо, у факті оприлюднення “інтерв’ю” саме зараз нічого доброго, окрім поганого не спостерігається.

Тепер стосовно мети. Прорахувати її нам допомогло одне прізвище, згадане в матеріалі - Пол Манафорт. Пан Манафорт - наш старий знайомий. Саме цьому американському політтехнологу Україна завдячує згубною технологією поділу суспільства на Схід і Захід. Згодом ця технологія була використана в ІПСО “73 VS 25”, наслідки якого ми ще не подолали. Там, де є слід Манафорта - там завжди розкол. От і зараз історія з “порохоботами” і “зелеботами” знову сплила в інформаційному полі. Суть технології - об’єднати дві групи суспільства і протиставити їх одна одній.

І наостанок. Чи був вільний переказ протистояння Зеленський/Залужний заявкою на політичні амбіції останнього? Якщо так, ми дуже співчуваємо Валерію Федоровичу.

Як ми сміємо? Справа в тому, що у нашої команди є досвід нереалізованих політичних амбіцій лідера, якого ми поважаємо і в добрих намірах якого ніколи не сумнівались. Тому крах цих амбіцій ми боляче переживали й прискіпливо проаналізували. Ми були свідками необмеженого кредиту довіри суспільства, що реалізувався в електоральній, фінансовій та волонтерській підтримці. Але кредит - це позика, тож від того, кому його надають, очікують повернення з відсотками. У нашому випадку люди очікували радикальних змін. А їх не могло бути, бо реальні сили були значно менші і слабші, ніж надії, які на нас покладали. Складно було пояснити людям, які вірили й сподівались, що для перемог потрібен план, досвід, команда, ресурси, яких у нашого лідера не було. І в якийсь момент (не без допомоги ворога й політичних опонентів) надії прихильників рухнули й поховали політичні амбіції і репутацію лідера.

Сьогодні Генерал Залужний має величезний кредит довіри суспільства. Але натомість не має:

• прозорого наміру йти в політику (за висловом того ж АР),
• ідейно-політичної платформи,
• команди, достатньої, щоб подолати кадрову кризу в управлінні.

На сьогодні немає навіть інформаційної політики й команди, здатної тримати удар на кшталт того, що ми зараз спостерігаємо. Отже, роботи у Валерія Федоровича не міряно.

То що ж це було в АР? Неякісний і провокативний матеріал низького фахового рівня? Чи ІПСО? І, якщо ІПСО, - то чиє? Це може бути:

• ІПСО російських спецслужб, щоб вивести з політичної гри авторитетного військового, піднявши чергову хвилю скандалу й розколовши суспільство;
• внутрішнє ІПСО, щоб зіпсувавши репутацію, вивести з гри політичного опонента;
• зовнішнє ІПСО, щоб “увімкнути” виборчі технології.

Варіантів вистачає. Небезпеки також, адже останнє, що зараз потрібно Україні - це новий “розмінований Чонгар”.