Для команди “Сектора Правди” в тривозі останніх тижнів немає нічого нового. Ми з 2014 року знаємо, що таке очікування дій з боку противника. Поки що загострення в зоні ООС не виходять за межі обрежного намацування наших слабких сторін, гри на нервах та провокацій. Але у повітрі все більше пахне великою бійкою. 

Судячи з настроїв наших ЗСУ та добровольчих підрозділів, порожніх полиць магазинів зброї в тилу та темпів формування загонів Тероборони, українці до бою готові. 

Але де і яким може бути цей бій?

Ми запитали у нашого власного військового експерта, ветерана двох збройних конфліктів, Народного героя України, засновника артилерійського підрозділу УДА, полковника запасу і колишнього викладача кафедри тактики Сумського Військового інституту ракетних військ та артилерії Андрія Петровича Тимофієва - друга “Петровича”.

Ось і добігає кінця перший анонсований світовими ЗМІ день вторгнення військ російської федерації в Україну. “Сектор Правди” разом з іншими медіа уважно стежив за подіями в столиці й на оболонях, однак, окрім кумедного дрону агенції Reuters з плакатом “Куплю гараж на Соломі” і телефоном російського посольства, більш ніяких ознак чужорідних об’єктів у небі над Києвом не виявив.

Тоді ми вирішили дослідити настрої українців у день очікуваної інтервенції. І, треба вам сказати, більш веселішого дня не було у нас від початку існування нашого інформаційного ресурсу. Бо найкращими виразниками емоційного стану нашого суспільства сьогодні були… меми.

Не секрет, що уміння сміятись, а тим паче сміятись над собою - найкращий індикатор здоров’я нації. Так от. З усією впевненістю можемо констатувати, що наша нація - абсолютно та невичерпно здорова. І зараз ми це доведемо фактами, розказавши, як провели цей непересічний день пересічні українці.

Отже, почнімо!

Тривожні тижні очікування повномасштабного наступу російської армії істотно переформатували українське суспільство. Правду кажуть, що негаразди та загрози формують особистість швидше і краще, ніж достаток і комфорт мирного існування. 

Що ж відбувається в Україні у ці непрості дні?

ЛЮДИ

• Найкраща частина суспільства - ветерани ЗСУ, добровольчих батальйонів, волонтери, меценати й всі, дотичні до фронту - відновлюють свої фронтові й волонтерські зв’язки. 

• Бійці визначаються де, як і з ким будуть зустрічати ворога.

• Волонтери шукають інформацію про нагальні потреби війська та добровольців. 

• Старі фронтові добровольчі та армійські підрозділи зідзвонюються, зустрічаються, будують плани на всі варіанти розвитку подій.

За ці дні інформаційній команді “Сектору Правди” безперестанку телефонують побратими, - то запрацював фронтовий алгоритм дій: всю корисну інформацію, всі повідомлення про події, плани, важливі моменти життя тягти в інформаційний центр.

Звіт за 2021 рік у "Сектора Правди" буде недовгий. Назву кілька цифр:

300 хвилин контента знято нашою командою за рік у Києві та Тернополі.

В тому числі:

- серія відеоуроків з Історії України "Шануймося"

http://ua-history.info/?cat=10

- національний неігровий фільм "Марія" - історія ветеранки УПА Марії Штепи за підтримки Держкіно України

http://sectorpravdy.ua/%d0%bc%d0%b0%d1%80%d1%96%d1%8f/

прем'єра пройде у 2022 році

- цикл документальних телепередач "Жива УПА. Тернопільщина" за підтримки Українського Культурного Фонду

https://www.youtube.com/playlist...

В останні дні року із власної ініціативи і за власні кошти провели зйомки документального проекту "НепрOstі листи" (НепрOSTі листи)

31 грудня хтось ріже олів’є, хтось їде в гори, хтось прикрашає ялинку, а «Сектор Правди» вже (складно повірити) вп’яте пише річний звіт.

І у ньому немає жодної згадки про карантин та коронавірус. Бо, незалежно від того, що відбувалося навкруги, ми впевнено йшли вперед і вперто робили своє.

Найважливіше наше досягнення в 2020 – це остаточний перехід у професіонали кіновиробництва. Ладні обійняти кожного, хто всі ці роки в нас не вірив, критикував, ігнорував і поблажливо посміхався. Саме завдяки вам ми шаленими темпами навчалися, розвивалися і здобували досвід.

Безмежно вдячні всім тим, хто підтримував, чекав, допомагав і радив. Наш успіх – це і ваша заслуга.

Свій новий статус супроводжуємо оновленням інформаційних ресурсів.

Ми відкрили новий веб-сайт http://sectorpravdy.ua/ та нову сторінку у Фейсбук Cектop Пpaвди. Ми створюємо кіно

Традиційно в останній день року, що минає, «Сектор Правди» підбиває підсумки.

В 2019 році ми:

1. Випустили третю частину циклу «Жива УПА» документально-ігровий фільм «Я не з неба»;
2. Отримали нагороду за кращий короткометражний історичний фільм на фестивалі «Поза часом» за другу серію «Живої УПА» - «Повстанське танго»;
3. Взяли участь у Тернопільській Кінохвилі Filmwave, Канівському кінофестивалі, кінофестивалі КіТи у Маріуполі;
4. Достойно представили на пітчингах Держкіно два кінопроекти, один із яких став переможцем у своїй категорії і отримав державну підтримку;
5. Організовували покази власних фільмів, відвідували покази робіт друзів;
6. Провели два тренінги зі створення відеоконтенту для МДЦ «Артек», Пуща Водиця, спільно із Київським молодіжним центром;
7. Продовжили роботу над навчальним курсом з інформаційної безпеки;
8. Зберегли команду та розширили її;
9. Укріпили зв’язки із нашими надійними партнерами, такими як Тернопільська кінокомісія, ГО «Об’єднання Добровольців», Національний музей історії України, ВІК «Повстанець»;
10. Знайшли нових друзів та однодумців серед яких кампанія «Пам’ять нації», будинок-музей Тараса Шевченка в Києві, українська волонтерська громада у Німеччині;
11. Ввійшли до складу Громадської ради при Київській обласній державній адміністрації;
12. Написали ряд статей, які висвітлюють політичну ситуацію в Україні;
13. Провели масу зустрічей, бесід, нарад, обговорень.

2020 рік багато хто зустрічає без оптимізму. Останні місяці стрімко вибивають землю з-під ніг патріотичної спільноти. Громадська активність стає ризикованим заняттям, публічна декларація незгоди із владним курсом – злочином, а правосуддя перетворюється на дешеве шоу. У цьому хаосі нам випало берегти державу від нерозумних, нерозважливих та недалекоглядних. А час все розставить на свої місця.

«Сектор Правди» свій фронт боротьби давно обрав і визначився зі зброєю. Ми працюємо в інформаційній сфері, створюємо кіно. У Новому році бажаємо всім обрати свій фронт: знайти той напрямок, у якому ви можете докласти зусиль для збереження і розвитку України. Бажаємо мати надійних друзів, які завжди допоможуть і підставлять плече. Бажаємо не втрачати віри і впевнено йти вперед до нашої перемоги.

Віримо! Діємо! Переможемо!

Ваш «Сектор Правди»

2 листопада 2019 р. в Національному музеї історії України відбулася прем'єра третього фільму циклу "Жива УПА" - "Я не з неба". Фільм присвячено легендарному сотенному Березівської сотні УПА Мирославові Симчичу.

Новий ролик із серії "Націоналізм для чайників". Якщо ви цікавитеся українським націоналізмом, але не можете розібратися в заплутаних текстах ідеологів, пропонуємо наш варіант - в "коміксах".

Тема сьогоднішньої розмови - мова.

Як колективна особистість, нація потребує мови.

Дитина говорить своєю мовою. І батьки її розуміють.

Та згодом наполягають: говори правильно, бо я не розумію.

А “не розумію” - це значить, що ти не отримаєш того, що не вмієш назвати.

Роль батьків нації виконує держава.

Через державну мову, вона транслює суспільству:

“Говори правильно, бо я тебе не розумію!”

А “не розумію” - це значить, що ти не отримаєш хорошої роботи, якісного обслуговування, шанобливого ставлення, можливостей для зростання.

Доросла нація потребує дорослої мови, а не як вийде, як зручно, як звично.

Мова - ДНК нації.

Без неї наша кров - просто червона рідина.

8 жовтня, 2019 р. в Жовтневому палаці відбулося представлення Київського осередку Всеукраїнського громадського Об’єднання добровольців та його керівного складу.

ВГО «Об’єднання Добровольців» працює з 2014 року практично в усіх містах України, але у Києві лише зараз знайшлася людина, яка не побоялась взяти на себе відповідальність за осередок в такому великому місті. Пан Юрій Кашпуровський (позивний «Варяг») нещодавно повернувся з фронту, де 5 років боронив нашу країну в добровольчих військових формуваннях, та одразу взявся до справи.

За словами керівника Громадського об'єднання Олени Живко, Об'єднання Добровольців – це, насамперед, ветеранське середовище, де люди, які повернулися з війни почувають себе комфортно в дружньому оточенні, де не ділять ветеранів на «сорти», де всі рівні та об'єднані війною.

Діяльність організації направлена на допомогу усім військовим та їхнім сім’ям, але передусім акцентується увага на проблемах добровольців, оскільки Закон про статус добровольців на всеукраїнському рівні до сих пір не прийнятий, а отже, вони позбавлені будь яких соціальних гарантій.

Об’єднання вже ініціювало прийняття рішень про визнання добровольців усіма обласними радами, крім Закарпатської, Донецької та Луганської.

Щодня до організації надходить безліч звернень від військовослужбовців Збройних Сил України, які мають проблеми із отриманням статусу учасника бойових дій, родичів загиблих військовослужбовців, військовополонених. Юристи Об'єднання Добровольців постійно шукають, розробляють і вдосконалюють механізми вирішення питань, що стосуються соціального захисту наших воїнів.

З 2014 року Україна кров’ю виборювала для себе право бути політичним суб’єктом. На переговорах у Мінську було зроблено вже не перший крок назад - до ролі об’єкта та «предмета переговорів» (читай торгів) у геополітичних розкладах.

Як це відбулося?

Ще вчора зранку фахівці передрікали якусь форму легалізації формули Штайнмаєра на зустрічі у Мінську:

    -  Чи це буде редакція москви з подальшою федералізацією, всепрощенням та виборами під пильним наглядом через приціл генно модифікованих зелених чоловічків (не плутати з виборцями Зе)?

    -  Чи варіант Києва: банду – геть, російські війська – чемодан, вокзал, росія, а потім ми вже будемо з виборами розбиратись (версія ненависної зеленому - ох, ця зрадницька палітра! – електорату влади Порошенка)?

    -  Чи, можливо, загадкова редакція самого Штанмайєра, яка, наче кицька в темній кімнаті, десь є?

Проте, народу, як водиться, нічого ніхто не пояснив.

Влада протягом дня грілася у променях харизми Тома Круза і прикидалася, що все Ок.

Не Ок стало ввечері, коли російські ЗМІ почали трубити про чергову перемогу Володимира над Вовочкою і фактичну капітуляцію України на Донбасі.

Новина гуляла мережею більше години, поки, нарешті, Офіс не зібрав брифінг і не заявив, що, насправді, «ці руки нічого не підписували», а те, що підписали, то так, цидулка.

Насправді, немає жодного значення, який папірець і ким вчора було підписано. Всі сторони процесу отримали потрібні сигнали. Давайте розберемося.

Продовжуємо нашу серію коротких роликів під загальною назвою "Націоналізм для чайників". Якщо ви цікавитеся українським націоналізмом, але не можете розібратися в заплутаних текстах ідеологів, пропонуємо наш варіант - в "коміксах".

Тема сьогоднішньої розмови - становлення нації.

Нація – це колективна особистість.

1-й етап її становлення – усвідомлення себе.

Він не співпадає з народженням нації. І реалізується тоді, коли його проходить більше 10 відсотків народу.

Процесу усвідомлення себе можуть заважати:

- Колонізація

- Геноциди

- Війни

- Підміна духовних цінностей

Процесу самоусвідомлення нації сприяють:

- Віра

- Мова

- Культура

- Еліта та її духовні лідери

Як це відбувається? Нація каже собі «Я – є!»

Так, як це відбулось на Майданах 2004 – 2013-14 років.

Процес усвідомлення себе розпочався.