8 жовтня, 2019 р. в Жовтневому палаці відбулося представлення Київського осередку Всеукраїнського громадського Об’єднання добровольців та його керівного складу.

ВГО «Об’єднання Добровольців» працює з 2014 року практично в усіх містах України, але у Києві лише зараз знайшлася людина, яка не побоялась взяти на себе відповідальність за осередок в такому великому місті. Пан Юрій Кашпуровський (позивний «Варяг») нещодавно повернувся з фронту, де 5 років боронив нашу країну в добровольчих військових формуваннях, та одразу взявся до справи.

За словами керівника Громадського об'єднання Олени Живко, Об'єднання Добровольців – це, насамперед, ветеранське середовище, де люди, які повернулися з війни почувають себе комфортно в дружньому оточенні, де не ділять ветеранів на «сорти», де всі рівні та об'єднані війною.

Діяльність організації направлена на допомогу усім військовим та їхнім сім’ям, але передусім акцентується увага на проблемах добровольців, оскільки Закон про статус добровольців на всеукраїнському рівні до сих пір не прийнятий, а отже, вони позбавлені будь яких соціальних гарантій.

Об’єднання вже ініціювало прийняття рішень про визнання добровольців усіма обласними радами, крім Закарпатської, Донецької та Луганської.

Щодня до організації надходить безліч звернень від військовослужбовців Збройних Сил України, які мають проблеми із отриманням статусу учасника бойових дій, родичів загиблих військовослужбовців, військовополонених. Юристи Об'єднання Добровольців постійно шукають, розробляють і вдосконалюють механізми вирішення питань, що стосуються соціального захисту наших воїнів.

З 2014 року Україна кров’ю виборювала для себе право бути політичним суб’єктом. На переговорах у Мінську було зроблено вже не перший крок назад - до ролі об’єкта та «предмета переговорів» (читай торгів) у геополітичних розкладах.

Як це відбулося?

Ще вчора зранку фахівці передрікали якусь форму легалізації формули Штайнмаєра на зустрічі у Мінську:

    -  Чи це буде редакція москви з подальшою федералізацією, всепрощенням та виборами під пильним наглядом через приціл генно модифікованих зелених чоловічків (не плутати з виборцями Зе)?

    -  Чи варіант Києва: банду – геть, російські війська – чемодан, вокзал, росія, а потім ми вже будемо з виборами розбиратись (версія ненависної зеленому - ох, ця зрадницька палітра! – електорату влади Порошенка)?

    -  Чи, можливо, загадкова редакція самого Штанмайєра, яка, наче кицька в темній кімнаті, десь є?

Проте, народу, як водиться, нічого ніхто не пояснив.

Влада протягом дня грілася у променях харизми Тома Круза і прикидалася, що все Ок.

Не Ок стало ввечері, коли російські ЗМІ почали трубити про чергову перемогу Володимира над Вовочкою і фактичну капітуляцію України на Донбасі.

Новина гуляла мережею більше години, поки, нарешті, Офіс не зібрав брифінг і не заявив, що, насправді, «ці руки нічого не підписували», а те, що підписали, то так, цидулка.

Насправді, немає жодного значення, який папірець і ким вчора було підписано. Всі сторони процесу отримали потрібні сигнали. Давайте розберемося.

Продовжуємо нашу серію коротких роликів під загальною назвою "Націоналізм для чайників". Якщо ви цікавитеся українським націоналізмом, але не можете розібратися в заплутаних текстах ідеологів, пропонуємо наш варіант - в "коміксах".

Тема сьогоднішньої розмови - становлення нації.

Нація – це колективна особистість.

1-й етап її становлення – усвідомлення себе.

Він не співпадає з народженням нації. І реалізується тоді, коли його проходить більше 10 відсотків народу.

Процесу усвідомлення себе можуть заважати:

- Колонізація

- Геноциди

- Війни

- Підміна духовних цінностей

Процесу самоусвідомлення нації сприяють:

- Віра

- Мова

- Культура

- Еліта та її духовні лідери

Як це відбувається? Нація каже собі «Я – є!»

Так, як це відбулось на Майданах 2004 – 2013-14 років.

Процес усвідомлення себе розпочався.

"Сектор Правди" запускає нову серію відеороликів під назвою "Націоналізм для чайників". Цікавитеся українським націоналізмом, але не бажаєте штудіювати праці ідеологів? Спеціально для вас версія в коміксах.

Серія 1. "Нація - це ..."

Націоналізм для чайників

Нація – це колективна особистість. Вона проходить ті ж етапи життєвого циклу, що і людина:

- народження,

- усвідомлення себе як особистості,

- ідентифікацію ближнього,

- вивчення мови батьків,

- засвоєння історії предків,

- навчання,

- опанування навичок любові й жертовності,

- усвідомлення свої місії у світі,

- реалізація цієї місії.

Все відбувається поетапно. І всьому свій час.

УПА розпочала боротьбу проти німецьких окупантів із жовтня 1942 року, з моменту створення, а першим великим боєм вважається напад на німецьку жандармерію у м. Володимирець. З тих пір УПА проведено більше 2,5 тисяч антинацистських акцій, 22 напади на окружні і районні центри, ліквідовано за різними оцінками 12-18 тисяч нацистів.

У боротьбі з Німеччиною Українська Повстанська Армія пройшла бойову школу і постала як міцна непереборна сила, готова прийняти свій наступний виклик і дати бій іншому окупанту - радянському.

Нова відеоробота від "Сектора Правди"

Режисерки: Алла Мегель, Марія Яремчук

Камера, монтаж: Василь Лисиця

Бійці УПА: ВІК "Повстанець"

Фестиваль історичної реконструкції Перемога UA

Свідомо не займалася на своїй сторінці передвиборчою агітацією, оскільки, проходження у другий тур кандидата від націоналістів було утопією, а решта мене не цікавила. Сьогоднішній результат – річ цілком очікувана, хоч і вкрай неприємна.

Але зараз про інше. У серпні 2015 року «Сектор Правди» випустив статтю, котра називалася «Його світлість Ясновельможний Пан Гетьман Всієї України Порошенко?» (посилання нижче). Ми тоді, прослухавши промову Президента, присвячену річниці Незалежності України, звернули увагу, що влада, яка раніше зневажала націоналістів, раптом починає цитувати ідеологів. У тій самій статті ми зробили прогноз, що Президент розпочинає стратегічну гру на націоналістичному полі, вносячи при цьому розкол у правий рух, оскільки більшість сил до такого розкладу не готова.

Дуже не люблю давати вірні негативні прогнози, але вийшло саме так: Петро Порошенко покидає посаду як найбільш проукраїнський президент в історії сучасної України (афігєть, якщо чесно), а кандидат від об’єднаних!!!! націоналістів бере на виборах аж 1,8% голосів. А у другому турі виборець, для якого збереження держави важливіше за матеріальні вигоди, плюється, свариться зі знайомими, криє матом опонентів, і, відводячи очі, кидає в урну бюлетень із відміткою біля літери П.

Тоді, в 2015 році, був ще один прогноз, позитивний (із позитивними прогнозами в мене гірше). Він звучав так: якщо почати працювати прямо зараз, то президентські вибори в 2019 році заслужено і очікувано виграє кандидат-націоналіст. І такий кандидат у нас на той момент був!

А потім було альтернативне новорічне привітання – із 2016 роком. І девіз Віримо! Діємо! Переможемо! І довгі-довгі дискусії з приводу того, що інформаційна робота має бути послідовною і системною. Багато чого було і не відбулося. Зате тепер я знаю, що «Сектор Правди» надихнув штаби обох лідируючих кандидатів у президенти, а пропоновані нами стратегії були дієвими і могли б спрацювати.

Останні вибори (1 тур) показали, що кандидат-націоналіст міг гарантовано отримати 17% голосів (15% від Порошенка і 2% Кошулинського), а, враховуючи різношерстність та протестність зеленого електорату, ще мінімум відсотків 10 з того табору. А це впевнена перемога у першому турі і міцна позиція у другому.

І не треба говорити про те, що нація не готова. Нація давно готова, не готові деякі лідери націоналістів.

"Я не з неба" - третя частина документально-ігрового циклу "Жива УПА" від "Сектора Правди". Цього разу ми розповідаємо історію єдиного живого командира УПА, Мирослава Симчича, як завжди, ні слова не змінивши, лише доповнюємо цифрами, документами, фактами. Фільм вийде за декілька місяців, але сьогодні ми готові презентувати трейлер до нашої нової роботи.

Образ Мирослава Симчича втілює боєць добровольчого підрозділу друг "Вогонь".

Музика: "Зродились ми великої години"

Аранжування: Григорій Лук'яненко, "Рутенія"

Звітувати саме 31 грудня для «Сектора Правди» річ традиційна. Зазвичай в останні дні року навантаження таке, що сісти, подумати і якось систематизувати пророблену за рік роботу можна лише у цей вранішній час, коли призначати ділові зустрічі вже пізно, а різати Олів’є ще рано. Звітність – це взагалі наш фірмовий маркер. За роки існування проекту ми навчили звітуватися багатьох, що дуже тішить.

2018 завершиться завтра. Це четвертий рік існування «Сектора Правди». Не побоюся назвати його знаковим. Сьогодні вже можна зізнатися, що на початку року ми перебували у кризі: від команди лишилося двоє, зйомки не просувались, по всім ініціативам прилітали лише відмови. Питання полягало не лише в нестачі коштів для продовження роботи. Ми так часто останнім часом чули «у вас нічого не вийде, це все нікому не потрібно», що підсвідомо почали вірити в те, що проект, дійсно, «не відбувся».

Взяти себе в руки допомогла успішно проведена кампанія з фінансування «Повстанського танго» на «Спільнокошті». В нас повірили і нас підтримали люди, котрим наша робота виявилася потрібною. А вже на прем’єру фільму восени зібралася повна зала глядачів, і, традиційно, ніхто не хотів розходитися після показу. Значить, наша робота, дійсно, потрібна.

Буває так, що ти сам обираєш свій шлях, а буває, що шлях обирає тебе. І вже не має значення, наскільки він важкий чи тернистий. Цього року нам довелося повернутися до навчання і глибше опановувати кінопрофесії. Довелося обрости залізною бронею, щоб витримувати чергові відмови та хамство на кшталт «знову ви тут зі своєю УПА, набридли вже ці патріоти». Довелося по-новому розставити пріоритети в роботі і переглянути перелік задач.

Ми перестали перейматися невдачами і сконцентрувалися на здобутках. Ми перестали боятися поразок, бо перемоги та поразки – це умовність. Натомість, має значення лише рух вперед до поставлених цілей.

Нам не потрібен нічий дозвіл чи схвалення, щоб знімати своє кіно та вести інші проекти. Нам потрібні лише ви, наші друзі, глядачі та шанувальники, ваші очі, ваші думки.

Дякуємо, що були з нами в році, що минає. Зустрінемося наступного року!

Увічнення пам’яті про звитягу добровольців захисників української держави, що стали живим щитом зі зброєю на шляху окупанта, - одна з основних цілей «Сектора правди». Тому ми щиро долучились до церемонії занесення у Книгу рекордів України імені найстаршого в Україні добровольця - бійця 5-го Окремого Батальйону Української добровольчої армії, 77-річного Бориса Антоновича Мельника (позивний - друг Тихон).

Борис Мельник на війну пішов після того, як його двоє синів зі зброєю в руках вийшли з Іловайського котла. З вересня 2014 р. та по теперішній час воює у складі 5-го Окремого Батальйону Української добровольчої армії, тобто вже 5-й рік на війні. Троє дітей нашого побратима теж пройшли горнило боїв з окупантами на Донбасі.

- Чому в українському суспільстві й досі не звучить щира й правдива розмова про УПА?

- Чому, на противагу Січовим Стрільцям та УНР, подвиги вояків Української Повстанської Армії нині – поза зоною уваги реєстрових ЗМІ та офіційних науковців?

- Як плелись інтриги навколо підпілля ОУН та УПА? Хто був автором легендованого підпілля, що кинуло чорну тінь на справді народну визвольну армію?

- Як була викрита й знищена верхівка чекістської мережі в лавах ОУН, що більше 20 років плелась у високих кабінетах НКВС?

- Як молода дівчина з Житомирщини Людмила Фоя стала ключовою фігурою найгучнішої розвідницької контргри?

Документальні відповіді на ці питання – у другому фільмі циклу «Жива УПА» - «Повстанське танго».

Прем’єра нової роботи «Сектора правди» буде представлена в Національному Музеї Історії України

в рамках проекту «Дні УПА в Національному музеї історії України, м.Київ, вул. Володимирська, 2» 20 жовтня 2018р. о 16.00.

17 серпня в Національному музеї історії України відбулася церемонія урочистої передачі до музейної колекції – нагороди «Золотий хрест бойової заслуги» начальника штабу УПА-Південь Василя Процюка ("Кропиви") та «Золотого хреста бойової заслуги» Василя Кука.

"Сектор Правди" із радістю відвідав пам'ятний захід та ділитсья із вами відео. Радимо прослухати спогади Миколи Процюка та Наталії Осьмак. Такі історії - одна із причин, чому ми працюємо над проектом "Жива УПА".