Просто працюй!
Зараз ДУК, як і вся країна, переживає непрості часи. Кожному з нас настала пора вкотре визначитись і дати відповіді на питання: куди, з ким і яким шляхом я йтиму у майбутнє. Вибір – надскладний: праця – чи революція, піт – чи кров.
Але вибір – не привід стояти на місці, не виправдання, щоб нічого не робити. І ми працюємо. Караули несуть службу по охороні баз, на кухнях бойових батів – кипить, шипить і шквариться. На полігонах – бухає, бабахає і ухкає. У навчальному класі – дошка розписана загадковими інгредієнтами вибухівок. А мапи бійців – позначками гармат, мінометів і танчиків, - тут ідуть бої не на жарт.
В інформаційному – аншлаг зранку і надвечір: комбат проводить наради, волонтери розповідають свої новини і розпитують про наші. А поряд наш – тепер уже наш! – художник Сергій Пущенко розповідає про свою роботу.
Друга Митця по праву можна назвати трудоголіком у найкращому розумінні цього слова. «Ремесло треба постійно удосконалювати!» - Це його життєве кредо. Що б там не було – град з неба, чи гради на фронті – він вперто і старанно робить свою роботу.
На базі пан Сергій разом із ДУК-інфо втілює мистецький проект «Новітнє козацтво», а поза цим працює над новим виданням «Кобзаря».
- Перевидання Шевченкової книги завжди приурочувалось до знакових історичних подій. Тому я подумав, що образи Визвольної війни потрібно увіковічнити не тільки у картинах, фільмах і фото. Потрібен проект, що закарбує назавжди для прийдешніх поколінь подвиг новітнього солдата. Книга буде складатись з творів Великого Кобзаря, ілюстрованих колажами. Я намагаюсь зібрати символи нової епохи, поєднати їх у картини сучасності – багатогранні, мінливі, інформативні.
Друг Митець ділиться з нами своїм баченням часу, війни, подвигу. Його роботи вражають. Ми пропонуємо вам на хвилинку заглянути у мистецький світ Сергія Пущенка і уявити обриси нового видання Великої Книги.
- Як у Вас так виходить – завжди бути у робочому настрої, у творчій формі?
- Я відповім Вам життєвою притчею. З двох наших академічних курсів я один займаюсь художнім ремеслом. Були однокурсники, що чекали натхнення: от прийде воно – й я наваяю щось значуще. Були такі, хто кинувся заробляти там, де більше платили: от зароблю грошей – і як почну творити. А я малював і писав щодня. Не чекав якогось особливого натхнення, не зважав на відсутність великих грошей. Живопис – це ремесло, воно, як і всі ремесла, вимагає щоденних вправ.
- Тобто, якщо не знаєш, що робити?..
- Просто працюй!
Тепер ми знаємо: ДУК – це ремесло.
