Одна мрія на всіх

Редакція газети "Сектор ДІЇ" запросила журналістів-початківців на стажування. Пропонуємо вашій увазі перший матеріал молодої журналістки, волонтерки Юлії Гоч.

Ми воїни, не ледарі, не лежні!
І наше діло праве і святе!
Бо хто за що, а ми за Незалежність!
Тому то нам і важко через це!

Слова Ліни Костенко, викарбувані на стіні реабілітаційного відділення для бійців АТО Київського клінічного шпиталю ветеранів війни у Пущі Водиці.

Стенд з фотографіями, на яких жива історія визначних подій, цікавих заходів… Він сформований учасниками волонтерського руху "Ніколи не пізно, не будь байдужим", спрямованого на підтримку Воїнів та допомогу пораненим. Їх внесок у перемогу над ворогом - ліки, необхідні речі, облаштовані кімнати відпочинку та арт-терапії, бібліотека, спільні прогулянки до Києва, пікніки, рибалка, чаювання та спілкування, святкові концерти.

Атмосфера у відділенні тепла та привітна.

Ми зустрілись з представниками волонтерського руху, Марією Латчук та Мирославою Дячинською. Марія Латук - студент медик. Попри шалений графік навчання, участь у різних проектах, заходах, знаходить час провідати хлопців у шпиталі.

- Скажіть, будь ласка, що для Вас є волонтерство?

- Це - допомога іншим, коли даруєш частинку себе, щире та відповідальне відношення до того, чому присвячуєш час. Для мене, як і для більшості, волонтерство розпочалося з часів Майдану. На даний момент активно займаюся вивченням різних методик, відвідую різного роду курси, пов'язані з соціально-психологічною адаптацією воїнів в мирному житті. Адже вважаю, що це питання є надзвичайно важливим. І саме в наданні психологічної підтримки: вислухати, порадити, проявити турботу та свої щирі наміри. Слова вдячності за їх хоробрість лікують рани краще, ніж будь-які інші засоби. І найкращою винагородою за нашу працю є щирі посмішки, радісні обличчя і те, що вони знають: ми поруч, ми пам'ятаємо, віримо, любимо, шануємо!

- У Вас є найзаповітніша мрія?

- Закінчення війни! Вільна, незалежна, квітуча Україна!

- Слова підтримки на передову?

- Ми молимося за Вас та чекаємо на Ваше повернення! Ви - найкращі!

Мирослава Дячинська - філолог, викладач університету" Україна". Своєю місією вбачає формування нової національної свідомості у молоді, любові до своєї країни, небайдужості до її долі. Пише писанки, плете із соломи вироби, передає свій досвід. Справжній національний скарб.

- Яким Ви бачите майбутнє України?

- Відроджена, збагачена, квітуча та мирна Україна принесе зміни для всього світу.

- Ваш привіт хлопцям на передову?

- По- перше, слова вдячності та низькій уклін за Вашу мужність! Ви є борцями не лише за нове покоління, а й за життя у національній пам’яті тих, хто століття виборювали право на наше існування! Ангелів поруч! Молимося за Вас та чекаємо на Ваше повернення!

Бажання допомогти, одна мрія, єдина ціль об'єднали цих чудових у такій важливій справі як волонтерство. У постійному пошуку нових ідей, нових можливостей, з величезною любов'ю, щирістю, шаною, турботою про Вас, наші дорогі Воїни!