Актуально:      Фронтовий щоденник     
У чому різниця між старим та новим економічним націоналізмом? Чому він потребує широкої участі держави та в чому саме її роль? Про все це розповідає директор Інституту ім. Олександра Поля та Агентства розвитку Дніпра Володимир Панченко

Теги: Будуймо свою Україну!


Блог Алли Мегель

"Сектор Правди". Хто ми і які наші цілі

"Сектор Правди" - це волонтерська команда журналістів-документалістів, яка розпочала свою роботу в 2015 році, на фронті, як інформаційний підрозділ Добровольчого Українського Корпусу (пізніше УДА).

Вся робота, пророблена нами за цей час, зібрана на даному сайті, каналі Youtube, соціальних мережах та річних звітах: 2016, 2017, 2018

Головний проект, над яким ми працюємо - це проект зі збереження української національної пам'яті "Жива УПА". Вже знято перший та другий фільми циклу.

Найціннішим ресурсом для «Сектора Правди» є час, тому ми намагаємося використовувати наявні обмежені ресурси із максимальною ефективністю. Найобмеженішим нашим ресурсом і найбільшим викликом на даний момент є фінанси.

В той час як на фронті проходять бойові дії, на інформаційному фронті точиться не менш запекла боротьба. За роки війни ми навчилися протидіяти та запобігати ворожим інформаційним атакам, але найважливіша битва ще попереду. Це битва не проти когось, а ЗА розум та серця наших співвітчизників.

Роль та місце національної ідеї у постіндустріальному цифровому суспільстві, у світі біткоїнів, блокчейну, безпілотних авто та нейронного мережива на перший погляд здається невизначеною.

Вражаючі технічні прориви вимагають відкритого суспільства. Неможливо створити передову технологію, не маючи доступу до глобальної бази знань та вже існуючих технік. Неможливо підштовхнути людство до нових горизонтів без широкої комунікації на всіх етапах процесу. Неможливо виточити нейронну сітку на токарному станку.

Ми живемо в той час, коли знання, отримані 10 років тому, вже є застарілими, а традиційно важливі вміння та навички перестають щось важити. Ми переживаємо трансформацію людського світогляду, безупинно стикаємося із новими смислами, ламаємо бар’єри або спостерігаємо, як хтось ламає те, що ще вчора здавалося непорушним.

П’ять років тому неможливо було уявити навіть теоретичну розмову про те, що безробіття – це нормальній стан суспільства. Сьогодні ж ведеться глобальна дискусія із цього питання із залученням відомих бізнесменів , журналістів, вчених.

Питається: як у такому світі можуть існувати націоналісти? Яке їх місце серед робототехніки, кіберспорту, великих даних та кріо-кулінарії? Чи, може, наше майбутнє – це ліберальна безідеологічність на базі необмеженого споживання?

У світі майбутнього, крім чисто візуальних та біологічних, між людьми ставатиме все менше розбіжностей. Стиратимуться рамки соціальних груп, професій. У цьому контексті усвідомлення своєї національної ідентичності є важливим фактором формування соціокультурних спільнот. Нація має залишитися тим чинником, який нас поєднує.

На сайті науково-ідеологічного центру ім. Донцова дуже влучно сказано про трансформацію суті економічного націоналізму. Вважаю, що цей підхід можна застосувати і до інших сфер. Націоналізм в сучасних умовах не може мати форму виключно протекціонізму, він має балансувати між протекціонізмом та експансією.

Говорячи про інформаційну сферу ми говоримо в першу чергу про експансію, про створення цифрової нації, генерацію таких масивів інформації, які не дадуть загубити нашу ДНК у віртуальному просторі. Не дадуть витіснити її з інформаційного поля або знищити зумисно.

Здається, що мова йде про високі матерії? Їх дуже просто опустити на землю. «Сектор Правди» наголошував і буде наголошувати на тому, що українцям потрібно якнайбільше ВЛАСНОГО ЯКІСНОГО контенту та потужні ЗМІ. Тільки так ми можемо формувати власний потік інформації та захищати його від ворожих дій.

Беручи до уваги існуючі тенденції, вважаю, що дуже скоро ми зіткнемося із ситуацією, коли назва політичної сили, яка формально знаходиться при владі, не матиме значення. Значення матимуть структури, здатні працювати на рівні окремих громад та організовувати їх на спільні дії.

Головна редакторка порталу "Сектор правди", режисерка проекту "Жива УПА" Марія "Яремчук"


Новини

  • Нація вчиться говорити. "Націоналізм для чайників". Випуск 3

    Новий ролик із серії "Націоналізм для чайників". Якщо ви цікавитеся українським націоналізмом, але не можете розібратися в заплутаних текстах ідеологів, пропонуємо наш варіант - в "коміксах".

    Тема сьогоднішньої розмови - мова.

    Як колективна особистість, нація потребує мови.

    Дитина говорить своєю мовою. І батьки її розуміють.

    Та згодом наполягають: говори правильно, бо я не розумію.

    А “не розумію” - це значить, що ти не отримаєш того, що не вмієш назвати.

    Роль батьків нації виконує держава.

    Через державну мову, вона транслює суспільству:

    “Говори правильно, бо я тебе не розумію!”

    А “не розумію” - це значить, що ти не отримаєш хорошої роботи, якісного обслуговування, шанобливого ставлення, можливостей для зростання.

    Доросла нація потребує дорослої мови, а не як вийде, як зручно, як звично.

    Мова - ДНК нації.

    Без неї наша кров - просто червона рідина.

  • Люди миру і люди війни

    Розпочато нову інформаційну атаку. Вона дуже небезпечна для армії зокрема і для України взагалі. Суть: протиставити дотичних до війни людей іншій частині суспільства. Як це робиться?
    В мережу, на ТБ і в ЗМІ цілеспрямовано закидаються меседжі:
    - у АТОшників збочене мислення, вони не можуть бачити і розуміти мирних ініціатив нової влади, не здатні уявити, що конфлікт можна залагодити шляхом мирних перемовин;
    - “люди війни” зацікавлені у її продовженні, бо вони звикли до неї, роблять там кар’єру, мають з неї зиски, не мають куди повертатись, зациклені на помсті, випали з життя тощо.
    Список можна продовжувати, і ви легко зможете доповнити його, якщо уважно погортаєте сторінки ФБ, або новинні сайти.
    Що це ворожа інформоперація сумнівів не виникає.

    Детальніше...
  • Представлення Київського осередку «Об’єднання добровольців»

    8 жовтня, 2019 р. в Жовтневому палаці відбулося представлення Київського осередку Всеукраїнського громадського Об’єднання добровольців та його керівного складу.

    ВГО «Об’єднання Добровольців» працює з 2014 року практично в усіх містах України, але у Києві лише зараз знайшлася людина, яка не побоялась взяти на себе відповідальність за осередок в такому великому місті. Пан Юрій Кашпуровський (позивний «Варяг») нещодавно повернувся з фронту, де 5 років боронив нашу країну в добровольчих військових формуваннях, та одразу взявся до справи.

    За словами керівника Громадського об'єднання Олени Живко, Об'єднання Добровольців – це, насамперед, ветеранське середовище, де люди, які повернулися з війни почувають себе комфортно в дружньому оточенні, де не ділять ветеранів на «сорти», де всі рівні та об'єднані війною.

    Діяльність організації направлена на допомогу усім військовим та їхнім сім’ям, але передусім акцентується увага на проблемах добровольців, оскільки Закон про статус добровольців на всеукраїнському рівні до сих пір не прийнятий, а отже, вони позбавлені будь яких соціальних гарантій.

    Об’єднання вже ініціювало прийняття рішень про визнання добровольців усіма обласними радами, крім Закарпатської, Донецької та Луганської.

    Щодня до організації надходить безліч звернень від військовослужбовців Збройних Сил України, які мають проблеми із отриманням статусу учасника бойових дій, родичів загиблих військовослужбовців, військовополонених. Юристи Об'єднання Добровольців постійно шукають, розробляють і вдосконалюють механізми вирішення питань, що стосуються соціального захисту наших воїнів.

    Детальніше...
  • Як Володимир переміг Вовочку або ці руки нічого не підписували

    З 2014 року Україна кров’ю виборювала для себе право бути політичним суб’єктом. На переговорах у Мінську було зроблено вже не перший крок назад - до ролі об’єкта та «предмета переговорів» (читай торгів) у геополітичних розкладах.

    Як це відбулося?

    Ще вчора зранку фахівці передрікали якусь форму легалізації формули Штайнмаєра на зустрічі у Мінську:

        -  Чи це буде редакція москви з подальшою федералізацією, всепрощенням та виборами під пильним наглядом через приціл генно модифікованих зелених чоловічків (не плутати з виборцями Зе)?

        -  Чи варіант Києва: банду – геть, російські війська – чемодан, вокзал, росія, а потім ми вже будемо з виборами розбиратись (версія ненависної зеленому - ох, ця зрадницька палітра! – електорату влади Порошенка)?

        -  Чи, можливо, загадкова редакція самого Штанмайєра, яка, наче кицька в темній кімнаті, десь є?

    Проте, народу, як водиться, нічого ніхто не пояснив.

    Влада протягом дня грілася у променях харизми Тома Круза і прикидалася, що все Ок.

    Не Ок стало ввечері, коли російські ЗМІ почали трубити про чергову перемогу Володимира над Вовочкою і фактичну капітуляцію України на Донбасі.

    Новина гуляла мережею більше години, поки, нарешті, Офіс не зібрав брифінг і не заявив, що, насправді, «ці руки нічого не підписували», а те, що підписали, то так, цидулка.

    Насправді, немає жодного значення, який папірець і ким вчора було підписано. Всі сторони процесу отримали потрібні сигнали. Давайте розберемося.

    Детальніше...
  • Самоусвідомлення нації. "Націоналізм для чайників". Випуск 2

    Продовжуємо нашу серію коротких роликів під загальною назвою "Націоналізм для чайників". Якщо ви цікавитеся українським націоналізмом, але не можете розібратися в заплутаних текстах ідеологів, пропонуємо наш варіант - в "коміксах".

    Тема сьогоднішньої розмови - становлення нації.

    Нація – це колективна особистість.

    1-й етап її становлення – усвідомлення себе.

    Він не співпадає з народженням нації. І реалізується тоді, коли його проходить більше 10 відсотків народу.

    Процесу усвідомлення себе можуть заважати:

    - Колонізація

    - Геноциди

    - Війни

    - Підміна духовних цінностей

    Процесу самоусвідомлення нації сприяють:

    - Віра

    - Мова

    - Культура

    - Еліта та її духовні лідери

    Як це відбувається? Нація каже собі «Я – є!»

    Так, як це відбулось на Майданах 2004 – 2013-14 років.

    Процес усвідомлення себе розпочався.