Актуально:      Фронтовий щоденник     
У чому різниця між старим та новим економічним націоналізмом? Чому він потребує широкої участі держави та в чому саме її роль? Про все це розповідає директор Інституту ім. Олександра Поля та Агентства розвитку Дніпра Володимир Панченко

Теги: Будуймо свою Україну!


Блог Алли Мегель

"Сектор Правди". Хто ми і які наші цілі

"Сектор Правди" - це волонтерська команда журналістів-документалістів, яка розпочала свою роботу в 2015 році, на фронті, як інформаційний підрозділ Добровольчого Українського Корпусу (пізніше УДА).

Вся робота, пророблена нами за цей час, зібрана на даному сайті, каналі Youtube, соціальних мережах та річних звітах: 2016, 2017, 2018

Головний проект, над яким ми працюємо - це проект зі збереження української національної пам'яті "Жива УПА". Вже знято перший та другий фільми циклу.

Найціннішим ресурсом для «Сектора Правди» є час, тому ми намагаємося використовувати наявні обмежені ресурси із максимальною ефективністю. Найобмеженішим нашим ресурсом і найбільшим викликом на даний момент є фінанси.

В той час як на фронті проходять бойові дії, на інформаційному фронті точиться не менш запекла боротьба. За роки війни ми навчилися протидіяти та запобігати ворожим інформаційним атакам, але найважливіша битва ще попереду. Це битва не проти когось, а ЗА розум та серця наших співвітчизників.

Роль та місце національної ідеї у постіндустріальному цифровому суспільстві, у світі біткоїнів, блокчейну, безпілотних авто та нейронного мережива на перший погляд здається невизначеною.

Вражаючі технічні прориви вимагають відкритого суспільства. Неможливо створити передову технологію, не маючи доступу до глобальної бази знань та вже існуючих технік. Неможливо підштовхнути людство до нових горизонтів без широкої комунікації на всіх етапах процесу. Неможливо виточити нейронну сітку на токарному станку.

Ми живемо в той час, коли знання, отримані 10 років тому, вже є застарілими, а традиційно важливі вміння та навички перестають щось важити. Ми переживаємо трансформацію людського світогляду, безупинно стикаємося із новими смислами, ламаємо бар’єри або спостерігаємо, як хтось ламає те, що ще вчора здавалося непорушним.

П’ять років тому неможливо було уявити навіть теоретичну розмову про те, що безробіття – це нормальній стан суспільства. Сьогодні ж ведеться глобальна дискусія із цього питання із залученням відомих бізнесменів , журналістів, вчених.

Питається: як у такому світі можуть існувати націоналісти? Яке їх місце серед робототехніки, кіберспорту, великих даних та кріо-кулінарії? Чи, може, наше майбутнє – це ліберальна безідеологічність на базі необмеженого споживання?

У світі майбутнього, крім чисто візуальних та біологічних, між людьми ставатиме все менше розбіжностей. Стиратимуться рамки соціальних груп, професій. У цьому контексті усвідомлення своєї національної ідентичності є важливим фактором формування соціокультурних спільнот. Нація має залишитися тим чинником, який нас поєднує.

На сайті науково-ідеологічного центру ім. Донцова дуже влучно сказано про трансформацію суті економічного націоналізму. Вважаю, що цей підхід можна застосувати і до інших сфер. Націоналізм в сучасних умовах не може мати форму виключно протекціонізму, він має балансувати між протекціонізмом та експансією.

Говорячи про інформаційну сферу ми говоримо в першу чергу про експансію, про створення цифрової нації, генерацію таких масивів інформації, які не дадуть загубити нашу ДНК у віртуальному просторі. Не дадуть витіснити її з інформаційного поля або знищити зумисно.

Здається, що мова йде про високі матерії? Їх дуже просто опустити на землю. «Сектор Правди» наголошував і буде наголошувати на тому, що українцям потрібно якнайбільше ВЛАСНОГО ЯКІСНОГО контенту та потужні ЗМІ. Тільки так ми можемо формувати власний потік інформації та захищати його від ворожих дій.

Беручи до уваги існуючі тенденції, вважаю, що дуже скоро ми зіткнемося із ситуацією, коли назва політичної сили, яка формально знаходиться при владі, не матиме значення. Значення матимуть структури, здатні працювати на рівні окремих громад та організовувати їх на спільні дії.

Головна редакторка порталу "Сектор правди", режисерка проекту "Жива УПА" Марія "Яремчук"


Новини

  • Сектор Правди у 2019

    Традиційно в останній день року, що минає, «Сектор Правди» підбиває підсумки.

    В 2019 році ми:

    1. Випустили третю частину циклу «Жива УПА» документально-ігровий фільм «Я не з неба»;
    2. Отримали нагороду за кращий короткометражний історичний фільм на фестивалі «Поза часом» за другу серію «Живої УПА» - «Повстанське танго»;
    3. Взяли участь у Тернопільській Кінохвилі Filmwave, Канівському кінофестивалі, кінофестивалі КіТи у Маріуполі;
    4. Достойно представили на пітчингах Держкіно два кінопроекти, один із яких став переможцем у своїй категорії і отримав державну підтримку;
    5. Організовували покази власних фільмів, відвідували покази робіт друзів;
    6. Провели два тренінги зі створення відеоконтенту для МДЦ «Артек», Пуща Водиця, спільно із Київським молодіжним центром;
    7. Продовжили роботу над навчальним курсом з інформаційної безпеки;
    8. Зберегли команду та розширили її;
    9. Укріпили зв’язки із нашими надійними партнерами, такими як Тернопільська кінокомісія, ГО «Об’єднання Добровольців», Національний музей історії України, ВІК «Повстанець»;
    10. Знайшли нових друзів та однодумців серед яких кампанія «Пам’ять нації», будинок-музей Тараса Шевченка в Києві, українська волонтерська громада у Німеччині;
    11. Ввійшли до складу Громадської ради при Київській обласній державній адміністрації;
    12. Написали ряд статей, які висвітлюють політичну ситуацію в Україні;
    13. Провели масу зустрічей, бесід, нарад, обговорень.

    2020 рік багато хто зустрічає без оптимізму. Останні місяці стрімко вибивають землю з-під ніг патріотичної спільноти. Громадська активність стає ризикованим заняттям, публічна декларація незгоди із владним курсом – злочином, а правосуддя перетворюється на дешеве шоу. У цьому хаосі нам випало берегти державу від нерозумних, нерозважливих та недалекоглядних. А час все розставить на свої місця.

    «Сектор Правди» свій фронт боротьби давно обрав і визначився зі зброєю. Ми працюємо в інформаційній сфері, створюємо кіно. У Новому році бажаємо всім обрати свій фронт: знайти той напрямок, у якому ви можете докласти зусиль для збереження і розвитку України. Бажаємо мати надійних друзів, які завжди допоможуть і підставлять плече. Бажаємо не втрачати віри і впевнено йти вперед до нашої перемоги.

    Віримо! Діємо! Переможемо!

    Ваш «Сектор Правди»

  • Ні, ми не оніміли від несподіванки. Ми зосередились

    Сьогодні в розгубленості й розпачі від хвилі чергових посадок добровольців, ветеранів та волонтерів є тільки ті, хто їх не очікував. Для нас же ключове слово - “чергових”. В тому, що ще одна неукраїнська влада призначає головними ворогами народу саме українських патріотів, для фронтових інформаційників 2014-16 років немає нічого неочікуваного. Хоча певні відмінності є. Боротьба за повернення країни в орбіту сусіда з таємних намірів і рухів окремих груп обмеженого впливу вийшла на поверхню і переходить у наступну фазу.

    Чим ця фаза характеризується?

    Максимальне використання електорального кредиту

    Кількість прихильників чинного гаранта та його слуг зменшується в тій мірі, в якій проявляються справжні наміри влади. До прикладу, розпливчастий лозунг “Садити будемо” буквально за пару місяців набув конкретних обрисів. Прозрівають ті, хто очікував посадок

    • колишнього президента та його оточення,

    • олігархів, що набули свої статки кримінальним шляхом,

    • біло-блакитних, що утворили різні опозиційні блоки та платформи,

    • серпаратиськи налаштованих можновладців,

    • корупціонерів різних рівнів.

    Виявилось, що садити обіцяли всіх, хто хоч якось міг би й може завадити домовлятись зі східним сусідом про… та про все! Починаючи від припинення “пострілювати” і закінчуючи поїздками на жирні гастролі у ворожу нині столицю.

    Детальніше...
  • Хто дуже багато доводить, не доводить нічого

    Замість передмови

    На фото одна з моїх нагород – орден «Бойовий волонтер». Ця відзнака з деяких  причин є для мене знаковою і дуже цінною. Намагаюся не афішувати свої нагороди, оскільки вважаю їх стимулом рухатися далі і працювати в обраному напрямку, а не визнанням якихось здобутків. Але настали такі часи, коли треба визначатися, де ти і з ким.

    Тепер до справи.

    Cui bono?

    Нова влада за підтримки старих силових структур пропонує громадянському суспільству нові правила гри. Позавчора ми бачили перше шоу цього проекту під назвою брифінг керівництва МВС. Головний споживач цього контенту сидів прямо у глядацькій залі і навіть був запрошений до слова. Я про президента, звичайно. В нашій державі в площині громадянської самосвідомості саме він знаходиться якнайдалі від розуміння, що таке насправді війна, добровольчий і волонтерський рухи, а, значить, здатний всерйоз сприйняти всю ту маячню, котра відбувається зараз.

    Розібравшись із особистістю головного стейкхолдера (зацікавленої сторони. Зверніть увагу, я не називаю його бенефіциаром, отримувачем кінцевої вигоди у цій історії), можна із легкістю скласти портрет цільової аудиторії: «янелохи» середнього віку, без вищої освіти, які відкосили від армії та члени їх сімей. Власне, кістяк електорального ядра однієї української політсили.

    Quo Vadis

    Глобальна мета того, що відбулося – перевести події із правової царини, де потрібні чіткі логічні ланцюжки доказів, до площини емоційної, де для впливу на споживача інформації достатньо окремих висмикнутих із контексту фактів. Проміжні цілі – посилення окремих гравців на владній шахівниці, демонстрація сили «тим, кому потрібно», дискредитація військових, добровольців та волонтерів як суспільного класу.

    Детальніше...
  • Прем'єра третього фільму циклу "Жива УПА" "Я не з неба" відбулася

    2 листопада 2019 р. в Національному музеї історії України відбулася прем'єра третього фільму циклу "Жива УПА" - "Я не з неба". Фільм присвячено легендарному сотенному Березівської сотні УПА Мирославові Симчичу.

  • Нація вчиться говорити. "Націоналізм для чайників". Випуск 3

    Новий ролик із серії "Націоналізм для чайників". Якщо ви цікавитеся українським націоналізмом, але не можете розібратися в заплутаних текстах ідеологів, пропонуємо наш варіант - в "коміксах".

    Тема сьогоднішньої розмови - мова.

    Як колективна особистість, нація потребує мови.

    Дитина говорить своєю мовою. І батьки її розуміють.

    Та згодом наполягають: говори правильно, бо я не розумію.

    А “не розумію” - це значить, що ти не отримаєш того, що не вмієш назвати.

    Роль батьків нації виконує держава.

    Через державну мову, вона транслює суспільству:

    “Говори правильно, бо я тебе не розумію!”

    А “не розумію” - це значить, що ти не отримаєш хорошої роботи, якісного обслуговування, шанобливого ставлення, можливостей для зростання.

    Доросла нація потребує дорослої мови, а не як вийде, як зручно, як звично.

    Мова - ДНК нації.

    Без неї наша кров - просто червона рідина.