Курс молодого волонтера
Волонтер сьогодні - звучить гордо. "Бійці невидимого фронту", що здають кров, плетуть маскувальні сітки, діляться останніми коштами, приймають у себе біженців та опікуються у шпиталях пораненими, прості громадяни, чиї імена здебільшого ніколи не стануть відомими, котрі щодня монотонно виконують функцію "краплі в океані". Героїзм і роль волонтерів пояснень не потребують, проте, окрім шляхетності, ця роль несе неабияку відповідальність. Адже їхні хиби вартують не набагато менше за помилку в бою.
Хотілося би розглянути кілька поширених пасток, у які ризикує втрапити "необстріляний" волонтер.
Пастка перша. Шахрайство
Звучить дико, але тих, то прагне нажитися на біді, не бракує. Викритих випадків шахрайства чимало - від псевдоволонтерів із прозорими ящиками на вулицях до "розводів" у особливо крупних сумах (буквально, під час написання статті з'явилася інформація про те, як жінка з фейкового акаунту просила діаспорян-волонтерів надати їй три тисячі доларів, аби доправити тіло загиблого чоловіка додому. Проте як тільки почалася перевірка даних, постраждала повідомила, що гроші знайдені, і допомога більше не потрібна).
Тому правило номер один - сім разів перевір, один раз допоможи.
Так, тотальна недовіра виснажує, але, по-перше, ви точно знатимете, що ваша допомога дійде за призначенням. По-друге, коли всі волонтери "озброяться" цим принципом, шахраїв суттєво поменшає.
Пастка друга. "Моя твоя нє понімать"
Окрім відвертої брехні, має місце нерозуміння ситуації.
Ще на початку війни телефонує товариш із Самооборони. Людина надійна, з тих, котрим довіряєш більше ніж собі. "Кошмар! - говорить він. - Друг пройшов вишкіл у такому-то батальйоні Нацгвардії, зараз їх везуть до Києва, а завтра відправляють на фронт. Їх не забезпечили ані броніками, ані касками, нічим взагалі! Допоможи, ти ж усіх знаєш! 40 бійців!". Друг зв'язав мене зі своїм товаришем. І він, і їхній командир були трохи в паніці. Я побігла по всіх фондах, які знала, розносячи жахливу звістку про 40 "голих" бійців. Проте наступного дня і бронежилети і каски хлопцям видало в Києві їхнє командування.
Мої перші волонтерські "шишки" на цьому батальйоні не закінчились. Трохи пізніше хлопці передзвонили і попросили... "бодай два тепловізора, і 30 коліматорів". "Дівчинка-30-коліматорів" стало моїм прізвиськом у Фонді Діани Макарової, досвідчені волонтери якого довго сміялися, коли примчала до них із таким проханням. До слова, там, де стояли мої підопічні, активних боїв не було - що цілком логічно, адже новачків після вишколу було би безглуздо кидати у саме пекло. Тобто, гострої потреби у двох тепловізорах і 30-ти коліматорах там не було.
Мораль - перевіряти важливо не лише людей, що просять допомоги (цього разу вони були цілком щирі), а й ситуацію на їх локації. Так, певно, там дійсно не завадить підтримка. Але слід переконатися, що немає точки, де поміч затребувана у кілька разів більше.
Загалом, слід збирати якомога більше інформації - вона ваш найліпший друг. Чим більше ви знаєте, тим ви ефективніші. Навіть там, де сумнівів немає, допитливість допоможе скласти чіткішу картину про те, що зараз відбувається. Опікуєтеся пораненими бійцями? Чимало з них цілком комунікабельні і відкриті. Якщо людина готова спілкуватися, не соромтеся розпитувати про пережите. Плетете сітки або "кікімори"? Цікавтеся, кому і куди вони підуть. І так далі, загальна обізнаність допомагатиме уникати непорозумінь та шахрайства.
Пастка третя. Гіперболізація
На фронт потрапляють люди абсолютно різних професій. Хтось звик гартувати на шахті, хтось - шукач пригод, альпініст-екстримал, хтось - музикант, письменник, художник чи звукорежисер. Глобальна мережа дозволяє у живому режимі транслювати своє бачення ситуації. Не факт, що людина свідомо пише неправду. Просто на події накладається суб'єктивізм, а у тилу дописи усіх блогерів із фронту апріорі сприймаються як військові репортажі.
Свого часу мене як і багатьох інших чіпляли за живе дописи одного з бійців, представника "творчої" професії. Писалося глибоко, болюче, художньо. Від того хотілося усі кошти негайно перерахувати саме на його батальйон (що до певного моменту й робила). Аж поки не поспілкувалася з його побратимом, своїм близьким другом, котрий постійно перебуває "на передку". "Та ти що?! Він всього двічі був на передовій! А більшість постів пише з Києва!" Навряд чи дописувач свідомо дурив читачів. Особисте сприйняття дещо деформувало дійсність. Емоції в такій справі - кепський порадник.
У деяких батальйонах діють свої прес-центри, де працюють фахівці, де нагальні потреби і проблеми збираються до купи, і вам обов'язково допоможуть розібратися. Там, де прес-служба відсутня, важливо поспілкуватися з якомога більшою кількістю бійців та командиром. З усіма, звісно, не вийде. Але навіть п'ятеро респондентів дозволять скласти картину значно об'єктивнішу, ніж один або два.
Пастка четверта. Цінова політика та розподіл ресурсів
"Ми готуємо вам гуманітарку, там стільки-то упаковок "Целоксу" для такої-то бригади!" - діаспора Нідерландів на зв'язку. Я намагаюся сказати, що "Целокс" - це, звісно, круто, але є дешевші й не менш ефективні засоби, ліпше закупити маловідомого "Чіто-Сам", але в більшій кількості. Але мене не чують.
Стереотип "чим дорожче, тим краще" часто керує тими, хто готовий вкладати великі кошти у допомогу бійцям. Проте досвідчені волонтери, що вивчили ринок усіх необхідних речей, від ліків та оснащення до одягу й спальників, знають небрендові замінники високої якості усіх продуктів. Причому, кожен виробник кожного товару був випробуваний в боях. До того ж, волонтери досконало вивчили ринок та знають, де і що можна замовити за мінімальною ціною. Тож якщо ви, або ваші знайомі прагнуть закупити будь-що з нагальних речей для фронту, не полінуйтеся порадитися зі старшими волонтерами. Це дозволить раціональніше витратити кошти.
В цілому ж, волонтерська діяльність покращує карму й здоров'я, сприяє неминучій перемозі України і появі нових друзів. Тож не відмовляємо собі в цьому щасті!
Хотілося би розглянути кілька поширених пасток, у які ризикує втрапити "необстріляний" волонтер.
Пастка перша. Шахрайство
Звучить дико, але тих, то прагне нажитися на біді, не бракує. Викритих випадків шахрайства чимало - від псевдоволонтерів із прозорими ящиками на вулицях до "розводів" у особливо крупних сумах (буквально, під час написання статті з'явилася інформація про те, як жінка з фейкового акаунту просила діаспорян-волонтерів надати їй три тисячі доларів, аби доправити тіло загиблого чоловіка додому. Проте як тільки почалася перевірка даних, постраждала повідомила, що гроші знайдені, і допомога більше не потрібна).
Тому правило номер один - сім разів перевір, один раз допоможи.
Так, тотальна недовіра виснажує, але, по-перше, ви точно знатимете, що ваша допомога дійде за призначенням. По-друге, коли всі волонтери "озброяться" цим принципом, шахраїв суттєво поменшає.
Пастка друга. "Моя твоя нє понімать"
Окрім відвертої брехні, має місце нерозуміння ситуації.
Ще на початку війни телефонує товариш із Самооборони. Людина надійна, з тих, котрим довіряєш більше ніж собі. "Кошмар! - говорить він. - Друг пройшов вишкіл у такому-то батальйоні Нацгвардії, зараз їх везуть до Києва, а завтра відправляють на фронт. Їх не забезпечили ані броніками, ані касками, нічим взагалі! Допоможи, ти ж усіх знаєш! 40 бійців!". Друг зв'язав мене зі своїм товаришем. І він, і їхній командир були трохи в паніці. Я побігла по всіх фондах, які знала, розносячи жахливу звістку про 40 "голих" бійців. Проте наступного дня і бронежилети і каски хлопцям видало в Києві їхнє командування.
Мої перші волонтерські "шишки" на цьому батальйоні не закінчились. Трохи пізніше хлопці передзвонили і попросили... "бодай два тепловізора, і 30 коліматорів". "Дівчинка-30-коліматорів" стало моїм прізвиськом у Фонді Діани Макарової, досвідчені волонтери якого довго сміялися, коли примчала до них із таким проханням. До слова, там, де стояли мої підопічні, активних боїв не було - що цілком логічно, адже новачків після вишколу було би безглуздо кидати у саме пекло. Тобто, гострої потреби у двох тепловізорах і 30-ти коліматорах там не було.
Мораль - перевіряти важливо не лише людей, що просять допомоги (цього разу вони були цілком щирі), а й ситуацію на їх локації. Так, певно, там дійсно не завадить підтримка. Але слід переконатися, що немає точки, де поміч затребувана у кілька разів більше.
Загалом, слід збирати якомога більше інформації - вона ваш найліпший друг. Чим більше ви знаєте, тим ви ефективніші. Навіть там, де сумнівів немає, допитливість допоможе скласти чіткішу картину про те, що зараз відбувається. Опікуєтеся пораненими бійцями? Чимало з них цілком комунікабельні і відкриті. Якщо людина готова спілкуватися, не соромтеся розпитувати про пережите. Плетете сітки або "кікімори"? Цікавтеся, кому і куди вони підуть. І так далі, загальна обізнаність допомагатиме уникати непорозумінь та шахрайства.
Пастка третя. Гіперболізація
На фронт потрапляють люди абсолютно різних професій. Хтось звик гартувати на шахті, хтось - шукач пригод, альпініст-екстримал, хтось - музикант, письменник, художник чи звукорежисер. Глобальна мережа дозволяє у живому режимі транслювати своє бачення ситуації. Не факт, що людина свідомо пише неправду. Просто на події накладається суб'єктивізм, а у тилу дописи усіх блогерів із фронту апріорі сприймаються як військові репортажі.
Свого часу мене як і багатьох інших чіпляли за живе дописи одного з бійців, представника "творчої" професії. Писалося глибоко, болюче, художньо. Від того хотілося усі кошти негайно перерахувати саме на його батальйон (що до певного моменту й робила). Аж поки не поспілкувалася з його побратимом, своїм близьким другом, котрий постійно перебуває "на передку". "Та ти що?! Він всього двічі був на передовій! А більшість постів пише з Києва!" Навряд чи дописувач свідомо дурив читачів. Особисте сприйняття дещо деформувало дійсність. Емоції в такій справі - кепський порадник.
У деяких батальйонах діють свої прес-центри, де працюють фахівці, де нагальні потреби і проблеми збираються до купи, і вам обов'язково допоможуть розібратися. Там, де прес-служба відсутня, важливо поспілкуватися з якомога більшою кількістю бійців та командиром. З усіма, звісно, не вийде. Але навіть п'ятеро респондентів дозволять скласти картину значно об'єктивнішу, ніж один або два.
Пастка четверта. Цінова політика та розподіл ресурсів
"Ми готуємо вам гуманітарку, там стільки-то упаковок "Целоксу" для такої-то бригади!" - діаспора Нідерландів на зв'язку. Я намагаюся сказати, що "Целокс" - це, звісно, круто, але є дешевші й не менш ефективні засоби, ліпше закупити маловідомого "Чіто-Сам", але в більшій кількості. Але мене не чують.
Стереотип "чим дорожче, тим краще" часто керує тими, хто готовий вкладати великі кошти у допомогу бійцям. Проте досвідчені волонтери, що вивчили ринок усіх необхідних речей, від ліків та оснащення до одягу й спальників, знають небрендові замінники високої якості усіх продуктів. Причому, кожен виробник кожного товару був випробуваний в боях. До того ж, волонтери досконало вивчили ринок та знають, де і що можна замовити за мінімальною ціною. Тож якщо ви, або ваші знайомі прагнуть закупити будь-що з нагальних речей для фронту, не полінуйтеся порадитися зі старшими волонтерами. Це дозволить раціональніше витратити кошти.
В цілому ж, волонтерська діяльність покращує карму й здоров'я, сприяє неминучій перемозі України і появі нових друзів. Тож не відмовляємо собі в цьому щасті!