Старшина
Які асоціації викликає слово «старшина»? Правильно! Сивочолий чолов’яга кремезної статури, який вміє – все, знає – все (ну майже все). В нього є дорослі діти, онуки та відповіді на всі питання, від годування кроликів до проблем геополітики. Саме таку посаду, старшина, має герой цього невеличкого інтерв’ю.
Ми зустрічаємось майже кожного дня: в їдальні, на полігоні, в штабі. Це людина, спілкуючись з якою, виникає бажання слухати. Мимоволі згадуєш слова одесита Бабеля: «він говорить так мало але так смачно, що виникає бажання аби він сказав ще». Його мова – не бурхливий потік, а некваплива та виважена думка, за якою життєвий досвід, добра освіта та чітка громадянська позиція. Ми познайомилися випадково. Таких знайомств буває інколи по декілька на добу. Але його погляд, впевненої в собі й водночас по справжньому мудрої людини, спонукав мене це раптове знайомство продовжити.
-Друже Старшина! Спостерігаючи за Вами мене не покидає думка, що Ви – кадровий офіцер?
- Так. Я – офіцер МВС. Але – колишній, бо покинув службу ще в 2006-му році, в той самий день, коли отримав право виходу на пенсію. Бо не мав бажання залишатися бодай на годину в тій системі, яку добре знав та пройшов без зайвої «допомоги» по всіх щабелях: від молодого лейтенанта до заступника начальника райвідділку в чині майора. Хоча, відверто кажучи, мав пропозицію від керівництва УМВС області очолити той самий райвідділ. Але,наголошую, я надто добре знав ту «систему» аби залишатися.
- Поза всяк сумнів Ви брали участь в подіях, що відбулися на Майдані в 13-14-му роках!
- Та невже Ви мали сумнів?
- Якщо не є секретом, то якими питаннями переймалися на Майдані? Адже не дарма кажуть, що «колишніх міліціянтів – не буває!»
- Влучне питання. Займався тим, що знаю краще за все: суто «поліцейською» справою забезпечення безпеки Майдану. А ви, журналісти з величезними фотокамерами, нас не помічали. І то є добре! Бо справжня служба безпеки має бути непомітною для оточення. А провокатори та неадеквати з дурними думками мають зникати тихо та без зайвого розголосу.
- Між Вашим звільненням з органів МВС та подіями на Київському Майдані є проміжок часу. Навряд чи Ви, людина дієва та освічена, переймалися розведенням кроликів та грою в доміно. Чим займались майже вісім років?
- Доволі цікавою справою. Керував невеличким спиртозаводом. Якщо казати більш детальніше, то спочатку був юристом на цьому заводі, потім обіймав посаду заступника директора. А вже потім очолив виробництво «стратегічної» продукції. Та мав певні здобутки. Достатньо згадати,що за невеличкий термін своєї директорської «кар’єри» спромігся скоротити борги майже на 70 відсотків. І це в умовах, коли Закон практично не діяв, а вирок господарських судів залежав від суми готівкою.
- Повертаючись до сьогодення. Ви полишили лави МЗС в погонах майора а зараз, в батальоні ДУК, практично маєте звання «старшини». Чи не викликає це певного дискомфорту? Адже Ви – офіцер з бойовим досвідом.
- Насправді все не так, як Ви уявляєте. Кожна людина, що прийняла рішення стати бійцем ДУКу, чітко усвідомлює, що це – не дитячі іграшки. Це – війна. І твої колишні здобутки – в минулому. Ти вартий саме того, чого вартий тут і зараз. Якщо мій життєвий,професійний та бойовий досвід на користь спільній справі – то мене не обходить, якому званню «дорівнює» моя посада старшини другої штурмової роти. Хто ж подбає про молодих бійців, як не досвідчений дідусь? (посміхається)
- Ви були в Пісках та бачили цю війну на власні очі. Зважаючи на Ваш життєвий досвід ризикну трошки «повангувати»: як довго це все триватиме?
- Якщо підходити с точки зору логіки, то суттєвого наступу годі й очікувати. Бойові дії мають перейти в «рейдову» площину. Але, на жаль, існує дуже велике «але». Шукати логіку в діях ботоксного карліка, а саме від його рішення залежить розвиток подій, - справа марна. Тому маємо робити, як в приказці: «сподіватися на найкраще а готуватися до найгіршого». - Дякую щиро, друже Пастух! Хай Бог допомогає вам та вашим хлопцям боронити Україну!
- Навзаєм!