Благодійний концерт за участю гурту "Вертеп" та Полтавських творчих груп на підтримку 17 ЗБАТ ДУК ПС

19 червня 2015 року відбувся благодійний концерт за участю гурту "Вертеп" та Полтавських творчих груп. Концерт проводився у підтримку 17 ЗБАТ ДУК ПС в Полтавській області. Ініціаторами цього дійства виступили Полтавський обласний осередок Правого Сектору, Благодійна організація «Благодійний Фонд «Альтаір ПС» та «Жіноча Січ» Полтавської області. Велика актова зала Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г.Короленка радо зустріла бажаючих.

Присутні у залі глядачі бурхливими оплесками зустрічали та проводжали студентів педагогічного інституту, які своїми виступами натхненно запалювали у залі позитивні емоції. Шалені вигуки «Браво!» та «Біс!» вирували після пісні «Про Україну», яку виконало тріо дівчат.

Дуже зачепив за душу вірш молодого полтавського дарування Романа Коржика:

«Автоматною чергою створюють
черги у бюро ритуальних послуг,
свою душу фарбуючи кольором,
який зранку обрали наосліп.
У ідею фіктивну повірили,
повернулися назад у часі.
Тепер вулиці стали сірими,
тротуари скупались в фугасі.
І дерева більше не дихають,
бо їм дихати заборонено,
бо у гості прийшли ті, що вішають
ярлики з тупими законами.
Бо у гості прийшли наші «братчики»,
щоб брататися з нами кулями,
тож ми знову картину бачимо,
як вбивають,
як знов дурять нас.
Звинувачуючи у злочинах,
«браття» різко стають суддями,
і смертельно-гарматним почерком
розмальовують криваві сутінки.
Хочуть жовтий колір забрати,
і навісити біле з червоним.
Що ж, скажу, мій імперський «брате» -
вам не вдасться вдягнути корону,
вам не вдасться зібрати землі,
і старий оновити пазл.
Ваша віра – хвора й мізерна,
одурманена нафтою й газом.
Ваші наміри давно розгадані,
тож вже годі вдягати маски.
До побачення, білокам'яна!
Твоя доля – занепад,
твоя доля – поразка!»

Непередбачувано на сцену виходить наш комбат Пірат. Адже зараз повинен виступати «Вертеп»? Пірат – одесит, тому в своїй промові до глядачів пропонує вирушити на полтавську «Дерібасівську» - центральну вулицю міста Жовтневу: «Вертеп» - народний гурт, батальйон наш-добровольчий народний. І ми хочемо, щоб якнайбільше людей мало змогу послухати народні пісні та долучитися до благородної благодійної справи.»

Авантюра була підтримана. Наші бійці підхопили апаратуру і вже через 15 хвилин на сходинках магазину почав збиратися натовп. «Що це? Хто це?». Спонтанний музичний флеш-моб почав набирати оберти. Натовп збирався із шаленою швидкістю..

Гурт Мандрівних Дяків "Вертеп" співає чудово, енергетика у нього зашкалює, відмінно спілкується із аудиторією , начебто так все природно і навіть здається, що він трохи соромиться своєї популярності. Щоб піти в танок, треба добре потовктися. Вже немає вільного місця на майданчику! Молодь хвацько гуцикала пісня за піснею. Само собою, без жартів про москалів не обійшлося, але це лише заохотило глядачів.

Гурт знаходився якраз навпроти нас і дуже зручно було спостерігати за реакцією музикантів- від душі вони сміялися та шуткували весь концерт, втім як і ми! А всесвітньо відома пісня футбольних фанатів «Путін-х….ло! ла-ла-ла!» зірвала шквал аплодисментів.

Наостанок прозвучав гімн України. Здавалося,що вся Полтава співає разом з нами, наскільки це потужно звучало. Я жалкую, що не змогла сфотографувати дідуся, який з милицями вийшов на балкон у будинку навпроти і співав гімн разом зі своїм малим внуком. Гучні, як грім, «Слава Україні!», «Смерть ворогам!», «Слава нації!» неодноразово здіймалися в небеса над Полтавою! Здавалося, що не тільки вся Полтава, а й вся Україна від Карпат та до Слобожанщини з нами!

Концерт скінчився, але люд не захотів відпускати своїх любимчиків, тому їм прийшлося співати ще декілька пісень на біс. Вертепівці були дійсно приємно здивовані масштабом любові глядачів до себе.

Далі почалася мені не зовсім зрозуміла «фігня», в якій я теж брала участь . Фігня називалася - " схопи вертепівця і сфотографуйся з ним на айфон ".))))) Я-то як би думала тихо спокійно підійду, поговорю , сфотографуюся , але не тут - то було, всі присутні хотіли пам'ятну фотографію! Я не перебільшую , коли кажу -всі. Натурально, чоловік десь зо тридцять юрмилися біля сходинків, тобто, біля створеної експромтом сцени . Але ж я дівчинка наполеглива, і мені все-таки вдалося подарувати солісту капелюха від нашого полтавського 17 батальйону. Бо володію такою інформацією, що він їх колекціонує.))) Отже, у гардеробі знайдеться місце і для нашого подарунку у ковбойському стилі.

У кінці підійшла до декількох глядачів, щоб поцікавитися їхніми думками про вечір.

Сергій:- Йшов до тещі у гості але затримався тут. Що то буде мені)))))), але ж – не жалкую, бо реально було круто!!!!

Ганна: - Таке чудове дійство, неперевершено та грандіозно! Ви круту штучку зробили.

Олександр: - А куди можна приносити продукти харчування для бійців батальйону? Я хочу допомогти.

Оксана: - Клас-клас-клас! Хочеться ще! А коли наступний подібний концерт буде?

Світлана Іванівна: - Чесно кажучи, Полтава ще не бачила такого. Батальйон, пересічні громадяни, і відома українська група – це щось.

Наталка: - (сором’язливо) А скажіть будь-ласка, як звати отого хлопчину, що стоїть з червоно-чорним прапором? (Ох… якщо не вийде з мене журналіста, то буду свахою))))))

… Вже початок одинадцятої. Комбат вишикував хлопців, пора їм додому. Так, я не помилилася. Саме – додому. Бо їхньою домівкою вже давно стали казарми. І дай Бог, щоб наш полтавський 17 ЗБАТ ДУК і надалі продовжував існувати єдиною дружньою родиною…