О 5 годині ранку цивільні мешканці українських міст прокинулись від вибухів. Передаючи інформацію один одному та в соцмережах, дізнались, що вибухи лунають не тільки в столиці, а також у Харкові (з міста видно заграву на околиці), Миколаєві, Одесі. Це, поки що все, що відомо “Сектору Правди”. Відомо також, що йдуть масовані обстріли по всій лінії фронту.
Кремлівський маньяк не зміг стримати свої загребущі руки.
Друзі, не сподівайтесь на гуманізм і милосердя ворога! Згадайте нашу історію, згадайте наших славних предків!
Ми - нащадки славного козацтва, вояків УПА! Ми вміємо воювати.
Адреналін - це нормально. Скоро це пройде, а злість і бажання битись повернуться.
З нами Бог. З наша армія. З нами правда.
Віримо! Діємо! Переможемо!
"Сектор Правди" - це волонтерська команда журналістів-документалістів, яка розпочала свою роботу в 2015 році, на фронті, як інформаційний підрозділ Добровольчого Українського Корпусу (пізніше УДА).
Вся робота, пророблена нами за цей час, зібрана на даному сайті, каналі Youtube, соціальних мережах та сайті нашого: відеопродакшену.
В той час як на передовій ведуться бойові дії, на інформаційному фронті точиться не менш запекла боротьба. За роки війни ми навчилися протидіяти та запобігати ворожим інформаційним атакам, але найважливіша битва ще попереду. Це битва не проти когось, а ЗА розум та серця наших співвітчизників.
Роль та місце національної ідеї у постіндустріальному цифровому суспільстві, у світі біткоїнів, блокчейну, безпілотних авто та штучного інтелекту на перший погляд здається невизначеною.
Вражаючі технічні прориви вимагають відкритого суспільства. Неможливо створити передову технологію, не маючи доступу до глобальної бази знань та вже існуючих технік. Неможливо підштовхнути людство до нових горизонтів без широкої комунікації на всіх етапах процесу. Неможливо виточити нейронну сітку на токарному станку.
Ми живемо в той час, коли знання, отримані 10 років тому, вже є застарілими, а традиційно важливі вміння та навички перестають щось важити. Ми переживаємо трансформацію людського світогляду, безупинно стикаємося із новими смислами, ламаємо бар’єри або спостерігаємо, як хтось ламає те, що ще вчора здавалося непорушним.
Питається: як у такому світі можуть існувати окремі нації? Яке їх місце серед робототехніки, кіберспорту, великих даних та кріо-кулінарії? Чи, може, наше майбутнє – це ліберальна безідеологічність на базі необмеженого споживання?
У світі майбутнього, крім чисто візуальних та біологічних, між людьми ставатиме все менше розбіжностей. Стиратимуться рамки соціальних груп, професій. У цьому контексті усвідомлення своєї національної ідентичності є важливим фактором формування соціокультурних спільнот. Нація має залишитися тим чинником, який нас поєднує.А сам націоналізм в сучасних умовах не може мати форму виключно протекціонізму, він має балансувати між протекціонізмом та експансією.
Говорячи про інформаційну сферу ми говоримо в першу чергу про експансію, про створення цифрової нації, генерацію таких масивів інформації, які не дадуть загубити нашу ДНК у віртуальному просторі. Не дадуть витіснити її з інформаційного поля або знищити зумисно.
Здається, що мова йде про високі матерії? Їх дуже просто опустити на землю. «Сектор Правди» наголошував і буде наголошувати на тому, що українцям потрібно якнайбільше ВЛАСНОГО ЯКІСНОГО контенту та потужні незалежні ЗМІ. Тільки так ми можемо формувати власний потік інформації та захищати його від ворожих дій.
Головна редакторка порталу "Сектор правди", режисерка, продюсерка, журналістка Марія "Яремчук"
До тизера будь-якого фільму існує ряд досить стандартних вимог: він має розкривати тему картини, «чіпляти» увагу глядача, але не переказувати фільм, бути динамічним, захопливим.
Як врахувати все зазначене, коли тема фільму "Незакрита справа" – радянські репресії? Як динамічно і захопливо розповісти про те, що 19 травня 1938 року в стінах лише одного Київського НКВС за ніч було розстріляно 563 людини?
Працюючи над тизером документального фільму «Незакрита справа» його автори вирішили сконцентруватися на тому, щоб в короткому відео максимально показати всю ширину проблематики питання реабілітації жертв комуністичних репресій 1917-1991 років. Бо насправді, мова йде не про реабілітацію як формальний процес, а про переосмислення всього радянського періоду в Історії України.
Репресовані борці за волю України, діти, народжені в таборах і тюрмах, представники інших народів, які проживали на території нашої держави, розстріляні без суду і слідства селяни, робітники, інтелігенція, шістдесятники та багато інших людей, які потрапили під маховик радянської каральної машини заслуговують на справедливість і пам’ять. І кожен випадок має розглядатися окремо, як це відбувається зараз під час засідань Національної комісії з реабілітації.
Детальніше...Стрічку присвячено історії життя та спротиву Мирослави Райтер (Костів), яка по цей час мешкає у с. Козова на Тернопільщині. Документальний фільм розповідає про шлях Мирослави - від юності на Тернопільщині та роботи зв’язковою, до арешту, тортур і десяти років у таборах Казахстану. Вона не видала підпільників і повернулася додому після звільнення у 1956 році. Згодом створила сім’ю, дочекалася незалежності України й записала спогади про покоління, чиї життя пройшли крізь війни, окупації та неволю. Історія Мирослави Райтер - про любов і вірність, про силу вистояти й зберегти себе. Її свідчення повертають голос людям, які боролися за свободу України й не вважали себе героями.
Детальніше...У неї було два імені: для ворога агент «Апрєльська», якій довіряло НКВС, і «Оксана» - підпільниця, що працювала на користь українського визвольного руху. Та чекісти не знали, що Людмила Фоя веде власну гру.
Документальний фільм розповідає про киянку, яка після вербування радянською спецслужбою зуміла обернути її довіру проти совецької влади. Через архівні матеріали, свідчення істориків і реконструкції постає шлях Фої - від юності в окупованому Києві, до років підпільної боротьби на Волині, літературної праці та загибелі в 1950 році.
Її історія - це небезпечна подвійна гра й особистий вибір, що вимагав щоденної відваги. Дізнайтеся, ким була Людмила Фоя і чому її ім’я, попри виняткову долю, досі залишається маловідомим.
Детальніше...В рамках інформаційної підтримки кіномарафону "Синьо-жовта стрічка" публікуємо матеріали спецвипуску газети "Сектор Дії", присвяченої незалежній українській документалістиці та її впливу на суспільство.
У рамках кіномарафону “Синьо-жовта стрічка” унікальну мапу держави з ляльок-мотанок представлять у Тернополі, Луцьку та Дубно.
Викладачці української мови з Донеччини Оксані Муравльовій довелось двічі починати життя з нуля. Вперше вона разом з родиною була змушена виїхати з Ясинуватої у 2014, тікаючи від російських військ. Згадує, що дивом прорвались через блокпости. Зупинились у Краматорську, де мешкали батьки чоловіка. Сподівались, що ненадовго, сумували за домом. Мріяли якнайшвидше повернутись. Однак реальність виявилась іншою.
“ Як стало відомо, за проукраїнські погляди нас в Ясинуватій занесли в “розстрільні” списки, -розповідає Оксана Муравльова. - Більше ми туди не їздили. Сидіти склавши руки було несила, тому я почала волонтерити. Шукала контакти благодійних організацій. Допомагала іншим вимушеним переселенцям, яких у Краматорську було багато. Більшість з них виявились російськомовними, тому я почала викладати їм державну мову. Заохочувала людей вивчати українські народні традиції, пропагувала мистецтво вишивки. За кілька років мені вдалось створити чималу патріотичну спільноту”.
Детальніше...В рамках інформаційної підтримки кіномарафону "Синьо-жовта стрічка" публікуємо матеріали спецвипуску газети "Сектор Дії", присвяченої незалежній українській документалістиці та її впливу на суспільство.
“Сад пам’яті” режисера Павла Неуходова про вшанування загиблих військових ЗСУ шляхом висаджування іменних дерев. Фільм “Марія” режисерки Марії Яремчук про тернистий життєвий шлях зв’язкової УПА Марії Штепи, яка дожила до 100 років. І ще одна стрічка авторки- “НеВідомі Українці. Кирило Осьмак”- про знаного будівничого української державності, Президента Української головної визвольної ради.“Росохацька група”- стрічка про легендарних підпільників з Чортківщини, які вивісили у 1973 році в рідному місті синьо-жовті прапори. Інформаційно-просвітницькі відеоматеріали та цикл уроків “Знання під час війни”.
Це лише кілька назв фільмів та сюжетів з переліку кіномарафону “Синьо-жовта стрічка, що стартував у січні 2024 року на Тернопільщині. У його рамках глядачі мають змогу безплатно подивитись документальні, історичні та патріотичні фільми, присвячені видатним постатям та боротьбі за незалежність України у різні часи.
Детальніше...Відновлення історичної справедливості та збереження національної памʼяті в сучасній Україні є багатогранним процесом.
Однією з його складових є робота із реабілітації жертв комуністичних репресій, котра в нашій державі ведеться на багатьох рівнях: всеукраїнському, обласному, локальному та родинному. Репресованих, розстріляних, депортованих в Україні реабілітують із початку 90-х років, і вперше цією темою зацікавилися кінематографісти-документалісти.
Продюсер та голова Тернопільської кінокомісії Володимир Ханас з командою за підтримки Українського Культурного Фонду працює над сценарієм стрічки, яка підніматиме питання, пов’язані із відновленням прав репресованих у 1917-91 років.
Матеріали для фільму збирають у різних областях України.
Із відеозверненням команди, де вона розповідає про те, чому взялася за кінематографічну розробку теми репресій можна ознайомитись тут:
Детальніше...В рамках інформаційної підтримки кіномарафону "Синьо-жовта стрічка" публікуємо матеріали спецвипуску газети "Сектор Дії", присвяченої незалежній українській документалістиці та її впливу на суспільство.
Протягом останніх років (останнього десятиліття?) сучасне українське документальне кіно впевнено заявляє про себе на міжнародній арені. Будучи голосом нашої держави за кордоном, фільми на теми війни, історичної пам’яті, національної ідентичності та спротиву регулярно потрапляють до програм популярних кінофестивалів і часто отримують престижні нагороди. Однак пересічний український глядач, особливо у віддалених громадах, не має можливості ознайомитись з ними в кінотеатрах і не знає, де їх шукати в інтернеті. Як змінює ситуацію на краще локальний кіномарафон “Синьо-жовта стрічка”, цікавимось у його режисерки, сценаристки, членкині національної спілки кінематографістів України, головної редакторки порталу “Сектор Правди” Марії Яремчук.
Детальніше...